8. «Харьковские известия».

Ідея видання газети виникла у стінах універу. Розпочав видання «Х.и.» (1817-1823) А.А. Вербицький – учений, літератор, який вже мав книгодрукарську практику.

«Х.е.» були щотижневою газетою. Та через два роки цензурний комітет наказав усунути Вербицького від редагування. Видавцем стала Рада Харк. універу, яка призначила відповідальними за випуск групу викладачів (Гулак-Артемовський, Склабовський та ін..). Газета перетворювалася на дайджестові видання, яке передруковувало новини з центральної преси. В результаті – зменшення передплатників, занепад газети. Газета – пам’ятка духовного життя України. Важливе значення має перший період існування. Видання мало три розділи: «Повідомлення», «Суміш» і «Об’яви». Відділ об’яв містив повідомлення про нові книжки, продаж нерухомості, інформацію побутового ха-ру (н., про загублені барсєткі:) Такі об’яви, на думку цензорів, принижували образ Х. в суспільній свідомості!!!У другий період відділ оголошень було скорочено і надано офіційного спрямування – друкувались повідомлення губернського правління, об’яви універу. Розділ «Суміш» вміщав переважно анекдоти (в тому числі літературні), сенсаційні новини комічного ха-ру. Головну частину газети займав відділ повідомлень. У «Внутрішніх повідомленнях» - інфо про столичне життя, далі – про провінційні міста. «Зарубіжні повідомлення» - про столиці європ. держав, дипломатичні переговори. Усі інформ. матеріали були передруковані зі столичних урядових газет – «Московские ведомости» і «Северная почта». Так держава встановила монополію на інфо. Вербицький спробував порушити цю традицію – запропонував особав, що рушали за кордон бути кореспондентами. Це можна вважати другою причиною усунення Вербицького від редагування, адже у другому періоді таких спроб не було. Все – з центр. офіційних видань. Лише харк. повідомлення створювалися на місці – про губернаторство, події в місті, універ. Відзначився своєю співпрацею з газетою В.Н. Каразін (В. К. «з села Кручика» - підпис). На сторінках газети Гулак-Артемовський говорить про намір видання літ. часопису «Муза», який так і не був здійснений.

9. «Украинский вестник»: наукові статті, естетична програма.

«У.в.» (1816-1819) - перший у підросійській Україні літ.-мистецький і громадсько-політ. місячник. Ініціатива створення належала І. Срезневському. Редакторами стали студенти Є. Філомафітський та Розумник Гонорський. Журнал складався з чотирьох розділів: «Наукові статті», «Красне письменство», «Суміш» та краєзнавчий розділ. У веденні наукового відділу часопис спирався на науковців універу. Друкувалися тексти доповідей з урочистих зборів універу. Сенсаційною стала стаття проф. філософії А. Дудровича «Про тваринний магнетизм» (психоаналіз). Широко були репрезентовані в журналі гуманітарні науки. І центральне місце тут посідають історичні праці, зорієнтовані на вивчення історії України. Відзначалися праці І. Срезневського. Друкувалися і перекладні праці, які поєднували харк. авторів зі світовою науковою традицією. Естетичну програму журналу формував Р. Гонорський, здобутками якого можна назвати 2 теорії: наслідувальної гармонії слова та теорія мальовничої прози. Теорія наслідувальної гармонії слова побудована на усвідомленні символічності значень звуків. Митець у процесі творчості мусить враховувати не лише зміст слів, але й образні уявлення звуків. Слово повинно означати предмет і бути складником зображуваної ознаки. На цих засадах була побудована теорія мальовничої прози. Головна ознака такої прози – вміння зображати картини дійсності так, щоб передавати у фонетичній значимості слова ознаки відтворюваних явищ. Письменник прагне створити враження ефекту присутності читача на місці подій, активізувати його уяву. Величезної вагомості набуває особистість письменника.