35. Газета «Слобожанщина»: видавець, програма, матеріали.

«Слобожанщина», як і «Порада», - перша укр. газета Харківщини. Ситуацією, що склалася в процесі революції 1905 р., вирішив скористатися видатний укр. політик, публіцист і жур-т М.І. Міхновський. У січні 1899 р. прибув до Х. і відкрив адвокатську контору. Був серед організаторів Революційної укр. партії (РУП), для якої у вигляді програми написав твір «Самостійна Україна»- пам’ятка укр. публіцистики. У 1903 створив Українську народну партію (УНП). Мав авторитет серед харків*ян. «Слобожанщина: щоденна політична, економічна, літературна, та громадська газета». Єдине її число вийшло 25.03.1906р. Газета містила місцеву хроніку, кореспонденції, фейлетони, огляд худ. виставок, повідомлення телеграфних агентств, бібліографічні нотатки. Багато матеріалів подавалися без підписів. Відкри­валося число публіцис­тичними нотатками, пов'язаними з ви­борами до Першої Держ. Думи. За їх стилістикою вгадується перо М. І. Міхновського. Хроніка «Харків, 25 березня» склада­лася з 3х його статей. 1) «Вибори до Думи Державної». Хто піде до Думи, той і створюватиме закони. Для українців уперше в історії, надана можливість послати своїх представників до виборного державного органу. В українців низька політ. свідомість, немає інтелігенції. Тре формувати укр. політ. на­цію. 2) «Націоналізм і космополітизм» Міхновський розвинув свою ідею: націоналізм не заперечує кос­мополітизму, а розширює його на цілий світ. Космополітизм передба­чає вільну спілку спілок. Люди не повинні бути однаковими. Націоналізм і збереження своєї національної тотожності - це величезна творча сила. 3) «Запросини» - ідея значення нац. преси для пробудження народу. Тепер можна у своїй газеті дбати пор себе! Заклик передплачувати свою газету укр. читачеві. Далі за підписом Е. С-к була опублікована велика стаття «Хар­ківські виставки картин»: вперше на гро­мадські гроші в укр. стилі викону­ються архітектурні й кустарні роботи. Центральне місце займала анонімна стаття «Листок з української історії XVIII століття». Вона викладала історію Коліївщини. Автор вбачав причини Коліївщини не стільки в утисках українського народу поляками, скільки в зраді Росією Переяславського договору, згідно з яким Україна не могла бути предметом міжнародних торгів. За підписом Маленький далі подавалися численні «Малюнки з ви­борчих зборів», які демонстрували, як чорносотенні кандидати прохо­дять у списки завдяки неписьменності й політичній недосвідченості рядових виборців. Газета мала свого власкора в Пе­тербурзі. Друкувала «Слобожанщина» й повідомлення з повітових міст Ук­раїни. У рубриці «Телеграми» друкувалися повідомлення ПТА (Петер­бурзького телеграфного агентства). З цих повідомлень поставала картина політичного безправ'я, яка склалася в Росії навіть для панів­ної нації. Завершувалося перше число «С» бібліографічними повідомленнями, де були анотаційно репрезентовані дві українські книжки. Єдине число демонструвало високі проф. можливості редактора та зібраного ним колективу. За припущеннями проф.. Сидоренко, видання припинилося з огляду на технічні причини й відсутність виключно української друкарні. На думку Комариці, воно й замислювалося як пропагандистська одноднівка з метою агітації за кандидатів ук­раїнсько-кадетського блоку на виборах до Першої Державної Думи. Обидва ці тверджен­ня не позбавлені права на існування. + харківський масовий читач не був готовий до сприйняття укр. періодики, укр.. жур-ці бракувало кваліфікованих кадрів. «С» відстоювала ідею укр. культури і політ. самостійності.