12. Альманахова жур-ка Харківської школи романтиків. (хшр)

Після декабристського повстання (рубіж 1825-1826) для придушення вільної думки у 1826 прийнятий новий «Цензурний устав», внаслідок чого видання періодичних видань виявилось майже неможливим. У ІІ половині 1820-х у середовищі студентів універу навколо І.І. Срезневського сформувалася група – Харк. школа романтиків. Естетична програма включала в себе такі тези: укр. мова – самостійна мова з глибокою історією; аргументація за допомогою укр. народної творчості; самі творили укр. мовою укр. літ-ру:); розвиток укр. мови не становить небезпеки для рос. самодержавства. У 1831 з друкарні Х. універу вийшла книжка «Украинский альманах». Упорядники (Срезневський, Розковшенко) надали альманаху укр. вектор. Тут дебютував Є. Грнбінка. Альманах поєднував наукові праці і красне письменство, фольклор та літературні записи, переклади та оригінальні твори, вміщав рос. та укр. тексти. «У.а.» започаткував низку подібних видань. Наступний альманах – «Утренняя звезла» (межа 1833-1834). Керівник – І. Петров, матеріали збирав Г. Квітка. З’явилося 2 томи: 1- з рос., другий – з укр. творами. Так у 1834 у Х. виходить перше видання укр. мовою. Другу книгу відкрив Квітка програмовим твором – «Суплікою до пана іздателя», оповіданням «Салдацький патрет», де автор наголошує, що оцінювати укр. літ. Беруться люди некомпетентні. Друкується вперше в альманасі уривок з повісті «Маруся». Друкувались тут Срезневський, Гулак-Артемовський, Гребінка, твори Котляревського. Алманах – перше ілюстроване видання в історії укр. жур-ки! Поки Срезневський був у подорожі поза Х., лідерство переймають Костомаров, О. Корсун, А. Метлинський 1841 виходить альманах «Сніп», упорядкований Корсуном. Це книжка, що спеціалізувалася на подачі літ. творів. У 1843 виходить 3 томи альманаху «Молодик», упорядковані І. Бецьким. 1й том – рос. твори; 2й містив укр. відділ, упорядкований Костомаровим; 3й – наукову прозу, істор. документи, де містилась праця Костомарова «Обзор сочинений...» - започаткована справжня наукова літ. критика!!! У 1848 виданий «Южный русский сборник» А. Метлинського. Це було 5 книжок, кожна з яких містила великий літ. твір, і могла існувати окремо. Додавались до творів і біографічні довідки про авторів. Альманах закріпив потяг до спеціалізації, не містив фольклорних записів, наукових статей, мав виключно літ. ха-ер. ХШР – перше цілісне гуртове естетичне явище у новій укр. літ. Її Жур-ка зросла на літ. грунті. Та несприятлива зовн. ситуація не дозволила цим проектав вирости у довготривалі видання. Учасники з часом відходили від справи (Корсун) або переходили до табору рос. культури (Срезневський, Костомаров).

13. Газета «Харьковские губернские ведомости» першого періоду.

Після опубліковання у 1836 «Філософічного листа» (П. Чаадаєв) з критикою поліцейської дійсності, царський уряд прийняв рішення вийти на пресовий ринок з власним продуктом. З 1.01 1837 в усіх губернських містах почали виходити «Губернские ведомости». Офіційне видання складалося з 2х частин: офіційної (укази, розпорядження уряду ітд) і неофіційної (в ній заборонялося розміщувати полемічні статті та белетристику). Неофіційну частину складали матеріали місцевих авторів з історії, географії; літ., театр. критика. Та заборона укр. слова в Росії не перешкоджала появі в газеті укр. творів. Заборона на белетристику стосувалась рос. мови, укр.-ка сприймалась як елемент етнографічного вивчення. У І період (1838 – 1844) «ХГВ» виходила раз на тиждень, швидко завойовуючи авторитете серед харків’ян. Редагували видання О. Баримов, О. Кульчицький. Останній, рос. письменник, успішно виступав як театр. критик. Наприкінці 30х - поч 40х до співробітництва долучені Срезневський, Пассек, Квітка, Каразін. У 1838 Квітка відзначився рядом статей про Х. Так стаття «Про Х. і повітові міста…» розповідає про історію та надає статистичні дані про сучасність. Незавершений матеріал «Відомості про Х. губернію» розвиває тему в осмисленні культурно-історичного феномена Слобожанщини. Квітка пише про вплив рос. війська на мову мешканців4 зазначає нерівноправність у стосунках Слоб-ни та Великоросії; визначає головними рисами мешканців Сл-ни ввічливість, допитливість, релігійність, індивідуальний спосіб ведення госп-ва. У статті «Театр у Х» (1841) Квітка знайомить читача з історією театр. мистецтва в Х., адже сам у 1812-1816 був директором Х. театру. Вагомою є співпраця з газетою історика В. Пассека. У своїх працях автор, зокрема, зіставляє укр. світогляд з великорос. явищами, віднаходячи більше залишків язичництва в укр. звичаях. Крім того, Пассек звертає увагу на вивчення старожитностей Х. Матеріали Каразіна у виданні мали 3 спрямування: екологічна проблематика, нові технічні проекти, репортажі. Видатний автор наголошує на ощадливому використанні народних багатств, на важливості збереження природних ресурсів для майбутнього. Каразін пропонує проект прокладання в місті водних каналів. У репортажах йшла мова про визначні події міста. Та смерть Каразіна, Квітки, Пассека, виїзд з міста Костомарова, Срезневського зупинили культурне життя Х. Газета втратила цікавих авторів та наповнювалася приватними оголошеннями. В такому стані видання перебувало до середини 50-х – «епохи великих реформ».