30.Вербальна і невербальна комунікації.

 Вербальна комунікація— процес взаємообміну інформацією за допомогою мови (усної, писемної, внутрішньої), який відбувається за своїми внутрішніми законами, вимагає активної розумової діяльності та ґрунтується на певній системі усталених норм. У своїй комунікативній практиці людина здійснює внутрішнє і зовнішнє мовлення. Зовнішнє мовлення поділяють на усне (звукове) і писемне. Усне мовлення поділяють на прямо-контактне (виступи, доповіді, лекції, розповіді та ін.) і опосередковано-контактне (монологічне мовлення по радіо, телебаченню, комунікація у комп'ютерних мережах). Писемне мовлення — засіб комунікації між людьми, які перебувають чи перебували в різних обставинах, у різних місцях, живуть або жили в різні історичні періоди, через умовне відображення цих звуків на письмі. Вербальна комунікація у значній мірі впливає на розвиток психолінгвістики, соціолінгвістики, теорії пропаганди.(імідж залежить від мови) Викоростивуються в психотерапевтичних прийомах.

Невербальна комунікація- процес взаємообміну інформацією шляхом використання для передавання повідомлень невербальних (немовних) засобів комунікації. Відбувається вона, як правило, неусвідомлено, мимовільно. За твердженнями психологів, 60—80% комунікації відбувається з використанням невербальних засобів. До засобів невербальної комунікації належать: 1. Мова тіла: а) статична експресія — фізіогноміка; арт-ефекти (прикраси,одяг); запахи; б) динамічна експресія — текесика (дотики); просодика (тембр, висота голосу); екстралінгвістика (паузи,сміх); кінесика (міміка, жести); авербальні дії (почісування, потирання рук).2. Міжособистісний простір: дистанція; взаємне розміщення під час спілкування. 3. Часові характеристики: тривалість спілкування; пунктуальність партнерів; своєчасність дій.

31.Візуальна комунікація.

Людина отримує інформацію по всіх наявних у нього каналам. Але частина з них носить особливий характер для спілкування. Це, в першу чергу, візуальна і вербальна комунікації. За підрахунками дослідників 69% інформації, що прочитується з екрана телевізора, припадає на візуальну комунікацію.  Людина обов'язково повинна видавати певну інформацію невербальним способом. Візуальні "війни" стали прикметою нашого часу. Вони базуються на формуванні + чи – іміджу. Візуальна комунікація включає в себе також візуальний образ людини, а не тільки його слова. Фахівці пишуть, що ваш одяг може бути дуже інформативною по відношенню до розповіді про вашої особистості і вашої емоційної пристосованості до життя . Елері Семпсон будує таку таблицю використання мови тіла(неверб. комунікація) Візуальна комунікація породжує тексти, які краще сприймаються і краще запам'ятовуються, тому паблік рілейшнз і звертає на них особливу увагу. Роман Якобсон запропонував таке розмежування між слуховими і візуальними знаками: для перших більш важливо часовий вимір, для других - просторове .

Ми також повинні згадати одну з найважливіших характеристик візуальної комунікації, заради якої, ймовірно, вона часто і реалізується. Візуальна комунікація не є настільки ж багатозначною, як комунікація вербальна. Це говорить про те, що вона підлягає набагато більшого контролю. Одночасно її довготривалість дозволяє передавати свій однозначний повідомлення крізь час.

Як бачимо, візуально світ організований досить жорстко, і ми часто не знаємо його закономірностей, тому івиникають ті або варіанти помилок. Важливими є питання форм. образу, не верб. ком. та навіть кольористика.