49. Функції та зразки передачі інформації

Розвиток людства не був би можливий без обміну інформацією. З давніх часів люди з покоління в покоління передавали свої знання, сповіщали про небезпеку або передавали важливу і термінову інформацію, обмінювалися відомостями. Наприклад, в Петербурзі на початку XIX століття була вельми розвинена пожежна служба. В декількох частинах міста були побудовані високі каланчі, з яких оглядалися околиці. Якщо траплялася пожежа, то на башті вдень підіймався різнокольоровий прапор (з тією або іншою геометричною фігурою), а вночі запалювалося декілька ліхтарів, число і розташовує яких означало частину міста, де відбулася пожежа, а також ступінь його складності. В будь-якому процесі передачі або обміні інформацією існує її джерело і одержувач, а сама інформація передається по каналу зв'язку за допомогою сигналів: механічних, теплових, електричних і ін. В звичайному житті для людини будь-який звук світло є сигналами, несучими смислове навантаження. Наприклад, сирена — це звуковий сигнал тривоги; дзвінок телефону — стрибав, щоб узяти трубку; червоне світло світлофора — сигнал, що забороняє перехід дороги.

З засобами передачі інформації ви зустрічаєтеся постійно: мікрофон телефону, лист паперу і т.д. По каналу зв'язку інформація потрапляє в декодуючий пристрій одержувача, який перетворить кодоване повідомлення у форму, зрозумілу одержувачу. Одні з найскладніших декодуючих пристроїв — людські вухо і око.

При передачі інформації важливу роль грає форма представлення інформації. Вона може бути зрозуміла джерелу інформації, але неприступна для розуміння одержувача. Люди спеціально домовляються про мову, за допомогою якої буде представлена інформація для більш надійного її збереження.

• гучномовець(джерело) через звукові хвилі (канал передачі) розповідає останні вісті слухачам (приймачам);

• на магнітофоні з касети-джерела переписується музика на касету-приймач по електромагнітному каналу передачі.

• Стародавній спосіб передачі інформації - посланець.

50. Роль змк в утвердженні національної ідеї

Питання стосовно соціального значення ЗМІ у багатьох випадках мають відношення до формування та захисту національно-державної ідентичності. Багато у прагненні до цензури, у тому, що викликає хвилювання стосовно впливу ЗМІ, багато у суперечках щодо міжнародного інформаційного устрою має відношення до турбот про ідентифікацію певного народи, держави. Традиційні лозунги, що є виразом національно-державної ідентичності, займають одне з головних місць у відносинах між державою та ЗМІ. Особливо важливим це питання постає зараз, коли процес глобалізації торкається не лише економічної чи політичної сфери, а й поступово втручається у внутрішньо політичне та культурне життя кожного народу, кожної держави.

Не телепрограми про вітчизну та народ, а рекламні ролики та західні образи займають та будуть займати духовний простір, що є життєво необхідним для національної-державної ідентичності. Тому особливо важним постає урегулювання цього питання у національних системах ЗМІ, бо саме вони є потужною зброєю посилення ідеї національності та державності.

Якщо друковані видання, хоч якось знайомлять людей з існуванням мільйонів інших громадян рідної країни, що мають таку саму думку та почуття, та читають такі самі матеріали, то у телебаченні національно-державна ідентичність знаходить дуже слабкий вираз, бо за природою воно набуває інтернаціональності.

Українська національна ідентичність, яка включає в себе етнічну, етнографічну і громадянську ідентичності, предметом - засоби масової інформації як фактор, що впливає на формування, корекцію і зміну національної ідентичності. За взірець національної ідентичності подається позитивна ідентифікація громадян України з українською державою незалежно від етнографічної групи (галичани, поліщуки, волиняни тощо) і національності (росіяни, вірмени, євреї тощо): фактор території, сукупність законів та інституцій, що висловлюють спільні політичні почуття, відчуття рівності перед законом.

Актуальність проблеми. Засоби масової інформації мають вагомий вплив на формування національної ідентичності громадян України. За даними вітчизняних і зарубіжних опитувань, ЗМІ володіють певним рівнем довіри в українському суспільстві. За даними Інституту соціології НАН України, динаміка індексу довіри до ЗМІ, починаючи з 1994 р., була позитивною, незважаючи на низький рівень свободи слова, зареєстрований до 2004 р. у рейтингу щорічного дослідження Міжнародної журналістської організації «Репортери без кордонів».

Від позиції українських ЗМІ багато в чому залежить не лише модель подальшого розвитку українського суспільства, але й те, як у цьому суспільстві буде почуватися громадянин України. Нинішні процеси економічної і соціокультурної регіоналізації актуалізують місцеві українські ідентичності (львів’ян, харків’ян, донеччан тощо).