27.Виробнича програма - склад, процес формування та послідовність розробки споріднених планів.

Вир.програма (ВП) – осн.план опер.д-сті.

Комплексна модель пл.-я вир.програми: 1)аналіз базов.і перспект.товар.асортименту; 2)аналіз залишків гот.прод-ї на складі; 3)аналіз внутр.можл-стей та потреб; 4)аналіз зовн.можл-стей та потреб.

Існують 2 підходи до формування вир.програми та споріднених планів: 1.відштовхуватись від зовн.потреб та можл-стей. Маркетинг привалює над вир-вом, тобто спочатку досл-ся ринок, потім визн-ся обсяги реал-ї, а потім план-ся вир-во; 2.відштовхув-сь від внутр.можл-стей. Коли вир-во привалює марк-гом. Спочатку визн-ся можл-сті вир-ва, скл-ся план вир-ва, потім споріднені плани (постачання, викор-я персоналу), і потім план збуту і марк.заходів.

Розробка ВП у натур.пок-ках передб.: *визн-я номенклатури і асортименту; *обсяг поставок і вир-ва окр.видів прод-ї; *обсяг вир-ва по календ.періодах; *обгр-я цих обсягів необх.вир.потуж-стю, матер.і людс.ресурсами.

Розробка ВП у вартісн.пок-ках: *розробка товар.прод-ї; *розрахунок реаліз.прод-ї; *розрахунок валов.прод-ї.

28.Агреговане планування. "Чисті" стратегії в агрегованому плануванні виробництва.

Агреговане пл-я – вик-ся при умові „незалеж.” попиту на прод-ю на сер.-строк.період (1-1,5 р.). Агрег.пл-я передб.прийн-я ріш-я про те, як експлуатув. ОС з урах-ям змін сук.попиту у сер.-стр.періоді (6-18 місяців).

Модель передб.наст.підходи. Попит мож.задов.за рах.: *вирів-я потуж-стей (робота на складі); *”переслідування” попиту (робити стільки, скільки можна продати).

Для кож.періоду, який охопл-ся планом, необх.визн.2 змінні: обсяги вир-ва, к-ть прац-ків. Кожен з варіантів плану випуску мож.вплив.на розмір наст.витрат: 1)витрати на збер-я гот.прод-ї; 2)витрати на ведення портфелю відкол-х замовл-нь; 3)витрати, пов’яз.з оплатою понад норм.роботи чи простоїв роб-ків; 4)витрати, пов’яз.з передачею частини робіт субпідрядникам; 5)витрати, пов’яз.з наймом або звільн-ям прац-ків; 6)втрати ринкових можл-стей.

Мета агрег.пл-я – розробка такого плану, реал-я якого забезпечила б задоволення сук.попиту на прод-ю за умов мініміз-ї суми всіх вищезгад.витрат.

Для досяг-я цієї мети мож.бути викор.3 чисті операц.стратегії:

1)пост.обсяг вир-ва за пост.к-ті роб.сили;

2)змінний обсяг вир-ва, а к-ть роб.сили – постійна;

3)змінний обсяг вир-ва за змінної к-ті роб.сили.

29.Інструменти оперативного планування операційної діяльності. Види систем оперативного планування (в залежності від типу виробництва).

Інстр-тами опер.пл-я і контролю в ОС дискр.типу, що вигот.мат.прод-ю, є графіки Гантта – це табл.-я, в якій над-ся перелік робіт, що пов.бути викон.покроково у чітко визн.час. Фокусом пл.-я робіт є проблема розп-лу мат-лів.

Інстр-тами опер.пл-я і контролю в ОС безперерв.типу, що над.послуги, є розклади. Фокусом пл.-я робіт є проблема розп-лу персоналу.

Існують 2 види с-м опер.план-я:

1)виштовхуюча (MRP). Теоретично в сис­темі «штовхаючого» типу обов'язковим є формування поточ­них та страхових запасів, кількість яких значно перевищує кількість відповідних запасів при роботі за «тягнучою» систе­мою.Система МРП (МРП2) — планування потреби в матеріалах — належить до систем «штовхаючого» типу. У них складають перелік матеріалів, не­обхідних для виробництва визначеної кількості готової про­дукції, відповідно до прогнозу ринкової кон'юнктури, після чого формують замовлення постачальники. Ця система має широкий набір машинних програм, що за­безпечують узгодження та оперативне регулювання поста­чальницьких, виробничих, збутових функцій фірми. Для здій­снення цих функцій у МРП використовують дані плану ви­робництва (у спеціалізованій номенклатурі на визначений момент часу), файл матеріалів (формується на основі плану виробництва і включає специфіковані найменування необхід­них матеріалів, їх кількість на одиницю готової продукції, класифікацію за рівнем), файл запасів (дані про матеріальні ресурси, необхідні для реалізації графіка виробництва, як про ті, що є, так і про замовлені, що не надійшли, про страхо ,і запаси та ін.);

2)витягуюча. Прикладом тягнучої логістичної системи є система “Канбан”. В умовах системи «Канбан», на відміну від традиційного підхо­ду, виробник не має завершеного плану й графіка виробниц­тва, а жорстко пов'язаний конкретним замовленням спожи­вача. Він взагалі не оптимізує свою роботу, а в межах замов­лення. Конкретного графіка роботи на декаду, місяць він не має. Кожен зайнятий у технологічному ланцюгу робітник знає, що він вироблятиме продукцію тільки тоді, коли карта «Канбан» з його продукції відкріплена від контейнера на складі, тобто коли продукція фактично надійшла на наступну стадію обробки.

Потік карток «Канбан» рухається по підприємству від го­ловного збірного конвеєра до попередніх виробничих стадій, тому про будь-які зміни у зведеному плані виробництва під­приємство повідомляє тільки на головний збирний конвеєр. Саме через це система «Канбан» вважається «витягуючою», тоді як МРП — «штовхаючою», де імпульс («поштовх») йде від центру.

Розрізняють три основні типи виробництва: одиничне, серій­не, масове.

Одиничне виробництео характеризуеться широкою номенкла­турою виробів, малим обсягом їх випуску на робочик місцяк, які не мають певної слеціалізації.

Серійному виробництву властива обмежена номенклатура ви­робів, що виготовляються періодично повторюваними партіями, і порівняно великий обсяг випуску.

Масове виробництво характеризуеться вузькою номенкяату­

рою і великим обсягом випуску виробів, що виттовляються без­перервно протягом тривалого часу.