34.Художня комунікація.

На думку О. Подшибякіна в якості одного з головних елементів сучасної художньої культури виступає поняття художньої комунікації. Твір мистецтва не створюється у відриві від соціокультурного контексту, оскільки будь-який діалог з простором здійснюється як дія, спрямована на втілення і вияв свого художнього послання в житті окремого індивіда, групи людей чи усього суспільства в цілому.

Ю. Лекомцев розглядаючи художню комунікацію, зазначає, що твір мистецтва в широкому плані повинен розглядатися як специфічне повідомлення в деякій комунікації. У комунікативну ситуацію входять творець і коло глядачів, з наборами близьких за структурою кодів або естетичних моделей.

По визначенню В. Козакової, художня комунікація – це здійснення інтелектуально-творчого взаємозв’язку автора (митця) та реципієнта, передача останньому художньої інформації, що містить певне ставлення до світу, художню концепцію, стійкі ціннісні орієнтації. Опосередкованою ланкою цієї передачі є художній твір, а у виконавчих видах мистецтва (музика або театр) ще й виконавець. В ході художньої комунікації у адресанта (митця) виникають три типи стосунків: автор (митець) – дійсність, автор (митець) – реципієнт, автор (митець) – художній процес, завдяки яким і відбувається повний комунікативний акт.

Художня комунікація, підкреслює О.Козакова, здійснюється через розуміння змісту художнього твору, його прочитання в контексті історії, соціальної реальності, художньої культури, громадської думки. Сприйняття твору залежить від певних передумов – знань, почуттів, переживань реципієнта, від характеру повідомлення та від обставин (місце та час) його отримання. Актуальність повідомлення визначається його важливістю для отримувача в тому сенсі, що має на увазі відправник. Процес комунікації реалізується, коли поле ставлень отримувача інформації співпадає з визначаючим текст полем ставлень відправника.

35.Моделі іміджевої комунікації.

Імідж являє собою найбільш ефективний тип повідомлення,реалізовується в умовах дефіциту інформації, відсутність часу, навіть неуважності співрозмовника. Перше уявлення про людину формують: зміст - 7%, голос - 38%, зовнішність - 55%. Імідж направлений на посилення позиції лідера чи послаблення позиції його противника. Представляє собою комунікацію з контрольованою реакцією населення. Іміджмейкер одночасно є "перекладачем" повідомлень.Його завдання перевести потрібні повідомлення на мову візуальну і на мову подієву.Модель іміджевого впливу скл.з таких кроків:А. Соціологічний етап, в результаті якого визначаються: 1) провідні теми ;2) характеристики лідера;.3) групи електорату, які: а) підтримують лідера, б) є його супротивниками, в) ще не прийняли рішення.Б. Іміджевий етап: 1) розповідь про особистість лідера;2) розповідь про його минулі успіхи;3) розповідь про його бачення майбутнього;4) розповідь про негативні риси противника;5) розповідь про невиконання противником в минулому своїх обіцянок.В. Етап тестування, на якому в рамках фокус-груп та іншими методами перевіряється ступінь комунікативності підготовлених повідомлень (як своїх, так і чужих).Г. Етап атаки, де слід відповідати на звинувачення противника, а також породжувати повідомлення з урахуванням появи майбутніх текстів противника.Д. Етап моніторингу, завдання якого полягає в об'єктивному обліку ефекту вироблених в рамках кампанії повідомлень. Чинники, які формують процес комунікації, задаючи його форму і зміст:.1.Фактор комунікатора. 2. Фактор цільової аудиторії визначає інтереси адресата. 3. Фактор каналу. Сумарно ми можемо представити ці фактори в наступному вигляді:• політичні уподобання;• біографічна інформація;• процеси прийняття рішень;• демографічна інформація: вік, стать, раса, релігія, економічні доходи, культурні переваги;• представлення аудиторії про сприятливі можливості та можливий розвиток подій;• можливості аудиторії в області інформаційних операцій;• оцінки дій аудиторії за різними сценаріями.