21. Концепція розвитку телерадіоінформаційного простору України.

Концепцією розвитку телерадіомовлення починала займатись іще Національньна рада на чолі з Віктором Петренком ( починаючи з 1995 року), ініціативу підхопила Нацрада, очолювана Борисом Холодом.

З цією метою було створено робочу групу з провідних вчених, спеціалістів, політологів, журналістів та мистецтвознавців. Напрацьовані нею «Основні начерки концепції розвитку телерадіоінформаційного простору України» були розглянуті на спільній нараді Комітету законодавчого забезпечення свободи слова та засобів масової інформації Верховної Ради України, Національної ради, Держкомтелерадіо, Міністерства зв'язку та представників телерадіомовних організацій країни.

Концепція передбачала, зокрема, побудову чіткої структури телерадіомовних каналів, програмне насичення яких повною мірою має відповідати як загальнонаціональним інтересам, так і інтересам особи та суспільства в цілому.

Концепція наголошувала на збереженні та подальшому розвитку унікальної національної телекомунікаційної мережі, яка складалася з 11 тисяч кілометрів багатоствольних радіорелейних ліній, 195 потужних телевізійних передавачів і ретрансляторів, 99 станцій супутникового прийому. В обласних центрах та у більшості великих міст України було розташовано 69 потужних телевізійних станцій.

На жаль, Концепцію телерадіоінформаційного простору України тоді так і не було прийнято.

Пізніше саме визначення «Концепція розвитку телерадіоінформаційного простору» скромно переінакшили (в поправках до Закону про Нацраду) в «План розвитку».

Згідно з «Планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору», затвердженого в листопаді 2006 року, Національна рада ухвалює рішення щодо створення та розвитку каналів мовлення, мереж мовлення та телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначає конкурсні умови на отримання ліцензій на мовлення тощо.

Але й План розвитку (судячи з інформації на сайті Національної ради) завмер... на відмітці: «03. 10. 2007 року».

22. Входження України в європейський і світовий масовокомунікаційний простір.

Важливою складовою досягнення задекларованої стратегічної мети державної політики України – вступ до ЄС – є сформоване інформаційне суспільство з високим рівнем інтегрованості в світовий, в т.ч. європейський інформаційний простір.

Потужна конкуренція на ринку інформаційних послуг і технологій у поєднанні з низькою конкурентоспроможністю української продукції, ставлять під сумнів перспективи України. За даними соціологічного дослідження Центру Разумкова, 40% громадян України оцінюють рівень інтегрованості України в світовий інформаційний простір як низький, лише 8,5% – як високий.

Серед першочергових заходів для утвердження України як повноправного суб’єкта європейського інформаційного простору необхідно здійснити наступні:

(а) вдосконалити нормативно-правову базу інформаційної сфери України:

♦адаптувати чинне національне законодавство до законодавства ЄС;

♦розвивати інформаційне законодавство на основі кодифікації;

♦прийняти Концепцію інформаційної безпеки України, Кодекс України про інформацію, Концепцію роздержавлення ЗМІ, Закони України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, “Про обмеження поширення ЗМІ порнографії, жахів, насильства”;

♦ратифікувати Європейську Конвенцію про транскордонне телебачення;

♦зняти перешкоди на шляху здійснення міжнародного книгообміну – джерела надходжень іноземної літератури до фондів бібліотек;

(б) вжити організаційних заходів:

♦впровадити стандарти ISO в галузі ІТ; сприяти інтенсивному розвитку вітчизняного сегменту Інтернет; модернізувати систему зв’язку;

♦розвивати співпрацю з Генеральним Директоратом Європейської Комісії “Інформаційне суспільство”, Міждержавною координаційною радою з науково-технічної інформації;

♦взяти участь у конкурсі ЄС: проекти для програми Information Society Technologies;

♦організувати мовлення каналу супутникового телебачення для трансляції на зарубіжні країни; сприяти обміну ефірним часом у FM-діапазоні між радіостанціями України та світових столиць; визначити підготовку новин для закордонних інформаційних агентств однією з пріоритетних функцій Укрінформу;

♦створити інформаційні центри при посольствах України із залученням спонсорських коштів; організувати систему професійної підготовки та перепідготовки з інформаційних технологій для державних службовців; створити іномовні інформаційні ресурси про Україну; розповсюджувати державні видання за кордоном; поглиблювати співпрацю з українською діаспорою;

♦залучати громадські організації, незалежних експертів до обговорення проблем інтеграції України в європейський інформаційний простір.

Впровадження вищезазначених пропозицій сприятиме задоволенню інформаційних потреб громадян, суспільства та держави, активнішому рухові України в європейський інформаційний простір. Водночас, Україна прагнучи стати повноправним членом європейської спільноти повинна забезпечити захист національних інтересів, зберегти власну культурну ідентичність.

Один з основних напрямків входження України у світовий масовокомунікаційний простір - активна участь Спілки журналістів України у міжнародному журналістському русі. Практичним результатом міжн. діяльності СЖУ є підписання договорів про співробітництво між СЖУ та спілками журналістів РФ, Молдови, Азербайджану, Литви тощо.

СЖУ проголосикла Хартію свободи слова в Україні, в якій зазначаються: підтверджуючи вірність принципам Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права і Міжнародного пакту про економічні, соціальні, культурні права, гарантує: - заохочення вільного руху інформації у націоналному і міжн. плані; - забезп. права доступу до джерел інф. і захист (право захисту) джерел інф.; - обмін інформацією, налагодження контактів, співробітництво.