34.Заперечення соціалізму з позиції христ.Цінностей у вр

Після смерті Амвросія ВР дещо змінився. Домінують політичні аспекти. Адресат полеміки – соц..теорія. ВР хотів утриматися на безпартійній пози­ції. Але церква повинна була підтр. політику уряду. У ВР розміщувалися публ. промови із Засід.ДержДуми про соц-зм як гол. загроза рос.сусп-ву. Промови з критикою уряду та внутр. політи­ки Росії, в журналі не друкувалися. Свящ. Галахов у статті «Соціалістичні утопії XIX віку…» погоджується з ідеєю соц..рівності. Але з т.з. моралі соц-зм прини­зив людину до тваринних інстинктів. Соц-зм повертає людство до язичництва, коли немає ідеалів любові/доброти. Соц. об*єднує людей на економ.засадах. Християнство пропагує терпимість і любов. Соціалісти — класову ненависть і боротьбу. Статті у ВР говорили про ворожість соц-зму людській прир., поширення соц.вчення – небезпека. Щеков, Загоровський вважали, що соц.-зм суперечить божому слову і глузду(багатство залеж. від моралі/душевн.здібностей), щоб реалізуваси соц.-зм треба знищ. част. сусп.-ва.Христ.любов спасе. Гол. мета соціалістів,на думку ав­торів ВР - спростувати христ.,поставити на його місце своє матеріалістичне вчення. А. Райський «Євангеліє і соціалізм» визнавав точки дотику релігії і соц-му: встановити рівність. Спочатку індивідуальне, потім соц-не (за Єванг.), а соц-м усе перевернув. Стеллецький казав про те, що нерівність людей – різні прир./розумові здібн.,нахил до праці. А розділ майна між бідн. та багат. нічо не змінить. Критика соц-му стала важл. темою в публіцистиці ВР після революції 1905 р., велася професійно: публікації перекладів класич­них праць світової публіцистики, дослідження вітч. авторів. З часом зміст полеміки вичерпав себе - повторення мотивів і аргументів у багатьох статтях.

35. Перша російська революція та її вплив на розвиток журналістки.

Початкок першої рос. революції – 9.01.1905, коли на підступах до царської резиденції в Петербурзі –Зимового палацу – була розстріляна мирна демонстрація робітників, які несли Миколі ІІ петицію прос своє тяжке становище. Ця подія обурила всю Росію. Перший політичний страйк 19.01.1905 в Харкові розпочався на знак солідарності х жертвами кривавої неділі. Згодом страйк охопив багато підприємств, страйкували студенти - влада й підприємці змушені були шукати шляхи до компромісу. Унаслідок поступок з боку власників підприємств з 17 лютого в Х. страйковий рух пішов на спад. Артем прибуває до Х. у січні 1905р. завдяки йому створено тут спочатку групу «Вперед», а потім Харківський міський осередок більшовицької партії. 10-го жовтня в Х. розпочався новій страйк, сутички з військами, перша пролита кров. З 13 жовтня в Х. військовий стан – тривав до 1908 р. Для заспокоєння суспільства 17.10.1905 цар змушений був підписати Маніфест, у якому проголошувалося надання народові політичних свобод (зокрема, свободи слова і друку), та утворення в Росії законодавчого органу – Держ. Думи. У країні запрацював справжній парламент. Проголошення політ. свобод призвело до створення легальних партій та організацій. Укр. слово дістало право вільного використання у книгодрукарні та періодичній пресі (але не в освіті)3.06.1907 - кінець першої рос. революції. Більшовики створили цілу мережу легальних партійних видань – газети «Новая жизнь», «Наше эхо», «Звезда», які підготували появу і поступилися місцем класичній щоденній більшовицькій газеті «Правда», що розпочала свою історію в день припинення виходу «Звезды» - 22.04.1912р. До 8 липня 1914 р. газета, вісім разів змінивши свою назву після заборони її видання урядом, виконувала функції центрального органу партії і була остаточно закрита лише на початку Першої св. війни. Більшовики видавали також легальні журнали «Вестник жизни», «Просвещение». Революція мала грандіозне значення для жур-ки в Росії у цілому!! Вона спричинила пресовий вибух. У Х. під час проголошення нових правил про друк 24.11.1905 р. до початку 1907 р. виникли 2 газети укр. мовою і 27 рос. Але багато з газет закривалося місцевою владою (був же ж введений воєнний стан). Тимчасові правила про періодичні видання затвердженні 24.11.1905р. – право на видання мав будь-який рос. підданий, якому було 25 р., і володів загальною громадянською правоздатністю. Треба було подати губернаторові або градоначальнику заяву з повідомленням про періодичність, ім’я, адресу видавця і редактора, назву друкарні. Видання могло бути призупинене або закрите лише в судовому порядку.

Журналістика періоду першої рос. революції має всі підстави розглядатися як окрема інформаційна епоха: 1) у Х. вперше здійснені спроби видавати газети укр. мовою, раніше такого не було. 2) велике поширення партійної преси. 3) вибух приватної ініціативи в галузі періодичної преси.