4. Основні принципи державного регулювання економіки полягають у:

а) використанні адміністративних важелів щодо суб'єктів господарювання;

б) максимальному використанні впливу державних органів на господарюючі суб'єкти;

в) мінімальному втручанні державних органів в економічні процеси;

г) впливі державних органів на соціально-економічні процеси за допомогою економічних важелів і нормативів;

д) обов'язковому використанні в процесі державного регулювання економіки методів, що застосовуються Європейськими державами.

5. Методи державного регулювання економіки покликані:

а) створити умови для ефективного функціонування підприємницьких структур відповідно до напрямів державної економічної політики;

б) забезпечити рівність державних та приватних інтересів у розвитку підприємництва;

в) визначити напрями економічної політики підприємств на перспективу;

г) встановити ієрархію цілей держави в галузі економіки;

д) максимально використати досвід країн з розвинутою ринковою економікою.

6. До методів державного регулювання прямого впливу належать:

а) формування інвестиційної політики;

б) розробка і затвердження нормативно-правових актів;

в) моральне переконування;

г) грошово-кредитна політика;

д) розробка цільових комплексних програм;

е) розміщення державних замовлень;

є) встановлення цін, нормативів і квот;

ж) видача ліцензій.

7. Непрямі методи державного регулювання повинні забезпечити:

а) створення економічного середовища функціонування підприємств;

б) максимально вигідні умови господарювання для великих підприємств;

в) вплив на економічні інтереси суб'єктів господарювання;

г) використання мотиваційних заходів щодо підприємств, об'єднань, організацій;

д) вирівнювання темпів росту окремих галузей промисловості.

8. Макроекономічне планування ґрунтується на:

а) розробці директивних планів;

б) розробці індикативних планів;

в) планах розвитку окремих підприємств;

г) рівності інтересів суб'єктів господарювання;

д) пріоритетах економічних цілей держави;

е) максимальному врахуванні інтересів окремих підприємств.

9. Результатом бюджетного планування є формування:

а) бюджетів місцевих органів державної влади;

б) суми коштів, спрямованих на споживання в плановому періоді;

в) Державного бюджету;

г) державних цільових фондів;

д) бюджету окремої галузі;

е) кошторисів на будівництво великих об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів.

10. Дохідна частина Державного бюджету формується за рахунок:

а) податкових надходжень;

б) пожертв громадян;

в) доходів від операцій з капіталом, що перебуває в загальнодержавній власності;

г) доходів державних цільових фондів;

д) благодійних внесків іноземних громадян та організацій;

е) інших законодавчо-встановлених доходів.

11. Субсидії – це:

а) фінансова допомога місцевим органам державної виконавчої влади на конкретні цілі;

б) цільові допомоги населенню з метою компенсації частини їх витрат;

в) допомоги з метою підтримки певних видів підприємницької діяльності;

г) покриття касових збитків окремих державних підприємств;

д) асигнування для приведення у відповідність доходів і видатків місцевих бюджетів.

12. Податок-це:

а) ставка сплати з прибутку підприємства до місцевого бюджету;

б) фіксована сума сплати до державного цільового фонду;

в) обов'язковий платіж, що стягується до бюджету з юридичних і фізичних осіб;

г) щорічні відрахування підприємства до амортизаційного фонду;

д) щорічні стягнення з доходів громадян до місцевого бюджету.

13. Непрямий податок, який стягується за товари, що ввозяться в країну, вивозяться з неї або прямують тран­зитом, називається:

а) плата за імпорт;

б) плата за експорт;

в) торговельна квота;

г) мито;

д) акцизний збір.

14. 3 перелічених виберіть підакцизні товари:

а) бавовняні тканини;

б) швейні вироби дитячого асортименту;

в) тютюнові вироби;

г) нафтопродукти;

д) кава;

е) молочні продукти;

є) сільськогосподарська сировина;

ж)хутряні вироби;

з) алкогольні напої.

15. Державне замовлення як засіб державного регулювання економіки передбачає:

а) обов'язкове залучення до процесу задоволення державних потреб у певних видах продукції іноземних виробників;

б) наявність гострої конкурентної боротьби між підприємствами-виробниками у галузі, в якій розміщується державне замовлення;

в) формування необхідних для задоволення державних потреб обсягів і складу продукції;

г) розміщення серед підприємств державних контрактів на поставку продукції;

д) фінансування виконання державного замовлення виключно за рахунок підприємства.