35. Газета «Утро»: місце на інформаційному ринку.

Щоденна позапартійна газета «Утро» (1906 - 1916) виявилася тривалим інф. проектом. Видавцем і співредак­тором став син відомого в Х. купця А.А. Жмудський. Редакторами в різ­ний час були жур-ти П.Г. Ріттер, А.А. Жмудський, В.А. Мойсеєнко, О.3. Замошников. Ідея газети виникла у викладацькому корпусі універу. Першим редактор - Ріттер - доцент іст.-філ. факультету. Газета успадкувала матеріальну базу і традиції кадетських видань «Мир», «Девятый вал», «Накануне», «Будущее». На цей раз зв'язок з ПНС не декларувався, газета відкривалася як приватне ви­дання А. А. Жмудського. Проте політ. позиція газети - лівокадетська. 7.11.1906 видавець подав губернаторові прохання про видання газети. Газета обіцяла містити урядові постанови, політ. статті, закордонні та внутр. повідомлення, оголошен­ня, мистецьку критику. У 1914-1915 видавався окремо з періодичністю 1—4 рази на добу часопис «Утро: Экстреннные телеграммы…». Власник намагався утворити навколо видання кілька газет-«супутників» з метою широкого охоплення аудиторії. Тому в 1914-15 з'явилась розрахована на робітників „Южная газета-копейка". Вона виходила як щоденне видання, а редакторами стали жур-ти С.Й. Губергриць і В.К. Конопко. Як прихильна до кадетів, газета переслідувалася губернською владою. Уже 8.01.1907 за наказом генерал-губернатора М.М. Пєшкова була підготовлена ухвала про покарання газети штрафом за вміщений фейлетон, образли­вий для релігійних почуттів членів Со­юзу Руського Народу. Це загрожувало демаскуван­ням справжньої політик. позиції Пєшкова, спрямованої на захист чорної сотні. Жмудський сплатив щтраф. Та газету призупинити до кінця воєнного часу. Газета вистояла, але й далі зазнавала адміністративного тиску. Новинарна політика «Утра» - оперативність та достовірність, емоційність,сенсаційність. Орієнтація на демокр. цінності, увага до робітничого питання. «Утро» зі співчуттям ставилося до укр. нац. руху, подавало огляди укр. преси. Широко подавалися аспекти міського життя, проблеми молоді, а також злочинність і проституція. Газета популярна на всьому Лівобережжі. Газета гідно репрезентувала інтелект., фінансовий і промисл. потенціал Х., орієнтувалася на внутрішньоміського рекламодавця, чим сприяла економічному піднесенню міста.

35. Журнал «Мирный труд» як зразок чорносотенної журналістики.

Діячі рос. націоналізму створили гром. організацію «Русское собрание» (РС), що започаткувала в Росії формування партійних утворень «Чорна сотня». Перше засідання РС відбулося 12.02.1901. Харк. лідер – проф. універу А.С. Вязігін. У 1902 Вязігін заснував журнал «Мирный труд» - товстий журнал, який кваліфікувався як науково-літературне і громадське видання. Перше число відкривалося статтею редактора: часопис присвячено розвиткові наукового рос. націоналізму, вивченню найближчих родичів - слов'ян. Революції лише руйнують сусп.-во. Віт­чизна потребує передусім скромних трудівників, що роблять свою „маленьку справу". Майбутній революції А.С. Вязігін протиставив мирный труд. Ж-л «МТ» позиціонував себе як мозко­вий центр чорносотенства. У ньому була розроблена ідеологія цього руху: рос. народ - єдиний господар у своїй державі. Українців і білорусів не можна визнати окре­мими народами, тому що тоді росіяни залишаться в меншості і з'являться законні підстави для ліквідації імперії. У ж-лі вино­шувалася ідея світового панування Росії, необхідність застосувати зброю для досягнення цієї мети. Насильницькими методами повинна запро­ваджуватися великоруська гегемонія й усередині країни. Антисемітизм - постійна тема ж-лу. «МТ»: головна ідея істор. буття рос. народу - вірнопідданство царизму, а всі револ. заворушення є справою єврейської нац. меншини. Часопис критикував єврейство, аж до проголошення ідей сві­тової євр. змови, захоплення євреями світового інф. ринку, виселення євреїв з Росії, хоча б і коштом самих росіян! Друкуються чорносотенські публіцисти В. Пуришкевич, В. Шульгін, А. Чернишов. А. С. Вязігін був обраний депутатом до третьої Державної Думи. Але в Росії авторитет чорної сотні швидко падав. Бо:1)її ідеологи не висунули конструктивної програми держ. реформ; 2) проти виступила інтелігенція, яка прагнула дем. змін; 3) з початком І св. війни припинилося урядове фінансування., адже авторитет сотні був втрачений. Останнє число вмістило оголошення, що видання припиняється у зв'язку з хворобою редактора - так В. виправдовувався. Чорносотенна журналістика вже не мала істор. перспективи.