Прилади радіаційної розвідки.

Основними приладами для виявлення іонізуючого випромінювання, масштабів та ступеню зараження радіоактивними речовинами є вимірювачі потужності дози, а дозиметричного контролю - дозиметри.

В основу принципу дії вимірювачів потужності дози покладений іонізаційний метод виявлення радіоактивних випромінювань, а в дозиметрах використовується хімічний, фотографічний методи.

Виділяють наступні методи виявлення радіоактивних випромінювань:

Фотографічний метод оснований на зміні ступеня почорніння фотоемульсії під впливом радіоактивних випромінювань.

Сцинтиляційний метод полягає в тому, що під впливом радіоактивних випромінювань деякі речовини (сірчистий цинк, йодистий натрій) світяться.

Хімічний метод базується на властивості деяких хімічних речовин під впливом радіоактивних випромінювань внаслідок окислювальних або відновних реакцій змінювати свою структуру або колір.

Іонізаційний метод полягає в тому, що під впливом радіоактивних випромінювань в ізольованому об’ємі відбувається іонізація газу й електрично нейтральні атоми (молекули) газу розділяються на позитивні й негативні іони.

Калориметричний метод базується на зміні кількості теплоти, яка виділяється в детекторі поглинання енергії іонізуючих випромінювань.

Нейтронно-активаційний метод зручний під час оцінювання доз в аварійних ситуаціях, коли можливе короткочасне опромінення великими потоками нейтронів.

Біологічний метод дозиметрії грунтується на використанні властивостей випромінювань, які впливають на біологічні об’єкти.

Розрахунковий метод визначення дози опромінення передбачає застосування математичних розрахунків.

На основі іонізаційного методу розроблені прилади, в основі роботи яких покладено принцип іонізації газів, що призводить до виникнення іонізаційного струму.

Умовно всі прилади радіаційного контролю (розвідки) розподіляють за призначенням на 4 групи:

1. Індикатори радіоактивності (ДП-63, ДП-63А, ДП-64, ІМД-1С) - призначені для виявлення іонізуючих випромінювань та сигналізації про перевищення встановленого порогу радіації (датчики - газорозрядні лічильники).

2. Рентгенметри (ДП-2, ДП-3, ДП-3Б, ДП-5А, Б, В, ІМД-21) - призначені для виявлення іонізуючих випромінювань і вимірювання рівнів радіації (датчики - іонізаційні камери або газорозрядні лічильники).

3. Радіометри-рентгенметри (радіометр “Тисс”, бета-, гама-радіометр “ЛУЧ-А”, ДП-5А, Б, В; ДП-12, ІМД-1Р, радіометричні установки ДП-100М, ДП-100АДМ) - призначені для вимірювання рівнів радіації і контролю за ступенем радіоактивного забруднення місцевості і поверхні різних об’єктів та середовищ (датчики газорозрядні та сцинтиляційні лічильники).

4. Дозиметри (ДКП-50А, ІД-1, ІД-11, ДП-70МП) - призначені для вимірювання експозиційних та поглинутих доз опромінення людей.

Засоби колективного, індивідуального та медичного захисту.

Засоби медичного захисту - це засоби, що використовуються для попередження уражень радіоактивними речовинами та надання першої медичної допомоги.

Вони поділяються на групи:

за використанням (видаються при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій):

- Аптечка індивідуальна (АІ-2);

- Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8);

- Пакет перев'язувальний індивідуальний (ППІ);

- групові (призначені для оснащення медичних та аварійно-рятувальних формувань, до них відносять набори, комплекти, укладки тощо);

за призначенням :

- для індикації радіоактивних речовин;

- для попередження уражень радіоактивними речовинами;

- для надання невідкладної медичної допомоги і лікування постраждалих;

за видом факторів, що впливають:

- засоби медичного протирадіаційного захисту.

Засоби індивідуального захисту

Аптечка індивідуальна (АІ-2) - призначена для надання першої медичної допомоги (шляхом само- і взаємодопомоги) при загрозі або ураженні радіоактивними речовинами, а також для профілактики шоку. АІ-2 скомпонована у пластмасовій коробці з гніздами, в яких знаходяться лікарські засоби.

Гніздо 1. Шприц-тюбик (1 мл 2% розчину промедолу) - це знеболюючий засіб, його застосовують при гострому і хронічному больовому синдромі середньої і сильної інтенсивності. Вводиться внутрішньом’язово або під шкіру. В мирний час цей засіб зберігають окремо.

Гніздо 3. Великий пенал білого кольору з 15 пігулками сульфадиметоксину по 0,2 г (протибактеріальний засіб № 2). Приймається при шлунково-кишкових розладах, які виникають після опромінення та для проведення екстреної неспецифічної профілактики інфекційних захворювань в першу добу, 7 пігулок за один прийом, наступні дві доби - по 4 пігулки.

Гніздо 4. В двох пеналах рожевого кольору знаходиться радіозахисний засіб № 1, по 6 пігулок препарату цистамін в кожному. Приймається з профілактичною метою при загрозі опромінення за 30-40 хвилин у кількості 6 пігулок, а при подальшому перебуванні в зоні радіаційного забруднення, через 4-5 годин, ще 6 пігулок.

Гніздо 6. Пенал молочного кольору з 10 пігулками препарату йодистого калію по 0,125 г кожна (радіозахисний засіб № 2). Приймають по одній пігулці щоденно протягом 10 днів. Блокує щитовидну залозу від впливу радіоактивного йоду - 131.

Гніздо 7. В пеналі синього кольору 5 пігулок препарату етаперазін по 0,006 г - протиблювотний засіб. Використовується для усунення первинної реакції організму на гостре опромінення, яка проявляється нудотою і блювотою, приймають по одній пігулці.

Пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ) використовується як асептична пов’язка на раневі і опікові поверхні, а також для зупинки зовнішньої кровотечі та герметизації відкритого пневмотораксу. Він складається із стерильного бинта, двох ватно-марлевих подушечок (одна - нерухома), шпильки. Вміст пакету знаходиться в прогумованій герметичній упаковці.

Засоби захисту шкіри

Захищають відкриті ділянки шкіри та одяг від попадання на них крапельно-рідких РР.

За призначенням їх ділять на табельні та підручні.

Табельні, за принципом дії, ділять на фільтруючі (повітропроникні) та ізолюючі (повітронепроникні).

До фільтруючих засобів відноситься комплект фільтруючого одягу (КФО), який захищає від РР, що перебувають в газоподібному стані. До його складу входить: бавовняно-паперовий комбінезон просочений хімічними речовинами, що адсорбують (затримують) або нейтралізують пари РР, а також натільна білизна і підшоломник.

Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовлені з повітронепроникних матеріалів. Вони можуть бути герметичними і повністю захищати від крапельних та газоподібних РР та негерметичними, що захищають тільки від крапельно-рідких РР.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) - до його складу входить плащ, захисні панчохи та рукавиці, може використовуватись як накидка.

Легкий захисний костюм (Л-1) виготовлений з прогумованої тканини і складається з сорочки з балахоном, штанів, зшитих разом з панчохами, двопалих рукавиць та підшоломника.

Ці захисні засоби використовують при роботі в осередках радіоактивного забруднення, при проведенні радіаційної розвідки, а також для приготування та роботи з дезактиваційними, дегазаційними та дезинфекційними розчинами.

Перебування людей в ізолюючому одязі обмежене у часі і залежить від температури повітря.

До підручних засобів захисту шкіри належить звичайний, добре підігнаний одяг та взуття.

Засоби захисту органів дихання

За принципом захисту поділяються на: фільтруючі та ізолюючі протигази, респіратори і ватно-марлеві пов’язки.

Фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, очей від дії парів, туману, газу, диму, крапельно-рідких СДОР, бактеріальних аерозолів і токсинів. Дія фільтруючих протигазів базується на принципі очищення забрудненого повітря у внутрішніх шарах фільтро - поглинаючої коробки (вугілля з каталізатором та протиаерозольний фільтр).

До складу фільтруючого протигазу входять: фільтро - поглинаюча коробка, з’єднувальна трубка та лицьова частина, а також сумка з протизапітними плівками та олівцем.

Для захисту від чадного газу (СО) використовується гопкалітовий патрон, в якому знаходяться осушувач та гопкаліт (суміш МnО2 та СuО). Чадний газ, проходячи через патрон, перетворюється у вуглекислий газ (СО2). Гопкалітовий патрон прилаштовується між лицевою частиною протигазу та фільтро - поглинаючою коробкою.

Доросле населення використовує фільтруючі цивільні протигази марок ГП-5, 5 М, ГП-7, 7-В.

Протигази ГП-5 та 5-М можуть комплектуватися фільтро - поглинаючими коробками менших розмірів, які безпосередньо приєднуються до шолом - маски. Останні випускаються п’яти розмірів і позначаються цифрою на підборідній частині (від 0 до 4).

Протигаз ГП-7 випускається в двох модифікаціях. ГП-7 - має пристрій для перемов, а ГП-7В – пристрій для пиття води із штатної армійської фляги.

Ізолюючі протигази - спеціальні засоби захисту органів дихання та очей від будь яких шкідливих домішок, повністю ізолюють органи дихання від зовнішнього повітря.

Вони використовуються при проведенні радіаційної розвідки, при малих концентраціях кисню (менше 18,0%), а також при роботах під водою на невеликих глибинах.

Ізолюючі протигази, за принципом дії, поділяються на дві групи: з хімічно зв'язаним киснем та з киснем під тиском. До першої групи належать протигази типа ІП-46М, ІП-4, -5. Вони мають такі основні вузли: лицьова частина, регенеративний патрон, дихальний мішок, каркас та сумка. Регенеративний патрон використовується для отримання кисню, а також для поглинання вуглекислого газу та вологи.

До протигазів другої групи належать кисневі ізолюючі пристрої КІП-5, -7, -8, кисень в яких міститься в металевих балонах під тиском.

Дитячі протигази: для дітей від 1,5 до 7 років - протигаз фільтруючий дошкільний (ПДФ), від 7 до 17 років - ПДФ-Ш (шкільний). Будова та принцип дії дитячих протигазів аналогічний дорослим.

Для захисту дітей віком до 1,5 року використовують камери захисні дитячі (КЗД-4 або -6).

Респіратори використовують для захисту органів дихання від аерозолів (пилу) радіоактивних речовин.

Респіратор Р-2 “Пелюсток” має фільтруючу напівмаску багаторазового використання та можливість перебування у ній до 12 год.

Респіратор Р-2Д (дитячий) - це модифікація Р-2, має менші розміри, забезпечує безперервне перебування у ній протягом 4 год.

Найпростіші засоби захисту органів дихання захищають в певній мірі від радіоактивних речовин. Ці засоби можуть бути виготовлені самостійно і використані як респіратори. До них належать:

Протипилова тканинна маска (ПТМ-1) має оглядові отвори з прозорою плівкою. Забруднене повітря очищається всією поверхнею маски.

Ватно-марлева пов’язка (ВМП) готується з марлі розміром 100x50 см (2 шари марлі і 1 шар вати)

При відсутності вищезазначених засобів можна використовувати підручні засоби (рушники, шарфи, хустки тощо).

Засоби колективного захисту

Колективні засоби захисту населення – це інженерні споруди або об’єкти, що створені для захисту населення. Укриття в захисних спорудах - один з основних способів захисту населення. Засоби колективного захисту забезпечують найбільш повний захист людей від дії вражаючих факторів. Ці захисні споруди поділяються на герметичні, протирадіаційні та найпростіші сховища.

Герметичні сховища створюються для захисту людей, розгортання захищених медичних стаціонарів та пунктів керування. Вони захищають від вражаючої дії ядерної зброї, звичайних засобів ураження, СДОР, БЗ.

За захисними властивостями сховища поділяються на класи з відповідними коефіцієнтами захисту. Окрім того сховища поділяються за можливістю їх створення, місткістю та місцем розташування.

В сховищах передбачаються системи забезпечення повітрям, електроенергією, опаленням, водопостачанням, вони мають каналізацію, зв’язок та систему оповіщення.

Існують сховища спеціального типу, що створюються для укриття (захисту) нетранспортабельних хворих. В них є приміщення для хворих, операційно-перев’язувальна, стерилізаційна, харчоблок. В таких сховищах передбачаються певні параметри мікроклімату та газового складу повітря. Забезпечується аварійний запас питної води.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) – це захисні споруди, що забезпечують захист населення від вражаючої дії іонізуючого випромінювання та, частково, ударної хвилі.

Найпростіші укриття – це споруди, що забезпечують захист людей від світлового випромінювання, ударної хвилі, а також знижують вплив іонізуючого випромінювання. До них відносять щілини, траншеї, а також інші заглиблені споруди.

Нормами проектування передбачається будівництво сховищ та протирадіаційних укриттів місткістю не менше 150 чоловік. Сховища і ПРУ розміщують у підвальних приміщеннях будівель і споруд. Будівництво окремо розміщених захисних споруд допускається при неможливості обладнання вбудованих.

Для забезпечення швидкого заповнення сховищ їх розміщують у безпосередній близькості від місць зосередження людей на відстані 400-500 м.

Для ПРУ радіус збору може збільшуватись до 1000 м у прогнозуючих зонах слабих руйнувань, а за межами цих зон – до 3000 м.

Крім того, у якості сховищ можуть використовуватись шахти, гірські виробітки, метрополітени.

Способи захисту населення в осередках радіаційного забруднення:

1. Укриття в захисних спорудах.

2. Евакуація населення та персоналу об’єктів економіки в приміську зону.

3. Застосування індивідуальних засобів захисту від радіаційного ураження.

4. Використання індивідуальних засобів медичного захисту.

5. Проведення санітарної обробки населення.

Принципи захисту населення в осередках радіаційного забруднення:

1. Своєчасна підготовка (збільшення фонду та підтримання в належному стані) захисних споруд.

2. Планування заходів з евакуації населення та персоналу об’єктів економіки.

3. Збільшення та удосконалення фонду засобів індивідуального захисту.

4. Диференційний підхід до здійснення заходів захисту (в залежності від місцевих умов, економічного та оборонного значення населеного пункту, об’єкту економіки, а також з врахуванням прогнозу про можливість виникнення НС (землетрус, повінь).

5. Комплексне вирішення питань з захисту населення (взаємодія з загальнодержавною системою цивільного захисту населення, з військовими формуваннями і закладами МО України, з установами МОЗ України).

Принципи обмеження радіаційного впливу.

Запобігання та обмеження впливу радіації на людей можливе на основі таких основних принципів:

1. Захист шляхом використання матеріалів.

Матеріали і захисні споруди мають “коефіцієнт послаблення іонізуючого випромінювання”. Так, житлові та цегельні будинки мають Кпос від 10 до 20, їх підвали - від 40 до 400, протирадіаційні укриття – від 500 до 1000.

2. Захист шляхом скорочення часу опромінювання.

3. Захист шляхом збільшення відстані від джерел іонізуючого випромінювання (евакуація).

4. Захист шляхом використання медикаментозних засобів (радіопроекторів).

Для послаблення дії радіації на організм людини використовують медикаментозні засоби, які прийнято називати радіопротекторами (цистамін, йодистий калій, амінокислоти). Велика увага приділяється біологічним препаратам або адаптогенам, які підвищують стійкість організму людини не тільки до радіації, але й до хімічно шкідливих факторів, стресу, кисневого голодування тканин (женьшень, китайський лимонник елеутерокок та ін.). Протипроменевий ефект проявляється при дії багатьох вітамінів, насамперед групи В, вітаміну А, аскорбінової кислоти.

5. Обмеження радіаційного впливу шляхом використання радіозахисного харчування.

Використання овочів та фруктів, ягід та соків сприяє виведенню із тканин організму радіоактивних сполук.

Сигнали оповіщення населення при надзвичайних ситуаціях.

З метою своєчасної інформації населення, персоналу об’єктів економіки про радіоактивне забруднення Цивільним захистом прийняті сигнали оповіщення, які передаються через канали зв’язку, радіо, телебачення.

Сигнал “Радіаційна небезпека” - передається в населених пунктах, в напрямок яких рухається радіоактивна хмара.

Рекомендації населенню: прибути в спеціальні сховища, укритись в підвалах будинків, здійснити герметизацію житлових приміщень, по команді застосувати індивідуальні засоби захисту органів дихання (протигаз, респіратор, ватно-марлеву пов’язку), із АІ-2 прийняти радіозахисний засіб (6 таблеток цистаміну, таблетку йодистого калію). Вживати незабруднені продукти харчування та питну воду.

10. Тести для контролю засвоєння знань:

1. Одиниця активності за СІ:

а) бекерель (Бк);

б) грей (Гр);

в) рад.

2. Одиниця поглинутої дози за СІ:

а) бекерель;

б) бер;

в) грей.

3. Одиниця еквівалентної та ефективної дози:

а) бекерель;

б) зіверт (Зв);

в) рад.

4. Позасистемна одиниця активності:

а) електрон-вольт (еВ);

б) кюрі (Кі);

в) рад.

5. Позасистемна одиниця поглинутої дози:

а) рад;

б) бер;

в) зіверт.

6. Позасистемна одиниця еквівалентної та ефек­тивної дози:

а) грей;

б) бекерель;

в) бер.

7. Під потужністю дози радіоактивного випромінювання розуміють:

а) відношення дози радіоактивного випромінюван­ня до часу;

б) дозу опромінення, отриману людиною під час її перебування на забрудненій радіоактивними речови­нами місцевості;

в) дозу опромінення, яка зумовила легкий ступінь променевої хвороби.

8. Процес іонізації являє собою:

а) утворення іонів у результаті впливу на хімічну речовину радіоактивних речовин;

б) утворення з електрично нейтрального атома двох або кількох заряджених частинок;

в) процес розпаду ядра атома на протони та нейтрони.

9. Найбільшу іонізуючу здатність мають:

а) нейтрони;

б) гамма-випромінювання;

в) альфа-частинки.

10. Для вимірювання доз опромінення використо­вуються такі прилади:

а) дозиметри;

б) радіометри-рентгенометри;

в) вимірювачі потужності доз.

11. Особи, які постійно або тимчасово безпосеред­ньо працюють із джерелами іонізуючих випромінювань, належать до категорії:

а) «Б»;

б) «А»;

в) «В»;

12. Особи, які безпосередньо не працюють із дже­релами іонізуючих випромінювань, але за розташу­ванням їх робочих місць на об'єктах з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримати додаткове опромінення, належать до категорії:

а) «А»;

б) «В»;

в) «Б».

13. Усе населення належить до категорії:

а) «В»;

б) «Б»;

в) «А».

14. Гранично допустима річна ефективна доза опромінення осіб категорії «А» становить:

а) 2 мЗв;

б) 1 мЗв;

в) 20 мЗв.

15. Гранично допустима річна ефективна доза опромінення осіб категорії «Б» становить:

а) 2 мЗв;

б) 20 мЗв;

в) 1мЗв.

16. Гранично допустима річна ефективна доза опромінення осіб категорії «В» становить:

а) 20 мЗв;

б) 1 мЗв;

в) 2 мЗв.

17. Запланована максимальна річна доза підвище­ного опромінення персоналу категорії «А» становить:

а) 30 мЗв;

б) 40 мЗв;

в) 50 мЗв.

18. Наслідками детерміністичних (нестохастичних) ефектів впливу радіаційного випромінювання можуть бути:

а) променева хвороба, спадкові хвороби, променева катаракта;

б) гостра променева хвороба, променеві опіки, променева катаракта;

в) хронічна променева хвороба, променеві опіки, лейкози.

19. Стохастичними ефектами радіаційного впливу можуть бути:

а) променеві опіки, злоякісні новоутворення, лейкози;

б) гостра променева хвороба, променеві опіки, променева катаракта;

в) злоякісні новоутворення, лейкози, генетичні зміни, що передаються нащадкам.

20. Залежно від масштабів розрізняють такі класи радіаційних аварій:

а) локальні, промислові;

б) промислові, комунальні;

в) локальні, поширені.

21. Фази радіаційної аварії:

а) рання, середня, пізня;

б) рання, проміжна, глобальна;

в) регіональна, фаза стабілізації, очищення.

22. Радіаційно-ядерна аварія - це:

а) будь-яка незапланована подія на об'єкті з радіаційно-ядерною технологією, що відбувається одночасно із втратою контролю над ланцюговою ядерною реакцією та виникненням реальної або потенційної загрози спонтанної (мимовільної) ланцюгової реакції;

б) така комунальна радіаційна аварія, під час якої у зону аварії потрапили території декількох населених пунктів, один або декілька адміністративних районів чи навіть областей з кількістю населення понад 10 тисяч осіб;

в) така аварія, коли її зона поширюється за межі державних кордонів країни, у якій вона виникла.

23. Природними джерелами радіації є:

а) радіаційний фон, земна радіація, внутрішнє опромінення;

б) космічне випромінювання, земна радіація, внутрішнє опромінення;

в) штучні джерела радіації, космічне випромінювання, внутрішнє опромінення.

24. Одним із найважливіших природних джерел внутрішнього опромінення є:

а) радій;

б) уран;

в) радон.

25. Основними радіонуклідами, що спричинили забруднення місцевості внаслідок Чорнобильської аварії, були:

а) йод-131, -132, цезій-134, -137, плутоній-238, -239, стронцій-189, -190;

б) уран-235, -238, радон-220, -222, плутоній-233, -239, йод-131, -132;

в) цезій-134, -137, йод-131, -132, стронцій-89, -90, уран -234, -235.

26. У перші 1,5-2 місяця після аварії на ЧАЕС основ­ним дозоутворним радіаційним елементом був:

а) цезій;

б) плутоній;

в) йод.

27. Радіозахисне харчування грунтується на таких основних положеннях:

а) максимальне зменшення надходження радіонуклідів з їжею, гальмування усмоктування та накопичення радіонуклідів в організмі; раціональне харчування;

б) максимальне зменшення надходження радіонуклідів в організм шляхом кулінарної обробки продуктів; зменшення вживання молочних продуктів;

в) вживання препаратів, які зменшують усмоктування та накопичення радіонуклідів в орга-нізмі (адсорбентів), раціональне харчування, достатнє очищення продуктів від радіонуклідів.