35. Розвиток приватної журналістики в Харкові в період Першої російської революції.

Спрощення процедури отримання дозволу на видання періодики, скасування попередньої цензури - вибух приватної ініціативи в галузі жур-ки. З'ясувалося, що в Харкові є велика група осіб, зацікавлених у створенні своїх приватних газет і журналів + дешевизна поліграфії. Та воєнний стан у Х. (13.10.1905- 1.01. 1908) надавав губерна­торові виключні права в галузі журналістики – закриття газет. Багато видань стали приватними одноденками. Крах ілюзій, короткочас­ність існування - особливість приватної жур-ки періоду революції. Першою жертвою став часопис «Родная земля» (1906), редактором і видавцем якої став І.О. Булгаков. Газета призупинена за «шкідливе спрямування» і більше не відновлювалася. На 3му числі зупинена ініціатива В.С. Пархоменка видавати вперше в Х. щоденну вечірню газету - «Харьковская вечерняя газета» (1906). Були спроби створи­ти жовту пресу, розраховану на невибагливі смаки. Типо­вим її зразком стала газета В.І. Іванова «Откровенные разговоры» (1906), яка вміщувала поліцейську хроніку, роздмухувала скандали з життя відомих осіб. Газету довелося закрити, оскіль­ки вона не викликала інтересу в читачів. Важкою була доля й журналів, навіть тих, що видавалися інституційно. 4.03.1906 в Росії почали діяти «Тимча­сові правила про професійні спілки»: профспілки сподівалися створити в місті свою жур-ку - видання журналу «Союз» (1906). Заборонили і цей ж-л. Щасливіше склалася доля приват. ілюстрованого журналу «Торговопромышленная Россия» (1906, 1907). Ж-л не був заборонений, а лише припинений видавцем, бо політ. ситуація не сприяла розвитку ринкових відносин. З 01. 1907 в Х. розпочав виходи­ти створений за ініціативою харк. міськ. голо­ви О.К. Погорілка офіційний часопис «Известия Харьковской городской думы» (1907 - 1917). Журнал уміщував протоколи засідань, офіційні документи, хроніку найважливіших подій. Створення журналу - прагнення міської влади зробити свою діяльність прозорою для громадськості.

Особливістю розвитку приватної жур-ки була її тематична розмаїтість.З'явилися сати­ричні, дитячі, мистецькі й спортивні часописи. 1905 р. «Харьковский будильник» - піонер відродження сатиричної журналістики. Але знов короткочасно. Прикметними є численні спроби харків'ян налагодити видання сатиричних журналів, хоча більшість - невдачі. Популярними сатир. виданнями були «Штык» і «Меч», які вважають журналами А. Аверченка. Спроби створення мистецькі часописи розпочалися в 1907. Ці видання замислювалися як інф. бюлетені про театр., муз., літ. новинки харк. творчого ринку, подавали хроніку і зарубіжного мистецького життя. Поважної критики не містили. Закріпився на інф. ринку лише часопис «Последние новости сезона» (1907—1917). З’явився в Х. журналу «Русский спорт» (1906-1916). Відновилася й дитяча жур-ка. У 1906 розпочав виходити щотижневик для дітей «Весеннее солнышко».

Запрошений до співпраці М.Ф. Сумцов виступив зі статтею про Шеву, де розгля­нув «Кобзар» у контексті дитячої літ-ри. «Церковная газета» і «Утро» теж приватні газети.