16. Завершальний період в історії газети «Харьковские губернские ведомости».

Завершальний період «ХГВ» розпочався 1903 – газета була перейменована на «Харьковские ведомости». Надалі газеті не вдалося втриматися в статусі об’єктивного інф. джерела. За демократичні погляди було усунуто з посади головного редактора А. Єфимовича. Новим редактором призначено росіянина М. Остроумова, відомого своїми консервативними поглядами. Газета перетворилась на чорносотенське видання. Рос революція остаточно поділила харк. пресу на реакційну («ХВ») та прогресивну («Южный край»). У процесі революції підірвано авторитет самодержавства, а отже, і урядової преси. «ХВ» зайняли войовничу позицію щодо сил, які очікували реформ. Більшість матеріалів писав сам редактор. Урядові видання втратили довіру читачів, надаючи перевагу приватним виданням. У період реакції після 1905-07 «ХВ»лише утверджуються у чорносотенському спрямування. Редагує видання Т. Вязігіна – дружина лідера найбільш реакційних партій. Газета «ХГВ» пережила різні періоди: становлення, розквіту, нагромадження авторитету та, врешті, перехід на реакційні позиції. Це досить природно, адже газета видавалася рос. урядом, а отже, навряд чи могла зберегти об’єктивність.

17. Журнал «Мир»: редактор, автори, матеріали.

У зв*язку з реформами Олександра ІІ у 70-80 роки ХІХ ст відбувається cтрімкий ріст числа газет. До жур-ки виявляє інтерес приватний капітал, У Харк. в кінці 1870х назріли умови до створ. приватн.преси. У 1881 Книговидав. О. Схира розпоч. видання ча­сопису «Мир»(М). М кваліф. себе як «журнал політ, літ., наук. і екон-ний». Щомісяця. Редакт. – проф. унів. О.П.Шимков. Замислювався за типом рос. «товстого» журналу (худ лі­т, критика й бібліогр., статті з різн.галузей знань, внут­р.та закорд. огляд, земсь­ка, промисл. та екон. хроні­ка Півдня Росії.

Літ. частина. Провідн.критиком видання був Ю. М. Говоруха-Отрок (ГО). Тут ГО надр.свої ху­д твори («У болоті» дворянське середовище гу­бернського міста (1881), «Юнкер Дуб'яга» армійське життя (1881), «До гіркого кінця» (1882).Псевдонім Г. Юрко. «У болоті» -, яке жило за своїми не завжди моральними закона­ми. У ГО широк. ав­т. погляд на життя,важл.сусп.питання. Відділ літ критики вів ГО. ГО стверджував, що літ критика має виконув. естетичну функцію, а не бути тенденційною (як склалося з часів Бєлінського, коли публ-ка за умов жорсткої цензури ховалася в літ крит.). Літ хроніка ГО - огляд часописів «Вестник Европы», «Отеч. записки», «Рус. мысль», «Дело», «Загран. вестник». ГО давав поважну критику на журнальну текучку, йому набридло. Тому у 2 томі «М» літ. хроніка перетв. на «Новини по­точної літ-ри» - рецензії на прикметні явища літ. життя. У рецензії на №1часопису «Киевская старина» ГО питає, яким шляхом розв. літ. життя – регіональним Нім чи централіз. Франц? У Росії центр.схема не підходить,потрібен штучний тиск,який не може бути тривалим). Відділ поезії й прози - слабкий. У літ.відділі -перекладна проза. (Пауль Ліндау «Фатальна сварка» Авг.Шалламеля «Чаша пе­реповнилася» таін). Окрім цього у М були відділи: Наук част. (підтримував універ., професура. У доступн.формі знайомив читачів з досягн.природозн., екон., права, історії та етнографії), Екон. відділ, Юрид.наука (Томілін «Наша світова юстиція і приватна адвокатура» (складність запров.інституту адвокату­ри в рос. життя). Іст. та етногр. матеріали - статя М. Ф. Сумцова «Вечорниці» (1881) – відкидання звинувач.в аморальності вечорниць. Розпущеність нравів – результат впливу заводів, фабрик і рекрутчини, але не народні звичаї +Лебедєв - «Цікавий документ про Мазепу»: справа про те, що священ. побив селянина, бо той сказав, що за Мазепи було добре жити. Розділ «Внутрішн. огляд»: економ., громадські питання, про які раніше інформували га­зети. Відділ «Суміш»- дрібні пові­домл. статист. характеру, витяги із закорд. преси про Харків та ін. «Мир» вівся на рівні кращих рос.зразків того часу. Прибутку не давав, не вистачало публіки, тому видавець припин. Випуск у 1882 р. Харків ще не був готовий до існування в ньому «товсто­го» журналу.