Вартісна структура продукту

Вартість спожитих засобів виробництва (матеріальні витрати)	Заново створена вартість
	необхідною працею	додатковою працею
Витрати підприємства (собівартість) Витрати суспільства (вартість)

2. Суть та функції прибутку

Зворотним боком витрат виробництва є прибуток. Прибуток буде більший тоді, коли будуть меншими витрати виробництва і навпаки. Взагалі прибуток -– це різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво.

За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже, характеризує чистий доход у тому вигляді, в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах економічної відокремленості виробника. Чистий доход – виражена у вартісній формі вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу. Джерелом чистого доходу є додаткова і необхідна праця.

В умовах капіталістичного способу виробництва відбувається перетворенням багатьох індивідуальних вартостей на єдину суспільну або ринкову вартість, а її – на ціну виробництва.

за капіталістичного товарного виробництва в основі товарних цін лежать не лише суспільно необхідні витрати виробництва, а й співвідношення між попитом і пропозицією.

де Ц_в – ціна виробництва;

С- постійний капітал;

V – змінний капітал;

Р – прибуток.

Прибуток утворюється у результаті міжгалузевої конкуренції з урахуванням процесу коливання попиту і пропозиції, переливання капіталу в галузі, виробництво товарів у яких не задовольняє споживачів з відповідним коливанням цін. За рівноваги попиту і пропозиції формується ціна рівноваги. Ціна – це грошовий вираз ціни виробництва, взаємодії закону вартості та закону попиту і пропозиції.

Вислів американського економіста Франка Найта: „Можливо, жоден економічний термін чи поняття не використовується в такій немислимій кількості загальновживаних значень як прибуток”. Прибуток – це винагорода за підприємницьку діяльність, тобто пов’язує його з таким фактором виробництва, як підприємницький талант, підприємницькі здібності.

Реалізуючи товар, підприємець одержує певну суму, кількість грошей, що становить валову виручку або суму продаж. Якщо з цієї суми вираховувати загальні витрати виробництва, то це і буде прибуток, або чиста виручка. Однією з функцій прибутку є та, що прибуток виступає показником оцінки діяльності підприємця (фірми). „На всіх підприємствах, - зазначається у Законі України „Про підприємства України”, - основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход)”.

Другою функцією прибутку є регулювання розподілу ресурсів між суб’єктами підприємництва, галузями і сферами виробництва. Підприємці прагнуть вкласти свої капітали туди, де є змога одержати найвищі прибутки.

Прибуток виконує і стимулюючу функцію. Саме прибуток, його очікування змушує підприємця (фірму) здійснювати нововведення, які ведуть до зниження витрат виробництва, підвищення якості продукції (послуги).

Підприємця цікавить віддача кожної одиниці зроблених затрат. Щоб її визначити використовується норма суми прибутку до суми авансованих у виробництво коштів. Якщо масу прибутку позначимо через р, суму авансованих у виробництво коштів як К, норму прибутку як р^/, то норму прибутку можна виразити такою формулою:

Норма прибутку служить показником ефективності використання капіталу. Саме тому норму прибутку ще називають показником доцільності капіталовкладень. Норма прибутку залежить від ряду факторів.

По-перше, при незмінному рівні цін величина прибутку, а отже, і його норма, залежить від рівня витрат виробництва.

По-друге, на норму прибутку впливає рівень цін на продукцію (послуги).

По-третє, фактором, що впливає на величину норми прибутку є швидкість обороту виробничих фондів. Капітал за визначений проміжок часу робить більшість кількість оборотів. А це значить, що збільшується і маса отримуваного прибутку. Оскільки сума авансованого капіталу залишається незмінною, то норма прибутку зростає.

Норма прибутку, як видно із наведеною вище формули, розкриває взаємозв’язок розміру капіталу та маси прибутку.

Привласнення прибутку – це одна з важливих форм економічної реалізації власності.

Розрізняють балансовий і чистий прибуток. Балансовим прибутком називається різниця між загальною сумою виручки підприємця (фірми) і загальними витратами виробництва (собівартістю) за певний період. З одержаного балансового прибутку сплачуються проценти за банківські кредити і вносяться передбачені чинним законодавством податки та інші обов’язкові платежі в бюджет.

Частина прибутку, що залишається після здійснення зазначених платежів, називається чистим прибутком. Він використовується, насамперед, на формування резервного (страхового) фонду.

Частина чистого прибутку підприємця спрямовується у фонд споживання.

Частина чистого прибутку використовується на виплату дивідендів.

Прибуток, що залишається після сплати податків та інших платежів у бюджет – це чистий прибуток підприємства. Частина чистого прибутку передається у власність членів трудового колективу і може бути виплачена їм у вигляді акцій.

Прибуток виконує три функції:

• синтетичної вартісної оцінки ефективності затрат праці, яка характеризує кінцевий узагальнюючий результат, одержаний у результаті синтезу елементів затрат праці і виробництва;

• розподільну;

• стимулюючу.

Ці функції випливають із суті прибутку й економічно взаємопов’язані між собою.

Величина прибутку, за Марксом, залежить від середньої суспільної норми прибутку. Це означає, що до певної межі прибуток можна розглядати як функцію капіталу, оскільки фактором зростання маси прибутку є розмір капіталу.

де М_р – маса прибутку;

р – норма прибутку;

К_а – розмір авансового капіталу.

Загальна прибутковість підприємства визначає нормі прибутку як відсоткове відношення прибутку до авансового капіталу. Якщо прибуток Р – це різниця, між ціною і собівартістю, К_а – авансовий капітал то формула норми прибутку буде така

З початку 1991 року як розрахунковий показник застосовується не товарна продукція, а реалізована. Через це маса прибутку від реалізації знаходиться як різниця між обсягом реалізованої продукції і повною собівартістю реалізованої продукції.

Треба врахувати систему інтенсивних факторів, які впливають на рух прибутку.

Це:

• зменшення собівартості;

• підвищення продуктивності праці як результат економії живої та вречевленої праці;

• якість продукції, робіт, послуг;

• фондовіддача, тобто ефективність використання виробничих фондів.

В умовах сучасної світової ринкової економіки прибуток і норма прибутку є головними орієнтирами і водночас показником стану виробництва, критерієм його ефективності. Норма прибутку показує ефективність використання всього капіталу, ступінь його зростання.