35. Видавець і редактор журналу «Мирный труд» а. С. Вязігін.

Лідер «Русского собрания» (РС) – проф. універу з кафедри загальної історії А.С. Вязігін. У 1902 Вязігін як редактор заснував журнал «Мирный труд» - товстий журнал, який кваліфікувався як науково-літ. і громадське видання. Перше число відкривалося статтею від редактора: часопис присвячено розвиткові наукового рос. націоналізму, вивченню найближчих родичів - слов'ян. Віт­чизна потребує скромних трудівників, а не революціонерів. Майбутній революції Вязігін протиставив мирний труд. На хвилі розгулу реакції Вязігін був обраний депутатом до Держ. Думи. Проголошена А. С. Вязігіним програма дозволила залучити до участі у виданні наукові сили універу. Журнал допоміг Вязігіну згуртувати однодумців, оприлюднити свою позицію, унаслідок чого він заснував харківський відділ «Русского Собрания», проголосивши своїм завданням теоретичну розробку і пропаганду ідей неподільності Росії під гаслами самодержавства, православ’я, і єдиної руської народності. Головною інф. кампаніє Вязігіна в «МТ» стала війна з вільнодумством в універах, носіями якого були вчорашні співробітники часопису. За виключенням вузького кола однодумців, В. опинився в ізоляції. У Х. не знайшлося достатньої кількості авторів для чорносотенного ж-лу. Вязігіну доводилося залучати письменницькі й публіцист. сили з обох столиць і регіонів Росії. В. як редактор часопису організував переклад для «МТ» видатної 6томної праці І. Тена «Історія Франц. Революції». У 1906 - створив друкарню журналу «МТ». Видавалися книжки протиреволюційного змісту, які продавалися редакцією «МТ». В. робить оголошення: редакція не має можливості безкоштовно надсилати літ-ру – тре пожертви. Та згасання революції викликало різке скорочення надходжень і пожертв. Падіння авторитету чорносотенської ідеології. Припинили співробітничати Пуришкевич і Шульгін. В. скоротив випуск журналу і змушений був й сам зайнятися перекладацтвом. Як спосіб подолання кризи - запрошення до участі в ж-лі широких кіл духівництва (довгі нудні праці). З поч. І св. війни припинилося урядове фінансування, скомпрометованого політ. руху. На наступний термін до Держ. Думи В. він обраний не був. Останнє число вмістило оголошення, що видання припиняється у зв'язку з хворобою редактора - так В. виправдавдовувався. Чорносотенна жур-ка вже не мала іст. перспективи. Життя Вязігіна завершилося трагічно: він був розстріляний органами ЧК у складі захоплених більшовиками заложників у червні 1919 р. напередодні вступу до міста армії генерала А.Денікіна.

35. Перший період в історії журналу «Мирный труд» та наступні трансформації.

У 1902 Вязігін заснував ж-л «Мирный труд» - товстий журнал, який кваліфікувався як науково-літературне і громадське видання. У 1902 вийшло чотири числа журналу «Мирный труд», на початку 1903 р. — п'яте число. Проголошена А.С. Вязігіним програма дозволила залучити до участі у виданні наукові сили універу. Помічниками стали проф. О.В. Вєтухів і В.І. Харцієв. Проф. Вєтухів погодився виступити видавцем ж-лу й надати для його контори приміщення у власному будинку. У першому річнику журналу друкувалися проф. універу І.. Нетушіл, С. Соловйов, Є. Редін, М. Сумцов. Завдяки їхній участі в «Мирном труде» з'явилися вартісні мат-ли. Літ. відділ ж-лу формував В. Харцієв. Він висту­пив і перекладачем із пол. мови гол-го твору, який друкувався 5 перших чисел — повісті К. Юноші «Чорне Болото». Автор мав на меті показати побутове польсько-єврейське життя: селянин працює на землі, а євреї продають його працю. Послідовна антиєвр. позиція. Рос. поезія й проза репрезентувалися другорядними автора­ми. До­сить поважно виглядав науковий відділ ж-лу. Підтримував культ О.О. Потебні: вчення про зв'язок народності, мови й мислення відповідає його ідеолог. напрямку. Часопис вміщував огляд провідних рос. ж-ів, рецензій на книжки. Хроніка подавала відомості про діяльність наукових товариств та громадських організацій. Але найбільша увага приділялася «Русскому Собранию». «МТ» подавав докладні огляди прочитаних у ньо­му доповідей, підкреслюючи велику кількість слухачів. У 1903 Вязігін помістив програмову ред. статтю «Підсумки першого року» : ж-л збільшився, знайшов однодумців (заснування Харк. «Русского Собрания»). Так завершився 1й період в історії ж-лу. 2 наслідки: 1) більшість універських колег співпрацювало з часописом, побачивши в ньому спадкоємця попередніх літ.-наук. журналів. 2) журнал допоміг Вязігіну згуртувати однодумців - заснувати харк. відділ «Русского Собрания» під гаслами самодержавства, православ’я, і єдиної руської народності. Відновився у січні 1904: війна з вільнодумством в універах, носіями якого були вчорашні співробітники часопису. В. опинився майже в ізоляції. Місце головного прозаїка зайняв лідер рос. націоналістів В. Шульгін. Ж-л старанно ігнорував наявність укр. літ, науки. «МТ» оголосив неіснуючими всі східнослов’янські мови, а євреї – головні вороги рос. народу. В. організував переклад для «МТ» 6томної праці І. Тена «Історія Франц. Революції». У 1906 В. створив друкарню «МТ». Видавалися книжки протиреволюційного змісту, які продавалися редакцією. Але згасання революції викликало різке скорочення надходжень і пожертв. Падіння авторитету чорносотенської ідеології. Труднощі з надходженням мат-лу. Спосіб подолання кризи - запрошення до участі духівництва (довгі нудні праці). Літ. критика поверхова. «МТ», незважаючи на свою чорносотенну програму, був істотним інформа­ційним проектом у журналістиці Х. Історія журналу прикмет­на в багатьох відношеннях: 1) як тільки журнал було позиційовано як чорносотенний, він втратив підтримку університетського Харкова; 2) у Х. - мало авторів для чорносотенного ж-лу 3) як теоретичних розробники ідеології рос. монархізму, харк. чорносотенці не допус­тили в місті антиєврейських погромів. 4) «МТ» програв у конкуренції з демокр. жур-ою. 5) поразка була зумовлена і його антиукр. позицією, небажанням визнавати самостійність укр. народу.