- •1. Комунікація: визначення, суть поняття. Комунікація і спілкування.
- •2. Різновиди комунікації. Комунікація за кількістю співрозмовників.
- •3. Комунікація і мовлення
- •4. Теорія масової комунікації як наука в Україні
- •5. Етапи розвитку науки про масову комунікацію
- •6. Науки, що вивчають комунікацію
- •7. Поняття про комунікативний процес. Форми комунікативного процесу.
- •8. Типи комунікаторів
- •9. Складники комунікативного процесу
- •10. Основні комунікативні канали
- •11. Класифікація змк. Види класифікацій.
- •12. Природні і технічні системи змк.
- •13. Типи і види змк.
- •14. Загальна характеристика масово-інформаційної діяльності.
- •15. Розвиток інформаційної індустрії як сфери виробництва змі та змк.
- •16. Технологія інформаційного виробництва. Технологічний предмет і засоби.
- •17. Галузі інформаційного виробництва.
- •18. Органи управління інформаційною індустрією (Держкомітет з інформаційної політики, Нацрада з питань тб і радіомовлення)
- •19. Поняття інформаційного простору. Інформаційний простір України.
- •20. Правове забезпечення процесів дальшого формування, розвитку і захисту інформаційного простору України.
- •21. Концепція розвитку телерадіоінформаційного простору України.
- •22. Входження України в європейський і світовий масовокомунікаційний простір.
- •23. Комунікативні дискурси.
- •24. Дуальна схема функціонування телебачення в сша
- •25. Класична дуальна модель британського телемовлення
- •26. Тelevisa I tv Globo - взаємозв'язки медіа-імперій та національної політики
- •27. Австрійська модель телемовлення.
- •28. Трансформація економічної і медіа-влади у владу політичну.
- •29.Національна система телебачення республіки Корея та Японія.
- •30.Вербальна і невербальна комунікації.
- •31.Візуальна комунікація.
- •32.Перформансна комунікація.
- •33.Міфологічна комунікація.
- •34.Художня комунікація.
- •35.Моделі іміджевої комунікації.
- •36.Моделі психотерапевтичної комунікації.
- •37.Моделі пропагандистської комунікації.
- •38.Семіотичні моделі комунікації
- •39.Модель знака (ф. Де Соссюр, ч.Пірс, р.Якобсон).
- •40.Прикладні моделі комунікації
- •41. Методи комунікативного аналізу
- •42. Соціологічні і психологічні моделі комунікації
- •43. Моделі комунікації з точки зору реклами і пропаганди
- •44. Моделі масової комунікації
- •45. Паблік рилейшинз як комунікативна дисципліна
- •46. Сучасна масово-інформаційна діяльність в Україні
- •47. Комунікативна стратегія і комунікативні процеси
- •48. Новітні тенденції розвитку мас-медіа
- •49. Функції та зразки передачі інформації
- •50. Роль змк в утвердженні національної ідеї
- •51. Результативність масово-інформаційної діяльності
- •52. Правові основи функціонування мас-медіа
- •53. Комунікація і суспільство
- •54. Міжнародні комунікації
- •56. Основні напрямки інформаційної політики на сучасному етапі
- •57. Тематичний діапазон сучасної преси України
- •58. Гендер і змк
- •59. Проблема гендерних стереотипів в масовій комунікації
- •60. Дослідження проблем масової комунікації у радянські часи
- •61. Головні етапи розвитку комунікативної теорії у хх столітті
- •62. Іноземні концепції масової комунікації
- •63. Роль журналістики в структурі масової свідомості
- •64. Реклама і зв’язки з громадськістю як форма впливу на маси, опосередкована змк
- •65. Міжкультурна комунікація
- •66. Журналістика в системі політичної комунікації
- •67. Інформаційні конфлікти, інформаційні війни
- •68. Журналістика і влада
- •69. Свобода слова і журналістика
17. Галузі інформаційного виробництва.
Розвиток інформаційної індустрії відбувається в усіх сферах інформаційного виробництва, які можна назвати галузями. Галузі інформаційного виробництва: преса, аудіовізуальна галузь (телебачення, радіомовлення), книговидання, електронна галузь, галузь інформаційного забезпечення.
Серед названих галузей особливої уваги заслуговує новітня сфера інформаційного виробництва - електронна галузь. Виготовлення електронних видань, що поширюються, зокрема, через мережу Internet, є технологічно особливим процесом, який поєднує в собі видавничі й комп’ютерні технології. Окрім того, під впливом комп’ютерної технології модернізується структура видання, процес користування ним.
Галузь інформаційного забезпечення. Поряд з виготовленням ЗМК існує спеціальна сфера збору, обробки, аналізу, збереження, виготовлення й поширення інформації, яку використовують виробники ЗМК. Справою інформаційного забезпечення займаються інформаційні агентства, прес-служби, спеціальні служби, які є виробниками інформації.
Книговидавнича справа в Україні, як одна зі складових культурної політики держави, спрямована на задоволення духовних, культурно-освітніх потреб суспільства. Аналізуючи сучасні тенденції українського видавничого ринку, можна з оптимізмом сказати, що найгірші часи для нього залишилися позаду. Розмаїта за своєю структурою книговидавнича система стає самодостатнім рушієм розвитку культурної, зокрема літературної сфери життя суспільства. Функціональні особливості книжки як одного з найвпливовіших засобів масової комунікації та її соціально-культурні й економічні завдання передбачають дієве державне втручання у книговидавничий процес.
Галузь необхідно розвивати як триєдиний комплекс книговидання, поліграфії і книгорозповсюдження. Для цього потрібна відповідна довгострокова програма стратегії розвитку книговидавничої справи, підвищення економічного рівня розвитку держави. Тому законодавчі акти 2006 – 2007 рр. потрібно і надалі активно впроваджувати в дію. В цьому аспекті важливу роль відіграє діяльність місцевих органів самоврядування.
18. Органи управління інформаційною індустрією (Держкомітет з інформаційної політики, Нацрада з питань тб і радіомовлення)
Органи керування інформаційним простором в Україні:1) законодавча влада: Комітет ВР з питань свободи слова; Комітет ВР з питань культури і духовності; 2) виконавча влада:центральні органи: Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держтелерадіо); Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (8 членів) — позавідомчий контролюючий державний орган; Головне управління з питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України;Департамент по авторських правах Міністерства освіти і науки України; Міністерство культури України; регіональні органи: обласні відділи Держтелерадіо; обласні відділи культури; 3) судова влада: суди першої інстанції; суди другої інстанції (апеляційні суди); Верховний суд україни. Громадські організації: Національна спілка журналістів України; творчі спілки театральних діячів тощо.
Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо) — орган виконавчої влади, основними завданнями якого є:участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах;аналіз і прогнозування тенденцій розвитку інформаційного простору України, ринку друкованої, теле- і радіопродукції;координація діяльності державних засобів масової інформації.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення є конституційним, постійно діючим колегіальним, наглядовим та регулюючим державним органом в галузі телерадіомовлення. Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", Законом України „Про телебачення і радіомовлення”, іншими законами України. До складу Національної ради входять 8 осіб. Чотирьох членів Національної ради призначає Верховна Рада, ще чотирьох – Президент України. Строк повноважень членів Ради - 5 роки. Переобратися на повторний строк одна і та ж особа може лише 1 раз. Голова – Манжосов Володимир Анатолійович.