- •1. Комунікація: визначення, суть поняття. Комунікація і спілкування.
- •2. Різновиди комунікації. Комунікація за кількістю співрозмовників.
- •3. Комунікація і мовлення
- •4. Теорія масової комунікації як наука в Україні
- •5. Етапи розвитку науки про масову комунікацію
- •6. Науки, що вивчають комунікацію
- •7. Поняття про комунікативний процес. Форми комунікативного процесу.
- •8. Типи комунікаторів
- •9. Складники комунікативного процесу
- •10. Основні комунікативні канали
- •11. Класифікація змк. Види класифікацій.
- •12. Природні і технічні системи змк.
- •13. Типи і види змк.
- •14. Загальна характеристика масово-інформаційної діяльності.
- •15. Розвиток інформаційної індустрії як сфери виробництва змі та змк.
- •16. Технологія інформаційного виробництва. Технологічний предмет і засоби.
- •17. Галузі інформаційного виробництва.
- •18. Органи управління інформаційною індустрією (Держкомітет з інформаційної політики, Нацрада з питань тб і радіомовлення)
- •19. Поняття інформаційного простору. Інформаційний простір України.
- •20. Правове забезпечення процесів дальшого формування, розвитку і захисту інформаційного простору України.
- •21. Концепція розвитку телерадіоінформаційного простору України.
- •22. Входження України в європейський і світовий масовокомунікаційний простір.
- •23. Комунікативні дискурси.
- •24. Дуальна схема функціонування телебачення в сша
- •25. Класична дуальна модель британського телемовлення
- •26. Тelevisa I tv Globo - взаємозв'язки медіа-імперій та національної політики
- •27. Австрійська модель телемовлення.
- •28. Трансформація економічної і медіа-влади у владу політичну.
- •29.Національна система телебачення республіки Корея та Японія.
- •30.Вербальна і невербальна комунікації.
- •31.Візуальна комунікація.
- •32.Перформансна комунікація.
- •33.Міфологічна комунікація.
- •34.Художня комунікація.
- •35.Моделі іміджевої комунікації.
- •36.Моделі психотерапевтичної комунікації.
- •37.Моделі пропагандистської комунікації.
- •38.Семіотичні моделі комунікації
- •39.Модель знака (ф. Де Соссюр, ч.Пірс, р.Якобсон).
- •40.Прикладні моделі комунікації
- •41. Методи комунікативного аналізу
- •42. Соціологічні і психологічні моделі комунікації
- •43. Моделі комунікації з точки зору реклами і пропаганди
- •44. Моделі масової комунікації
- •45. Паблік рилейшинз як комунікативна дисципліна
- •46. Сучасна масово-інформаційна діяльність в Україні
- •47. Комунікативна стратегія і комунікативні процеси
- •48. Новітні тенденції розвитку мас-медіа
- •49. Функції та зразки передачі інформації
- •50. Роль змк в утвердженні національної ідеї
- •51. Результативність масово-інформаційної діяльності
- •52. Правові основи функціонування мас-медіа
- •53. Комунікація і суспільство
- •54. Міжнародні комунікації
- •56. Основні напрямки інформаційної політики на сучасному етапі
- •57. Тематичний діапазон сучасної преси України
- •58. Гендер і змк
- •59. Проблема гендерних стереотипів в масовій комунікації
- •60. Дослідження проблем масової комунікації у радянські часи
- •61. Головні етапи розвитку комунікативної теорії у хх столітті
- •62. Іноземні концепції масової комунікації
- •63. Роль журналістики в структурі масової свідомості
- •64. Реклама і зв’язки з громадськістю як форма впливу на маси, опосередкована змк
- •65. Міжкультурна комунікація
- •66. Журналістика в системі політичної комунікації
- •67. Інформаційні конфлікти, інформаційні війни
- •68. Журналістика і влада
- •69. Свобода слова і журналістика
64. Реклама і зв’язки з громадськістю як форма впливу на маси, опосередкована змк
Будь-яка рекламна технологія включає визначення мети й завдання рекламної акції/кампанії, розробку її концепції та плану. Серед різних видів рекламних технологій можна назвати технології брендингу, технології унікальних рекламних пропозицій та інші. Важливим технологічним процесом у рекламі є медіапланування, тобто планування, пов’язане з розміщенням реклами в ЗМІ. При цьому використовуються різні показники медіапланування (рейтинг, доля аудиторії та інші).
Розглянемо технології впливу реклами на маси на прикладі політичної реклами. Політична реклама в ЗМІ використовується у вигляді іміджевої, стимулювальної та нагадувальної реклами.
Іміджева реклама стосується ознайомлення зацікавленої громадськості з «програмним продуктом», що виступає у вигляді ідеології, з основними напрямками діяльності суб’єкта політики в соціальному житті та урядових колах, а також із тими перевагами, які отримує кожний, хто виступає за підтримку кандидата політичної партії чи громадського об’єднання або ж віддає за них голос на виборах. Основне призначення імідж-реклами — закріпити в свідомості широкого кола людей позитивний образ та позитивну спрямованість діяльності суб’єкта політики. Імідж-реклама діє здебільшого як реклама «про запас» Вона спрямована не тільки на тих, хто вже зацікавлений підтримувати ту чи іншу політичну силу будь-яким способом, а й на широкі верстви населення, для того, щоб при проведенні політичних заходів вона вже викликала позитивні емоції у громадськості. Найефективнішими для імідж-реклами вважаються політичні рекламні ролики та кліпи на телебаченні (бліц-ролики та розгорнуті ролики), рекламні щити, реклама на транспорті, реклама у популярних газетах та журналах, участь у благодійних акціях (із висвітленням такої участі у пресі, по радіо та на телебаченні).
Стимулювальна реклама використовується під час виборчих кампаній. У цій рекламі важливо наголосити на перевагах у порівнянні з конкурентами, які здебільшого виявляють ідентичну політичну пропозицію. Отже, для того, щоб продати політичний товар — кандидата, програму, політичну позицію чи опозицію, треба гранично індивідуалізувати ті переваги, які пропонуються. Найефективнішою є стимулювальна реклама у вигляді «рекламних кубиків» у популярній пресі, прямої поштової розсилки інформ-проспектів та буклетів, телевізійна реклама у вигляді інтерв`ю, ознайомлювальних передач чи фільмів тощо.
Нагадувальна реклама використовується у спокійний період, в якому зацікавлена політична сила має постійно нагадувати про свою увагу до потреб громадських груп. Це може здійснюватись у вигляді участі її представників у загальнодержавних чи місцевих культурно-масових заходах (святкування річниць будь-чого, проведення виставок, патронаж концертів та інших розважальних заходів), реагуючого пабліситі — друкування у популярних республіканських та місцевих виданнях статей із проблемних питань, прямої поштової розсилки проспектів та політичних звітів про результати діяльності протягом року і т. п. (для знайомства з рекламними технологіями використано дослідження В. І. Набруска “Формування громадської думки в умовах легітимації політичної влади (масовокомунікативний вимір)”).