86. Заяву про банкрутство можуть подати:

а) кредитор;

б) органи місцевої виконавчої влади;

в) органи державної податкової служби;

г) органи державної контрольно-ревізійної служби;

д) підприємства-постачальники;

е) міністерство;

є) боржник.

87. Щодо підприємства-боржника можуть застосовуватись такі судові процедури:

а) передача майна боржника кредитору, якому заборговані найбільші суми;

б) розпорядження майном боржника;

в) мирова угода;

г) укладення угоди про поруку між боржником і банківською установою;

д) санація боржника;

е) ліквідація банкрута.

88. Мирова угода – це:

а) договір між кредитором і боржником про незастосування фізичних та адміністративних методів впливу;

б) угода між боржником та уповноваженим органом державної податкової служби про списання частини бюджетних боргів;

в) договір між боржником і постачальником щодо відстрочки в оплаті партії сировини і комплектуючих виробів;

г) домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки, розстрочки або прощення кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою.

89. Законодавством передбачені особливості процедури банкрутства щодо таких підприємств:

а) містоутворюючих;

б) сума боргу яких не перевищує 100 тис. грн.;

в) особливо небезпечних;

г) екологічних;

д) сільськогосподарських;

е) страхових;

є) комерційних;

ж) професійних учасників ринку цінних паперів.

90. Припинення діяльності підприємства може відбуватись:

а) з ініціативи самого підприємця;

б) з ініціативи інших підприємств;

в) з ініціативи державних податкових та контрольно-ревізій­них органів;

г) за рішенням суду або господарського суду у випадках, передбачених законодавством;

д) у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;

е) на інших, передбачених законодавством підставах.

91. Припинення діяльності підприємства (його ліквідація) може відбутися з таких причин:

а) вартість цінних паперів боржника зростає;

б) вартість майна боржника знецінюється;

в) припинилось довгострокове інвестування підприємства;

г) відсутні заяви про проведення реструктуризації або санації;

д) у структурі кредитних ресурсів переважають короткострокові кредити;

е) кредитор не схвалив жодного плану реструктуризації або санації;

є) скоротився попит на продукцію і підприємство втратило значну частину своїх ринків.

92. Видами ліквідації підприємства за юридичними підставами можуть бути:

а) розподільча;

б) термінова;

в) добровільна;

г) відстрочена;

д) примусова;

е) почергова.

93. Опубліковані відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити:

а) найменування та інші реквізити банкрута;

б) причину банкрутства;

в) найменування господарського суду, який проводить справу про банкрутство;

г) дату прийняття судом постанови про відкриття ліквідаційної процедури;

д) характеристику кредиторів;

е) відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

94. Кошти, одержані від реалізації майна банкрута, в першу чергу направляються на задоволення:

а) вимог щодо оплати податків і зборів;

б) вимог, забезпечених заставою;

в) виплати вихідної допомоги працівникам підприємства-банкрута;

г) витрат, пов'язаних із провадженням справи у суді та роботою ліквідаційної комісії;

д) вимог щодо повернення внесків працівників підприємства у вигляді придбання акцій;

е) вимог кредиторів, не забезпечених заставою.

95. Справа про банкрутство вважається закритою, якщо:

а) затверджений ліквідаційний баланс;

б) призначено ліквідатора;

в) затверджений план реструктуризації або санації боржника;

г) господарським судом винесена ухвала про ліквідацію юридичної особи;

д) майна банкрута вистачило для задоволення всіх вимог.

96. Копія ухвали про ліквідацію підприємства направляється:

а) власникові підприємства;

б) підприємствам-конкурентам;

в) торгово-промисловій палаті;

г) органу, який здійснив державну реєстрацію підприємства;

д) органам державної статистики;

е) органам державної податкової служби;

є) антимонопольному комітету.

97. Формами реалізації майна банкрута можуть бути:

а) аукціон;

б) передача на баланс іншого підприємства;

в) конкурсні торги;

г) продаж одному або декільком покупцям;

д) надання в оренду;

е) передача заставотримачу заставленого майна;

є) списання;

ж) розподіл між кредиторами.

98. У разі продажу майна банкрута договір купівлі-продажу укладається між:

а) покупцем та банком-кредитором;

б) покупцем та ліквідаційною комісією;

в) ліквідаційною комісією та кредитором;

г) органом державної реєстрації та покупцем;

д) підприємством-банкрутом та покупцем.

99. Ліквідація підприємства-банкрута має такі наслідки:

а)заново починається формування статутного фонду;

б) припиняється підприємницька діяльність банкрута;

в) терміни виконання боргових зобов'язань переносяться на пізніший строк;

г) до ліквідаційної комісії переходить право розпоряджатися майном банкрута, його майнові права та обов'язки;

д) припиняється нарахування пені і відсотків на всі види заборгованості підприємства-банкрута;

е) банківські рахунки арештовуються;

є) терміни боргових зобов'язань банкрута вважаються такими, що минули.