1.3.2. Переміщення капіталу для його приросту

Переміщення капіталу для його приросту – це інвестиційна угода, пов’язана як правило, з довгостроковим вкладанням капіталу за допомогою якого фізична особа може отримати додатковий дохід (див. табл. 5).

Гудвіл: – умовна вартість ділових зв'язків фірми , «ціна» накопичених нематеріальних активів фірми (престиж торгових марок, досвід, нові технології, ділові зв'язки, стійка клієнтура, панівна позиція на ринку, тощо.;

– грошова оцінка різниці між ціною підприємства та реальною вартістю його основного капіталу. Така різниця можлива за умови отримання вищого рівня прибутку (порівняно із середньоринковим рівнем ефективності інвестування) внаслідок використання ефективнішої системи управління підприємством, домінуючої позиції на товарному ринку, застосування нових технологій тощо.

Депозит:

1) кошти або цінні папери, віддані на зберігання до банку чи інших фінансово-кредитних установ. Грошові вклади підприємств, установ, чи громадян до банків, є основним джерелом банківських кредитних ресурсів;

2) початкова сплата за товар чи послугу в установленому за домовленістю розмірі з метою збереження за покупцем (споживачем) права придбання товару чи послуг після оплати повної їх вартості;

3) запис у банківських книгах, що підтверджує певну вимогу клієнта до банку;

4) внески до митниці як забезпечення сплати мита;

5) грошова сума чи цінні папери, внесені боржником до судової установи для перерахування кредиторові.

Депозит овернайт – депозит, залучений банком на термін не більше 1 дня без врахування неробочих днів банку.

Депозит рантьє – довгостроковий депозит до 25 років з збільшенням процентів по рокам.

Сертифікат депозитний (ощадний) (С.д.) – письмове свідоцтво банку емітента про депонування (внесення грошей, цінних паперів та інших цінностей до кредитних установ на зберігання) коштів, яке засвідчує право вкладника чи його право наступника на одержання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і процентів за ним. С.д. бувають строкові ( під певний договірний процент на певний термін) або до запитання, іменні та на пред’явника. Іменні С.д. обігові не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Дохід за С.д. виплачується після пред’явлення їх до оплати в банк, що їх випустив, якщо власник С.д. вимагає повернення депонованих коштів за строковим С.д. раніше від зазначеного в ньому терміну, то йому виплачується нижчий процент, рівень якого визначають на договірних засадах під час оформлення депозиту.

Рента (Р.) – дохід з капіталу , землі або майна, який регулярно одержують їх власники, не займаючись підприємницькою діяльністю. Р. може бути отримано, наприклад, від здавання землі чи приміщень в оренду, надання кредитів.

Рента фінансова чи ануїтет:

1) це рівновеликі грошові виплати (чи надходження) через одинакові проміжки часу протягом певного періоду. Ануїтетні виплати й інвестиції бувають щорічні, щопіврічні, щоквартальні, щомісячні. Це можуть бути виплати за облігаціями чи привілейованими акціями, страхові внески, внески для сплати споживчого кредиту тощо;

2) один із видів довготермінової державної позики, за якою щорічно виплачують проценти і погашають частину боргу.

Селенг (С.) – особлива грошово-майнова операція за якої власник майна чи коштів передає селенг-фірмі за певну плату свої права на використання грошей чи майна та розпорядження ними з безумовним їх поверненням за першою вимогою. Як майно, можуть виступати цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання тощо. За договором С. власник коштів чи майна за декілька років повинен отримати премію, сума якої значно перевищує суму початкового внеску(вартості внесеного майна) за рахунок прибуткових промислових інвестицій фірми, передавання коштів у позику тощо.

Траст – (англ. trust – довіра) система довірчого управління майном, цінними паперами, підприємствами тощо. Здійснюється за домовленістю між окремими фізичними або юридичними особами (власниками майна та спеціалізованими установами (довірчими товариствами).

Інжиніринг (І.) – це інженерно-консультаційні послуги по створенню підприємств, об’єктів. Він розглядається як визначена форма експорту послуг (передачі знань, технології, досвіду) із країни виробника в країну заказника і охвачує комплекс робіт проведення попередніх досліджень, підготовці техніко-економічного обґрунтування, комплекту проектних документів, а також розробці рекомендацій по організації підприємства, і управління, експлуатації обладнання і реалізації готової продукції.

Контракт на покупку І. послуг включає: перелік зобов’язань і робіт із терміном їх виконання, строки і графіки виконання робіт, кількість персоналу інжинірингової фірми, які виконують цю роботу на містах, умови проживання, забезпеченість, ступінь відповідальності сторін за порушення зобов’язань, умови переуступки частини контрактних послуг іншої фірмі на принципах субпідряду; оплата навчання персоналу тощо.

Інжиніринг фінансовий – розроблення нових фінансових інструментів та операційних схем придатних для здійснення фінансово-кредитних операцій.

Реінжиніринг (Р.) – це інженерно – консультаційні послуги, по перебудові систем організації і управління виробничо-торгівельними і інвестиційними процесами господарюючого суб’єкта для збільшення його комерційної здатності і фінансової стійкості. Р. буває двох видів:

1) кризисний – направлений на рішення кризисних проблем підприємств;

2) розвитку – використовується в тих випадках коли динаміка розвитку знижена і діяча структура, організації і управління виробничо-торгівельними і інвестиційними процесами досягло граничного рівня по отриманню прибутку.

Трастінг – (лат.trans – крізь, через) засіб подвійного отримання доходу шляхом вкладання в цінні папери, прибутку отриманого від першого вкладення капіталу в підприємство.

Франчайзинг (Ф.) (от англ. franchise – привілей, право) у вітчизняній літературі ще називають термінами фречайзінг, франшизінг – це змішана форма крупного й малого бізнесу на взаємовигідних партнерських відносинах. Система передачі чи продажу ліцензії на технологію і товарний знак. Сутність Ф. – фірма, яка має імідж, на ринку передає новий фірмі право т.т. ліцензію на свою діяльність з дотриманням технології, під своїм товарним знаком і отримає за це доход. Основний принцип Ф. – об’єднання «ноу-хау» нової фірми з капіталом головної.

Еккаутінг – сфера підприємництва нав’язана зі збором, обробкою, класифікацією, аналізом і оформленням різних видів фінансової інформації. Можливість представити клієнту бізнес-справку: типову – яка має базову інформацію в узагальненому виді; докладну, яка відображає деталізовану інформацію по всім фінансовим і діловим аспектам.

Це дає підприємству можливість:

– прийняття рішень о доцільності і умовах ведення справ з партнером;

– уникнути видачі позик і кредитів ненадійним клієнтам;

– оцінити доцільність придбаних товарів, послуг;

– правильно построїти відносини із заказниками;

– оцінити фінансову стійкість потенційних клієнтів, постачальників, конкурентів чи партнерів;

– прийняти у розрахунок усі можливі ризики.

Бенчмаркінг (Б.) (англ. bench – місце, marking – відзначити) – це засіб вивчення діяльності інших суб'єктів господарської діяльності, тобто конкурентів для використання їх досвіду і досягнень в роботі. Б. дозволяє знаходити, оцінювати і вчитися на добрих прикладах, подолання психологічної закомплексованності керівників і спеціалістів, які не бажають ризикувати грошовими коштами т.т. небажання купувати інформацію, заощаджувати на маркетингу. Бенчмаркінг – це не що інше як маркетингова і фінансова розвідка.

Б. буває: загальний – порівняння показників своєї фірми з показниками великої кількості аналогічних фірм, це дозволяє виявити конкретні проблеми свого підприємства; функціональний – порівняння характеристик роботи окремих функцій (спец підрозділів) підприємства з аналогічними параметрами найбільш кращих фірм.

Оренда (О.) – договірне строкове платне володіння і користування землею, природними ресурсами, підприємством, основними виробничими фондами, іншим майном, переданим орендодавцем орендареві для самостійної господарської діяльності. Власником майна, зданого в О., залишається орендодавець, а продукція і доходи, отримані орендарем за час використання цього майна, є власністю останнього. Стосунки орендодавця з орендарем регулюються договором. У ньому вказується перелік і вартість майна, переданого в О., розмір орендної плати, обов’язки сторін. Так, до обов’язків орендодавця може належати участь у відновленні (оновленні) та ремонті зданого в О. майна, надання різного роду допомоги орендареві в ефективному використанні цього майна (впровадження науково-технічних досліджень, інформаційне обслуговування, задоволення соціально-побутових потреб орендарів та інше). Обов’язки орендаря полягають насамперед у використанні орендованого майна за призначенням відповідно до умов договору, своєчасному внесенні орендної плати, а після закінчення терміну О. – повернення майна орендодавцеві у передбаченому договором стані. Зміна умов договору О., його дострокове розривання допускається за взаємною згодою орендаря й орендодавця. Якщо ж зміни умов або розривання договору вимагає одна із сторін, то ухвалу приймає арбітражний суд за наявності обґрунтованих причин (порушення умов договору, використання орендованого майна не за призначенням тощо). Після закінчення терміну договору орендар має право на його поновлення, продовження. Якщо жодна зі сторін не вимагає припинення договору чи зміни його умов, то він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені договором. За часом О. буває довготерміновою (лізинг), середньотерміновою (хайринг) і короткотерміновою (рентинг).

Таймшер – це різновид оренди (англ. Timeshare – розподіл, роздільний часом). Спільне володіння майном у туристичному бізнесі з можливістю користуватися нею на протязі якогось часу пропорційно грошовому внеску. Час користування вимірюється в тижнях, які згруповані в три кольори (красний – самий дорогий, білий та голубий) і відображають динаміку попиту по сезонам. Володар, тобто співвласник кондомінімуму (т.т. спільного володіння), може відпочивати в апартаментах в свої тижні, чи обміняти місто відпочинку на аналогічне в рамках „кольору”) таким чином можна сказати, що таймшер – це довгострокова оренда 25–50 років і обмін котеджем на славнозвісних курортах практично в усьому світі.

Ліз-Бек (Л.Б.) – форма міжнародного бізнесу суть якої полягає у тому, що згідно з умовами контракту Л.Б. фірма купує обладнання у фірми виробника в іншій країні, а потім продає його назад цій же фірмі на виплату.

Лізинг (англ. lease – оренда) – це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений угодою строк. Об'єктом лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (підприємство-орендодавець), орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу (більш детально дивіться тему ІІ.1.1).

Андерайтинг (А.) 1).Придбання цінних паперів нових випусків з метою подальшого розміщення (продажу) на первинному ринку. Здійснюється переважно інвестиційними компаніями, банками та великими брокерськими фірмами. Можливі такі умови А.: придбання в емітента всього випуску цінних паперів і перепродаж його іншим інвесторам; придбання в емітента недорозміщенної частини випуску Ц.Б.: сприяння розміщенню Ц.П. без будь-яких зобов’язань щодо недорозміщенної частини їх випуску.

2). Договір між емітентом і гарантом щодо розміщення цінних паперів на первинному ринку.

Капіталізація: 1) Перетворення доданої вартості (нерозподіленого прибутку) в капітал, тобто використання її на розширення виробництва (збільшення активів підприємства); 2) процес формування фіктивного капіталу у вигляді акцій, облігацій, заставних листів іпотечних банків, ін. цінних паперів; 3) процес реалізації майна підприємства з метою збільшення грошового капіталу; 4) у кредитних операціях-включення відсотка що нараховується протягом пільгового періоду кредиту, до суми основного боргу з метою звільнення позичальника в пільговий період кредиту від сплати як частини основного боргу, так і відсотків (капіталізація процентів); 5) частина нерозподіленого прибутку, який використовують для фінансування розвитку підприємства.

Татьема (Т.) – додаткова винагорода, що виплачується директорам, керівникам, службовцям, менеджерам акціонерних товариств, банків, фінансових та страхових компаній, тобто найманим робітникам. Розмір Т встановлює найвищий орган управління (збори акціонерів чи засновників) у відсотках від чистого прибутку.

Бранд (англ. brand – клеймо, фабрична марка) – це сукупність матеріальних (будова, конструкція, форма) і нематеріальних (надійність, зручність, комфорт, сервіс та гарантійне обслуговування, товарний знак, реклама, ціна) характеристик товару які поєднані воєдино, формують свідомість споживача і визначають місце на ринку.

Бранд-стратегія – це механізм боротьби з конкурентами на ринку, тобто це комплексна проробка іміджу господарського суб’єкту на основі просування його брендів на ринку.

Фандрейзінг (пошук грошей) – вид діяльності зацікавленої сторони, яка веде пошук спонсорських, благодійних та інших фінансових ресурсів для неприбуткової соціально-значимої діяльності, а також гранти закордонних благодійних фондів, закордонних партнерів, пожертвування приватних осіб. Основою успіху отримання грошових вкладів некомерційною організацією є діяльність по підйому іміджу комерційної організації (реклама її продукції, допомога в громадських зв’язках).

Компаунтинг (англ. Campaytung – складання) – процес переходу від сьогоднішній тобто тривалої вартості капіталу до його майбутньої вартості.

Дисконт: 1) у валютних угодах – знижка з курсу валюти у строкових готівкових операціях; 2) різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їх біржовим курсом, якщо останній є нижчим за вартість; 3) різниця між цінами на один і той же товар з різними термінами постачання; 4) різниця між форвардним і поточним курсами валюти; 5) відхилення від офіційного курсу валюти в бік зменшення; 6) облік векселів: купівля векселів у векселетримачів до закінчення терміну їх оплати; 7) знижка процент, що беруть банки під час обліку векселів; обліковий процент.

Величина дисконту (Д) прямо пропорційна числу днів, що залишаються від дня обліку векселя до терміну оплати за ним (Т), номіналові векселя (Н) та розміри банківської облікової ставки (С), її обчислюють за формулою

.

Факторинг (Ф) (англ. faсtor – посередник) – придбання банком (чи фактор-фірмою) права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями, скупленими в різних осіб. Здебільшого банк купує дебіторські рахунки на поставленні товари чи наданні послуги:

Головна мета Ф – забезпечити своєчасну оплату постачальникові (виконавцеві) за відвантажені товари (виконані роботи чи надані послуги). Клієнт (постачальник), продавши дебіторський борг, отримує від банку кошти в розмірі 80–90 % від суми боргу; решту 10–20 % від суми боргу банк тимчасово стягує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнтові. Факторингова операція дає змогу підприємству-продавцеві у короткі терміни рефінансувати дебіторську заборгованість. Зміст та послідовність факторингової операції показана на рис. 4.

Рис. 4. Зміст та послідовність факторингової операції

За здійснення Ф операцій постачальники вносять плату, передбачену договором. Плата, звичайно, не перевищує суми сплати процентів за користування кредитом.

Розрізняють такі види Ф операцій: за місцем проведення – внутрішні та міжнародні; за видом боргових зобов’язань – прості та вексельні; за способом кредитування постачальника – попередня оплата й оплата вимог на певну дату; за місцем перебування банку (фактор – фірми) – імпортні та експортні; за способом обліку рахунків – фактор-агентські та за партіями товарів; за участю боржників в угоді – відкриті й закриті (конфіденційні); за способом розрахунків з постачальниками – з правом та без права регресу.

Факторинг конвенційний – універсальна система фінансового обслуговування клієнтів банком чи фактор-фірмою. За цією системою останні беруть на себе не тільки кредитування до повернення боргу та отримання самого боргу, але й бухгалтерське, інформаційне, рекламне, збутове, страхове, юридичне та кредитне обслуговування клієнта. За клієнтом зберігаються практично лише виробничі функції.

Факторинг конфіденційний (ФК) – ФК, що на відміну від звичайного, полягає тільки в облікові банком чи фактор-фірмою рахунків клієнта, виписаних на його боржників, та наданні кредиту в рахунок майбутньої сплати боргів боржниками. ФК є прихованим джерелом коштів для кредитування продажів, оскільки контрагенти клієнта інформації про таке кредитування не отримують.

Комерційний кредит (К.к.) – короткостроковий кредит, що надається продавцем (виробником) покупцеві у формі відтермінування оплати за продані товари (виконані роботи чи надані послуги). Звичайно його оформляють переказним векселем. Призначенням К.к. є прискорення реалізації товарів та одержання прибутку. Процент за К.к. входить до ціни товару та суми векселя і переважно є нижчим, ніж за банківським кредитом. Погашення К.к. може здійснюватися: через оплату боржником векселя; передавання векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі; переоформлення К.к. на банківський, якщо К.к. оформлюють не за допомогою векселя, такий кредит погашають на умовах, передбачених договором сторін.

Кредит банківський – основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові у тимчасове користування частину власного або залученого капіталу на умовах повернення зі сплатою банківського процента. Класифікується за такими ознаками:

– залежно від забезпечення – незабезпечений (бланковий) і забезпечений (векселем, товарами чи цінними паперами);

– за терміном погашення – онкольний (погашається за першою вимогою банку), короткотерміновий (до 1 року), середньотерміновий (від 1 до 5 років) і довготерміновий (понад 5 років);

– за характером погашення – кредит, що погашається одноразовим внеском, і кредит, що погашається на виплат (поступово, частинами);

– за методом стягнення банківського процента–процент сплачується в момент одержання кредиту, під час його повернення чи рівними частками упродовж терміну кредиту;

– за методом надання кредиту – кредит, що надається на підставі індивідуальної угоди між банком і позичальником, і кредит, що надається в межах наперед визначеного банком для позичальника ліміту кредитування (відповідно до відкритої кредитної лінії);

– за ступенем ризику – стандартний кредит і кредит із підвищеним ризиком.

Кредит державний: 1) залучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб у розпорядження відповідних органів державної влади для використання їх на фінансування державних витрат. Може мати форму грошових (державні цінні папери) або натуральних, наприклад хлібних чи цукрових, позик. Державними цінними паперами можуть бути облігації, скарбничі зобов'язання й умовно – сертифікати ощадного банку, оскільки держава гарантує вкладникам виплату коштів за сертифікатами; 2) сукупність кредитних відносин, у яких однією зі сторін є держава, а кредиторами чи позичальниками – юридичні або фізичні особи. У сфері міжнародного кредиту держава може виступати одночасно і кредитором, і позичальником.

Овердрафт (О) – 1) форма короткотермінового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з розрахункового рахунку клієнта понад їх залишок на рахунку, тобто в утворенні на рахунку клієнта дебетового сальдо. Для банківських кореспондентських розрахунків з використанням О. застосовують бланкові кредити. Кредит за О. визначається під час відкриття рахунку і не може перевищувати наперед визначеної суми. О. надають особливо надійним клієнтам. З від’ємного залишку на рахунку стягують процент, як і за звичайні кредити; 2) сума, що її отримують за чеком, чи пластиковою карткою понад залишок на поточному, чи картковому рахунку.

Кредит за відкритим рахунком – комерційний кредит, заборгованість за яким не оформляють борговими зобов'язаннями (векселями), а зараховують на відкритий рахунок. Порядок погашення заборгованості узгоджується кредитором і позичальником і, як правило, передбачає періодичні платежі боржника кредиторові (раз на місяць, квартал тощо). Такий кредит передбачає високий ступінь довіри кредитора до позичальника, оскільки повернення кредиту практично негарантоване.

Кредит гарантований (К.г.) – кредит, що надається під запоруку (гарантування) банку, підприємства або держави в особі урядових органів чи установ. Звичайно до К.г. звертаються, коли постачальник невпевнений у платоспроможності покупця. Одержання гарантії першокласного банку є, як правило, умовою надання кредиту в зовнішньоторговельному обігу. К.г. можуть оформляти гарантійним листом банку, акцептом або авалем векселя.

Кредит іпотечний – довготермінова позика під заставу нерухомого майна – землі, виробничих або житлових будівель, її надають переважно спеціалізовані іпотечні банки. Неповернення кредиту в термін, зазначений у кредитному договорі, призводить до втрати позичальником заставленої нерухомості та передання її у власність банку чи іншого тримача заставного листа.

Кредит консорціумний – кредит, що надається позичальникові банківським консорціумом. Його переважно надають такими способами:

– акумулюванням кредитних ресурсів у певному банку з подальшим оформленням кредиту суб'єктові господарської діяльності;

– через гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюють залежно від потреби в кредиті;

– шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків до участі в консорціумній операції.

Кредит міжнародний (К.м.) – кредит, що надається державою, банком, іншою юридичною або фізичною особою однієї країни іншій країні, а також банкові, юридичній або фізичній особі іншої країни на певний термін на умовах повернення та сплати процентів. Кредиторами і позичальниками можуть також виступати міжнародні організації, інституції, регіональні об'єднання держав, асоціації виробників та експортерів товарів.

Залежно від термінів користування кредитом К.м. поділяються на короткотермінові (до одного року), середньотермінові (1–5, а в деяких країнах і більше років) та довготермінові (понад терміни користування середньотерміновими кредитами). За призначенням К.м. поділяються на комерційні (безпосередньо пов’язані із зовнішньою торгівлею та послугами), фінансові (валюту можна використовувати на будь-які потреби, зокрема – на погашення заборгованості, купівлю цінних паперів, інвестиції) та проміжні (призначені змішаних форм вивезення капіталу, товарів, послуг). Залежно від техніки надання розрізняють кредити наявними грішми (їх часто називають готівковими, хоч валюту з одного банківського рахунку на іншим перераховують безготівковим способом), акцептні (у формі акцепту векселя імпортером чи банком), а також консорціумні кредити у формі депозитних сертифікатів, облігаційних позик тощо.

Кредит венчурний – грошова позика без гарантій, яку надають венчурному підприємству.

Кредит валютний – 1) різновид міжнародного кредиту, що надається у грошовій формі; 2) в Україні – внутрішній кредит у чужоземній валюті, що надається банком, уповноваженим здійснювати валютні операції.

Кредит податковий – одна з податкових пільг, що полягає у відтермінуванні стягнення податку.

Кредит онкольний (К.о.) – вид короткотермінового кредиту, що має бути повернений позичальником за першою вимогою кредитора. Надається комерційними банками звичайно під забезпечення товарами чи цінними паперами і погашається позичальником із попередженням його за 2–7 днів. Ставки відсотка за К.о. нижчі, ніж за строковими кредитами.

Кредит пролонгований – кредит, термін погашення якого на прохання позичальника перенесений кредитною установою на пізніший час.

Кредит револьверний – багаторазово поновлюваний кредит, що застосовується на національних і світових ринках позикових капіталів. Його надають у межах встановленого ліміту заборгованості і терміну погашення автоматично, без додаткових переговорів між сторонами кредитної угоди.

Кредит споживчий – кредит, що надається банком, підприємством чи організацією фізичній особі для придбання предметів особистого споживання, переважно тривалого користування (житла, транспортних засобів, меблів, теле- та радіоапаратури, іншої побутової техніки тощо).

Кредит «Стенд-Бай» – кредит, що надається країнам-членам Міжнародного валютного фонду (МВФ) для певних, погоджених з МВФ потреб на підставі угод «стенд-бай» терміном до 12 місяців, а в окремих випадках до 3 років. За угодою «стенд-бай» країна-член МВФ отримує право придбати у МВФ чужоземну валюту в обмін на національну в межах наперед домовленої суми упродовж погодженого періоду. Такий кредит дає змогу кредитувати стабілізаційні програми частинами (траншами). Кожну наступну кредитну частку видають лише за умови виконання країною відповідного етапу програми, що дозволяє здійснювати контроль за використанням грошей. Із закінченням терміну угоди невикористану суму кредиту повертають кредиторові. Відсоток по такому кредиту 0,75.

Кредит товарний (К.т.) – форма комерційного кредиту, за якої резидент або нерезидент передає товари у власність юридичній або фізичній особі за угодою, що передбачає відтермінування на певний час кінцевого розрахунку, та під процент. К.т. передбачає передавання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору чи під час фізичного отримання товарів (робіт, послуг) покупцем (замовником) незалежно від терміну погашення заборгованості.

Кредит чековий – надання банком у борг суми грошей, в межах якої клієнт може виписувати чеки для здійснення платежів.

Кредит ломбардний (К.л.) – короткотерміновий кредит під заставу високоліквідних активів (рухомого майна), які можна швидко реалізувати. Застава забезпечує повернення кредиту. Вартість застави звичайно перевищує суму кредиту. Позичальник зберігає право власності на закладене майно. Якщо кредит не повернено вчасно, право власності переходить до кредитора, який, реалізуюче майно, утримує з виторгу суму боргу та нараховані проценти. Сучасною формою К.л. є банківський кредит під заставу депонованих у банку цінних паперів.

Кредит овернайт – це 1) кредити надані чи отриманні на термін не більш одного операційного дня (без урахування неробочих днів банку); 2) угода на термін до наступного робочого дня.

Форфейтинг (Ф) (від франц. forfait – підряд, поставка) – кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі без права регресу комерційним банком (форфейтером) в експортера (форфейтиста) векселів чи інших боргових вимог, акцептованих імпортером. У такий спосіб експортер передає банкові свої вимоги до покупця. Ф. передбачає перехід усіх ризиків до покупця векселя (банку). Відрахувавши (знявши) проценти, банк виплачує експортерові решту суми векселя, а боржник (покупець товарів) погашає свої зобов'язання перед банком регулярними, як правило, піврічними внесками. Якщо платоспроможність імпортера-позичальника породжує сумнів, то форфейтер може вимагати в нього гарантію банку країни імпортера у формі авалю векселя чи безумовну та безвідкличну гарантію щодо боргового зобов’язання, яке він хоче придбати. З огляду на незворотність форфейтингової угоди форфейтер у разі несплати боргу боржником може повернути свої кошти тільки завдяки банківській гарантії. Перевагами Ф. є тверда ставка кредитування і простота оформлення процесу передавання векселів. Ф. є оперативнішим методом кредитування порівняно з іншими методами, які потребують обов'язкового страхування кредиту й укладання спеціальних угод. Вартість витрат щодо операції Ф. включають до вартості товару. Ставки кредитування за цим кредитом можуть диференціюватися залежно від термінів кредитування, валюти і рівня ризику. Ф. є здебільшого середньотерміновим кредитом (до 7 років). Здійснення операції форфейтування наведено на рис. 5.

ІМПОРТЕР

БАНК

КРАЇНИ

ІМПОРТЕРА

ФОРФЕЙТБАНК

ЕКСПОРТЕР

Рис. 5. Здійснення операції форфейтування:

1 – виставлення експортером рахунка (переказного векселя) на оплату експортованих товарів; 2 – вимога форфейтбанку до імпортера щодо акцепту платіжних документів та гарантування оплати боргу банком країни імпортера; 3 – акцептування імпортером платіжних документів; 4 – прохання імпортера до банку гарантувати оплату боргу; 5 – гарантія банку країни імпортера перед форфейтбанком щодо оплати боргу імпортером; 6 – придбання форфейтбанком векселів чи інших боргових вимог без права регресу; 7 – погашення імпортером боргу перед форфейтбанком

Ф. дозволяє збільшити ліквідність підприємства-експортера (завдяки зменшенню дебіторської заборгованості), покращити структуру його балансу, прискорити оборот капіталу, захистити від кредитного ризику, ризику зміни процентних ставок та валютних курсів.

Форфейтування в практику міжнародних кредитних операцій впроваджено на початку 60-х років XX ст. Це було зумовлено значним розвитком міжнародної торгівлі та більш високими вимогами імпортерів збільшити термін традиційного короткотермінового кредиту (тривалістю 90-180 днів). Одним з перших центрів ринку форфейтингових послуг була Швейцарія, яка мала багаторічний досвід у фінансуванні міжнародної торгівлі. З часом операції форфейтування почали здійснювати банки Німеччини, Великобританії та інших країн Європи. Джерелом коштів для цих банків є ринок євровалют. Тому облікова ставка форфейтингових операцій зорієнтована на ставку процента за середньотерміновими кредитами цього ринку.

Кредит на приватизацію – це довготермінова позика, що надається під заставу (високоліквідних активів) приватизаційного майна юридичній особі. Вартість застави, звичайно, перевищую суму кредиту. Позичальник зберігає право власності на приватизаційний об’єкт. Якщо кредит не повертають вчасно, право власності переходить до кредитора.