8. Типи комунікаторів

Одним из важных компонентов системы массовой коммуникации является коммуникатор.

С точки зрения формы коммуникации, коммуникаторы делятся на коммуникат и коммуниканта (см. лекцию 1).

Кем же является коммуникатор на этапе порождения или восприятия высказывания? Какова его природа?

Ответив на эти вопросы, мы сможем разделить коммуникаторов на профессиональных и непрофессиональных.

Профессиональным коммуникатором является тот коммуникатор, который осознает собственные процессы передачи или потребления информации, управляет ими, совершенствует свои умения и навыки, профессионально (т.е. мастерски) организует процесс передачи или переработки информации.

К профессиональных коммуникаторов принадлежат профессиональные вещатели и профессиональные собеседники (аналитики речь).

Профессиональные вещатели формируются на основе осознания процессов порождения высказывания, механизмов возникновения сообщения, осознание тех факторов (факторов), которые влияют на говорящего при возникновении сообщения.

Среди профессиональных коммуникаторов есть и профессиональные собеседники. Профессиональными собеседниками могут быть читатели, зрители, слушатели, которые выступают в роли аналитиков и интерпретаторов вещания.

Возвращаясь к вопросу профессионализма коммуникаторов, следует отметить, что к профессиональным коммуникат (вещателей) относятся журналисты.

Журналист — профессиональный коммуникатор (говорящий), который работает с информацией и готовит ее для периодических и продолжающихся изданий, готовящихся соответствующими производителями средств массовой коммуникации (прессой, телевидением, радиовещанием, электронными средствами); производитель массовой информации; специалист по вопросам функционирования названных СМК.

9. Складники комунікативного процесу

Источник сообщения. Коммуникатор – создатель сообщения; лицо генерирующее идею. Источником может быть лицо, организация, группа лиц или индивид. Не всегда источник сообщения и коммуникатор это одно и то же лицо.

Коды – символы или знаки, переводящие сообщение на язык, понятный получателю. В качестве кодов используются вербальные и невербальные средства коммуникации.

Сообщение – информация или закодированная идея, т.е. то, что передает источник получателю.

Канал – средство, с помощью которого сообщение передается от коммуникатора коммуниканту. Обычно каналы делятся на технические (СМИ: пресса, телевидение, радио, электронные средства) и межличностные (непосредственный обмен информацией между источником и получателем). Межличностные средства коммуникации можно разделить на вербальные и невербальные. К вербальным средствам коммуникации относятся: говорение (письменная и устная речь), слушание, чтение. К невербальным: взгляды, позы, интонация, имидж, мимика, жесты, походка, пространственная организация среды.

10. Основні комунікативні канали

Комунікаційний канал - це реальна чи уявна лінія зв'язку (контакту), по якій повідомлення рухаються від комуніканта до реципієнта. Наявність зв'язку - необхідна умова будь-якої комунікаційної діяльності, в якій би формі вона не здійснювалася (наслідування, управління, діалог). Комунікаційний канал надає комунікантів і реципієнту кошти для створення і сприйняття повідомлення, тобто знаки, мови, коди, матеріальні носії повідомлень, технічні пристрої. Важливо звернути увагу на таку обставину. Комунікаційні канали забезпечують рух не смислів, а тільки матеріального втілення повідомлень, яке виражає смислове зміст. Причому рух відбувається у фізичному (геометричному) просторі і в астрономічному часу. Комунікаційна же діяльність, як відомо, представляє собою рух смислів у соціальному просторі, і результатом цієї діяльності є поширення освіти, формування громадської думки і громадських настроїв і т.д. Комунікаційна діяльність суть діяльність духовна, але для її реалізації потрібні матеріально-технічні засоби, в якості яких виступають комунікаційні канали. Отже, комунікаційні канали - матеріальна сторона соціальної комунікації. Розвиток людства від первісного варварства до постіндустріальної цивілізації супроводжувалося постійним збільшенням кількості комунікаційних каналів, завдяки доповненню природних каналів, що утворилися в ході антропогенезу, каналами штучними, створеними людьми свідомо. Природничі комунікаційні канали - це канали, які використовують вроджені, природно притаманні хомо сапієнс засоби для передачі смислових повідомлень у фізичному просторі. Таких каналів два: невербальний (несловесний) і вербальний (словесний). Невербальний канал - найдавніший з комунікаційних каналів, що виник в ході біологічної еволюції задовго до появи людини. Він являє собою спадщина зоокоммунікаціі, властивої вищим тваринам. Зміст зоокоммунікаціі демонстрація пережитих емоційних станів - гнів, біль, страх і т.д. Тваринами використовуються звукові сигнали, пози, рухи, що нагадують жести, наприклад, щеня виляє хвостом, коли він задоволений, притискає вуха і ікла оскалівает, коли прикидається сердитим. Невербальний канал активно використовується в процесі мікрокоммунікаціі між людьми, і ми спеціально розглянемо його особливості. Вербальний канал доступний тільки роду людському, котрий володіє мовної здатністю, здатністю користуватися природною мовою. Підкреслимо, що мовна здатність - відмітна ознака хомо сапієнс, для реалізації цієї здатності потрібні нейрофізіологічні і анатомічні перетворення в тілесності пралюдей: освіта асиметрії головного мозку, виділення центрів управління говорінням і розумінням мови («мовні зони» в мозку), розвиток артикуляційного апарату, граціалізація щелеп і т.п. Домашні тварини не можуть говорити саме тому, що вони не мають природних передумов для цього. Тому вербальний канал, подібно невербальному каналу, правомірно вважати природним.