- •С.В. Глущик о.В. Дияк с.В. Шевчук Сучасні ділові папери передмова
- •Програма курсу "ділова українська мова" пояснювальна записка
- •Завдання курсу:
- •Тематичний план Орієнтовна тематика лекцій
- •Орієнтовна тематика практичних занять
- •Теми, винесені на самостійне опрацювання
- •§1. Поняття літературної мови
- •§ 2. Мовна норма
- •§ 3. Стилі сучасної української літературної мови
- •Розділ і Офіційно-діловий стиль — мова ділових паперів
- •§ 1. Документ — основний вид офіційно-ділового стилю
- •§ 2. З історії документів в Україні
- •§ 3. Критерії класифікації документів
- •§ 4. Реквізит — елемент документа
- •§ 5. Текст як реквізит документа
- •§ 6. Оформлення сторінки
- •§ 7. Рубрикація тексту
- •§ 8. Оформлення титульної сторінки
- •§ 9. Правила оформлення заголовків і підзаголовків
- •§ 10. Прийоми виділення окремих частин тексту
- •§ 11. Оформлення приміток, додатків і підстав до тексту
- •Правила оформлення приміток
- •§ 12. Виноски до тексту та правила їх оформлення
- •Правила оформлення тексту виноски
- •§ 13. Бібліографія Правила оформлення бібліографії
- •2) Перший рядок назви книги пишеться з абзацу, а, другий і наступні рядки — від лівого поля без абзацу, нап;
- •Правила складання бібліографічного опису
- •§ 14. Написання цифр та символівг у ділових паперах
- •§ 15. Вимоги до мови ділових паперів
- •Розділ п Документи різних видів: вимоги до оформлення
- •§ 1. Документи щодо особового складу (особові офіційні)
- •1. Автобіографія
- •Автобіографія
- •1. Резюме
- •3. Заява
- •4. Пропозиція
- •Пропозиція
- •5. Скарга
- •6. Характеристика
- •Характеристика
- •Характеристика
- •7. Трудова книжка
- •8. Особовий листок з обліку кадрів
- •§ 2. Довідково-інформаційні документи
- •1. Анотація
- •2. Відгук
- •3. Рецензія
- •Зразок Рецензія
- •4. Висновок
- •Аудиторський висновок
- •Висновок
- •6. Огляд
- •7. Доповідна записка
- •Пояснювальна записка
- •9. Запрошення
- •Запрошення
- •Запрошення
- •Запрошення
- •11. Лист
- •Міненерго україни
- •12. Оголошення
- •13. План
- •14. Протокол
- •Протокол № 107
- •15. Витяг 3 протоколу
- •Витяг з протоколу № 35
- •16. Стаття
- •Мистецтво ділового спілкування
- •17. Прес-реліз
- •Прес-реліз
- •18. Наукова робота (курсова, дипломна)
- •19. Реферат
- •20. Тези
- •21. Конспект
- •22. Телеграма
- •23. Адреса
- •24. Телефонограма. Радіограма
- •25. Факс
- •§ 3. Обліково-фінансові документи 1. Акт
- •2. Доручення
- •Доручення
- •Доручення
- •Доручення
- •3. Розписка
- •Розписка
- •Розписка
- •Розписка
- •4. Список
- •5. Таблиця
- •Б. Накладна
- •§ 4. Господарсько-договірні документи
- •1. Договір
- •Договір
- •Договір
- •1. Предмет договору
- •2.Права та зобов'язання сторін
- •2.1. Банк має право:
- •1.2. Клієнт має право:
- •2.3. Банк зобов'язується:
- •2.4. Клієнт зобов'язується:
- •3. Режим роботи 3 розрахунковими документами
- •4. Відповідальність сторін
- •5. "Форс-мажор"
- •6. Порядок зміни, розірвання договору та закриття рахунка
- •7. Порядок вирішення спорів
- •8. Строк дії договору
- •9. Юридичні адреси та реквізити сторін
- •Тарифи на розрахунково-касове обслуговування
- •2. Трудова угода
- •Трудова угода
- •Трудова угода
- •1. Предмет угоди
- •4. Дострокове розірвання угоди
- •5. Вирішення спорів
- •6. Юридичні адреси сторін:
- •3. Контракт
- •Контракт
- •1. Загальні положення
- •2. Права педагогічного працівника
- •5. Обов'язки національного університету імені т.Г. Шевченка
- •6. Зміни та розірвання контракту
- •7. Відповідальність сторін і вирішення спорів
- •8. Адреси сторін, інші відомості
- •8.2. Відомості про Національний університет імені
- •§ 5. Організаційні документи
- •1. Інструкція
- •Інструкція
- •Структура тексту
- •1. Положення
- •3. Правила
- •Правила
- •4. Статут
- •§ 6. Розпорядчі документи
- •1. Вказівка
- •Вказівка
- •1. Наказ
- •3. Постанова
- •4. Розпорядження
- •Роздоїш Усне ділове мовлення
- •§ 1. Поняття культури мови і культури мовлення
- •§ 2. Вимоги до усного ділового мовлення
- •§ 3. Універсальні величини усного спілкування
- •§ 4. Мовний етикет
- •§ 5. Візитна картка як атрибут усного ділового мовлення
- •§ 7. Нарада
- •§ 8. Культура телефонного діалогу
- •§ 9. Доповідь
- •1. Представлення доповідача
- •2. Попередня інформація для доповідача
- •3. Доповідь
- •4. Страх перед аудиторією
- •5. Зв'язок із аудиторією
- •6. Жести
- •7. Використання голосу
- •Розділ IV Культура ділового мовлення* вибір слова Авторитет — престиж
- •Брифінг — прес-конференція
- •Відзначати — відмічати
- •Відпуск — відпустка
- •Дилема — проблема — завдання
- •Дипломант — дипломник
- •Добиватися — досягати
- •Економічний — економний
- •Загальний — спільний
- •Закінчити — завершити
- •Заслухати — прослухати — вислухати
- •Звільняти — усувати
- •Зміст —значення — смисл
- •Ініціатива — пропозиція — звернення
- •Інтерв'ю — бесіда
- •Комунікабельний — комунікаційний — комунікативний
- •Навколишній — оточуючий
- •Наголосити — підкреслити
- •Неординарний — оригінальний
- •Особистий — особовий
- •Офіційний — офіціальний
- •Положення •— становище — стан
- •Попередній — передчасний
- •Професіональний — професійний
- •Процент — відсоток
- •Реклама—афіша—рекламація
- •Тактовний — тактичний
- •Форум — збори
- •2. Норма. Рекомендації Авторитет серед кого — авторитет у кого
- •Адресувати кому — адресувати на кого
- •Аналогія з відомими подіями — аналогія до відомих подій — аналогія мЬіс відомими подіями
- •Будинок на вулиці Освіти — будинок по вулиці Освіти.
- •За цього — при цьому, ари тому, притому,' за умов — в умовах
- •Займати посаду — обіймати посаду
- •Заходи щодо поліпшення — заходи до поліпшення — заходи для поліпшення — заходи поліпшення
- •Згідно з рішенням — відповідно до рішення
- •Згоджуватися, погоджуватися, приставати на пропозицію — підтримувати пропозицію
- •Зняти з посади — усунути від роботи
- •Зрікатися ідеалів — відмовлятися, відступитися від ідеалів
- •Їх обов'язки — їхні обов'язки
- •Контроль, спостереження над роботою
- •Незважаючи на труднощі — попри труднощі
- •Обирати академіком — обирати в академіки
- •Опановувати професію — освоювати професію
- •Попереджати про небезпеку — застерігати від небезпеки
- •Припускатися помилки — допускати помилку
- •Присвячувати відкриттю — приурочувати до відкриття
- •Рекомендації по, щодо, з, у справі профілактики
- •Розумітися на(в) політиці—розбиратися в політиці — знатися на політиці
- •Торкатися справи — стосуватися справи — відноситися до справи
- •Щодо проблеми — стосовно проблеми — стосовно до проблеми
§ 2. Мовна норма
Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм', які є обов'язковими для всіх її носіїв. Унормованість — основна ознака літературної мови.
Норма літературної мови — це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації.
Розрізняють орфоепічні, графічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми, опанування якими сприяє підвищенню культури мови.
Орфоепічні норми регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів. Для прикладу зосередимо увагу на порушеннях літературної норми у вимові злитих звукосполучень [дж], [аз] та розрізнення приголосних [г], [ґ].
В усному мовленні [дж], [дз] в позиції на початку слова вимовляються здебільшого правильно: джерело, дзвін. Всередині слова часто ці звуки вимовляються окремо, що е пору шенням норми: дослід/ження, поход/ження.
В українській мові слід розрізняти [г] і [ґ]. Літера ґ була вилучена з правопису у 1933 році, але третім виданням "Українського правопису" 1990 року поновлена, проте не всі слова з цією буквою зафіксовані у цьому виданні. Найповніший список слів з літерою ґ подається в "Орфографічному словнику української мови", яким варто послугуватися, оскільки сьогодні втрачена літера вживається не лише згідно з нормою, а й на власний розсуд мовців:
біографія ґатунок
монографія але Ґрунт
організація підґрунтя
Акцентуаційна норма в українській мові цілком сформована, але найменш усталена, оскільки на наголос впливають діалекти та інші мови. Дедалі скорочується в українській мові кількість слів з дублетним наголосом. Слід пам'ятати, як правильно наголошувати: новий, фаховий, випадок, однадцять, чотирнадцять, рукдпис, машинопис, перепис, книжки, шляхи тощо.
Лексичні норми встановлюють правила слововживання. Вони відзначаються не тільки стабільністю, консерватизмом, а й рухливістю. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в 11-ти томах (1970—1980); Російсько-українським словником у 3-х томах (1983—1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими. У лексиці офіційно-ділового стилю часто вживаються слова — кальки з російської мови, що є наслідком недостатнього опанування лексичними нормами, невмілого використання синонімів.
Функціонування переважної більшості кальок в українській мові теоретично обумовлене відповідними словотворчими моделями: підприємство, співіснувати, багатогалузевий тощо.
Граматичні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень. Наприклад, у сучасній українській мові обмежено вживаються активні дієприкметники теперішнього часу, які під час перекладу з інших мов, зокрема з російської, замінюються прикметниками або іменниками.
На особливу увагу заслуговують прийменникові конструкції, поширені насамперед у діловому мовленні. Порушенням норми вважається вживання прийменника по, оскільки в українській мові є чимало прийменників, які є вдалими замінниками, порівняйте:
Стилістичні норми визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення. Наприклад, для офіційно-ділового стилю характерні сталі словосполучення — мовні штампи, що зазнають суржикового викривлення внаслідок впливу російської мови.
Орфографічні норми охоплюють правила написання слів та їх частин. Слова в українській мові пишуться за такими принципами:
1) фонетичним (пишуться так, як і вимовляються); випробувати, підрозділ, дата, бланк;
2) морфологічним (позначення на письмі складових частин слова незалежно від їхньої вимови); підписуєшся, укладається, безстроковий, зчитувати;
3) історичним (традиційним) (букви, морфеми, слова пишуться за традицією, а не відповідно до існуючих норм):
дзвінок, рівень, меншості, зосереджений, черговий;
4) смисловим (диференціюючим) (різне написання однозвучних слів, які мають неоднакове значення): напам'ять — на пам'ять, вишневе — Вишневе, проте — про те.
Пунктуаційні норми регулюють вживання розділових знаків:
крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок, лапок, абзацу; вони полегшують сприймання тексту і виклад думок на папері.
Сучасна українська пунктуація ґрунтується на граматичному, смисловому та інтонаційному принципах.
Розділові знаки, вживані за граматичним принципом, е обов'язковими, бо зумовлені граматичною структурою речення. Вони ставляться: в кінці речення (крапка, знак оклику, знак питання, три крапки); між частинами складного речення (кома, крапка з комою, тире, двокрапка); у простому реченні на місці пропущеного члена речення та між підметом і присудком відповідно до правил (тире); при вставних і вставлених конструкціях, звертаннях, вигуках (кома, тире, дужки, знак оклику); між однорідними членами речення (кома) і при узагальнювальних словах (двокрапка, тире); при відокремлених членах речення (кома, тире). Наприклад: Особисті офіційні документи — це документи, за допомогою яких громадяни висловлюють свої пропозиції, прохання, скарги, передають повноваження іншій особі щодо отримання документів, грошей; товарів тощо, закріплюють свої права перед державою, установами, іншими особами.
За смисловим принципом розділові знаки ставляться з, урахуванням семантики речення та його структури, проте досить часто, особливо в рекламних оголошеннях, можна прочитати: Фірма оптом і в роздріб продає дитячий, жіночий, чоловічий, вовняний одяг. Або: Фірма реалізує срібні ложки, ножі, виделки, меблі та сантехніку. Це типовий приклад порушення смислового принципу розстановки розділових знаків та пунктуаційної норми у використанні однорідних членів речення. Правильно було б так: Фірма оптом і в роздріб продає дитячий, жіночий, чоловічий вовняний одяг. Фірма реалізує меблі, сантехніку та срібні столові набори: ножі, ложки, виделки.
На основі інтонації ставиться крапка, знак питання, знак оклику, три крапки, а іноді й тире. Скажімо, у реченні: У документах відображено найрізноманітніші прояви життя народу, його нелегку історію — можна поставити й тире: У документах відображено найрізноманітніші прояви життя народу — його нелегку історію. Цей принцип є допоміжним до граматичного і смислового.
Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною обумовленістю, стабільністю. Але разом з тим літературні норми з часом можуть змінюватися. У зв'язку з цим у межах норми співіснують мовні варіанти, під якими розуміють видозміни однієї і тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого і нового в мові.
У словниках українського літературного слововживання розрізняють варіанти: акцентні (алфавіт і алфавіт), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні (міст, родовий відмінок — моста і мосту).
У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюються. Мовні норми найповніше і у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.
Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало оволодіти мовними нормами і послідовно дотримуватись їх.