- •1.Сутність та співвідношення понять "операції", "виробництво", "операційний менеджмент".
- •2.Загальна характеристика операційного менеджменту як виду практичної діяльності.
- •3.Загальна характеристика операційного менеджменту як навчальної дисципліни.
- •4.Загальна характеристика операційного менеджменту як царини знань.
- •5.Методологічні основи вивчення дисципліни “Операційний менеджмент” - системний підхід.
- •6.Методологічні основи вивчення дисципліни “Операційний менеджмент” - концепція життєвих циклів.
- •7.Операційна система організації: вхід, операційна функція, вихід. Створення корисності як основна мета операційної діяльності.
- •8.Структура операційної системи. Види виробничої структури.
- •9.Зовнішнє оточення операційної системи. Характеристики та властивості операційної системи.
- •10.Місце операційної системи в структурі організації. Види операційних систем. Вимоги, яким має відповідати операційна система сучасного рівня розвитку.
- •11.Ресурси, що споживаються в операційній діяльності. Критичний ресурс. Результати операційної діяльності. Види продукції та послуг.
- •12.Складові операційного процесу. Види операційних процесів. Технологія як домінанта операційного процесу. Автоматизація та гнучкі виробничі технології.
- •13.Життєвий цикл та режими функціонування операційної системи.
- •14.Зміст та сфери операційного менеджменту. Цілі та задачі управління операціями.
- •15.Функції та методи управління операціями.
- •16.Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту. Операційний менеджмент як різновид рівневого менеджменту.
- •17.Склад та структура системи управління операційною діяльністю. Загальні та специфічні риси управління операціями в операційних системах різних видів.
- •18.Мета та завдання діяльності операційного менеджера. Зміст, характер та специфічні риси праці операційного менеджера.
- •19.Моделі та технології прийняття управлінських рішень. Кількісні та якісні методи обґрунтування управлінських рішень.
- •20.Класифікація економіко-математичних моделей та методів. Сфери застосування кількісних методів обґрунтування рішень в операційному менеджменті.
- •21.Моделі лінійного програмування в обґрунтуванні виробничих рішень.
- •22.Мікроекономічна модель операційної системи.
- •23.Види виробничих функцій.
- •24.Моделі віддачі від масштабу.
- •25.Система планування операційної діяльності; сфери, що охоплюються плануванням. Взаємозв'язок між стратегічним, тактичним та оперативним плануванням операцій.
- •26.Принципи, види та методи планування виробництва (операцій).
- •27.Виробнича програма - склад, процес формування та послідовність розробки споріднених планів.
- •28.Агреговане планування. "Чисті" стратегії в агрегованому плануванні виробництва.
- •29.Інструменти оперативного планування операційної діяльності. Види систем оперативного планування (в залежності від типу виробництва).
- •30.Оперативне управління виробничою (операційною) діяльністю. Диспетчеризація виробництва.
- •31.Ознаки функціонування операційної системи у нормативному режимі. Склад підсистем, що забезпечують стабільне функціонування операційної системи.
- •32.Виробнича інфраструктура підприємства. Характеристика організації та управління виробничою інфраструктурою.
- •33.Матеріально-технічне забезпечення операційної діяльності.
- •35.Управління запасами матеріальних ресурсів: види запасів, моделі, методи системи контролю запасів.
- •38.Сутність поняття "якість". Еволюція поглядів на зміст управління якістю. Показники якості продукції.
- •39.Види контролю якості. Статистичні методи контролю якості продукції. Статистичні методи контролю якості процесів.
- •40.Система управління якістю "тqм".
- •41.Сутність поняття “продуктивність”. Складові продуктивності операційної діяльності. Методи оцінки та шляхи підвищення продуктивності операційної діяльності.
- •42.Виробнича стратегія – сутність та складові. Стратегічні рішення в сфері операцій.
- •43.Загальна характеристика процесу проектування операційної системи. Базові концепції проектування операційної системи.
- •44.Проектування продукту. Вибір варіанту технології та розробка виробничого процесу.
- •45.Організація виробничого процесу в часі. Організація виробничого процесу в просторі.
- •46.Методи організації та типи виробництва.
- •47.Вибір устаткування та варіантів його розміщення. Просторове планування операційної системи.
- •48.Проектування робіт - сутність та основні моделі. Методи нормування праці.
- •49.Визначення місця розташування операційної системи.
- •51.Управління перетвореннями операційної системи при засвоєнні нових продуктів. Організація та планування підготовки виробництва нової продукції.
- •53. Управління процесами проектування, створення, перетворень та розвитку операційної системи. Проектний менеджмент.
- •54.Сутність сітьового планування та управління (спу). Сфери застосування спу в управлінні операціями. Метод перт та метод «критичного шляху».
- •55.Основні елементи сітьового графіка. Часові параметри сітьового графіка.
- •56.Процес формування сітьового графіка розробки та реалізації проекту. Мета та напрямки аналізу сітьового графіка. Способи оптимізації сітьового графіка.
- •58.Еволюція практики управління операціями.
- •59.Сучасні концепції управління операціями - tqm, jit, mrp-1 та mrp-2, opt тощо.
- •60.Тенденції та перспективи розвитку операційного менеджменту.
56.Процес формування сітьового графіка розробки та реалізації проекту. Мета та напрямки аналізу сітьового графіка. Способи оптимізації сітьового графіка.
Процес формування сітьового графіка (СГ) розробки та реалізації проекту включ. такі дії: 1)Проект поділу на окр.роботи; 2)Скл-я переліку робіт і подій; 3)Визн-я логіст.зв’язків та посл-сті вик-я робіт; 4)Закріпл-я робіт за окрем.викон-цями і оцінка трив-сті вик-я; 5)Побудова І варіанту СГ; 6)Упоряди-я СГ; 7)Розрахунко часових параметрів; 8)Визн-я резервів часу та крит.шляху; 9)Аналіз та оптимізм-я СГ; 10)Побудова повного варіанту СГ; 11)Повтор-я етапів 6)-9) по мірі необх-сті; 12)Перевед-я остат.варіанту СГ у календ.план.
Мета аналізу СГ: визн-я помилок, що мали місце у ств-і основи для подальш.оптиміз-ї графіка шляхом груп-я робіт по вел-нах резервів та по зонах в зал-сті від ступеня напруж-сті роботи.
Напрямки аналізу СГ: *топологія сіті. Вкл.в себе контроль побудови СГ та встановл-я доціл-сті вибору робіт та ступеня їхньої детеліз-ї; *класиф-я і грурув-я робіт по вел-нах резервів; *визн-я ступеня скл-сті виконан.в строк кож.групи робіт некрит.шляхів за доп-ю коеф.напруженості.
Способи опт-ції СГ: --перерозподіл всіх видів ресурсів; --скороч-я трудомісткості критич.робіт шляхом передачі їх частини на ін.шляхи, що мають резерви часу; *паралельним вик-ям робіт крит.шляху; *переглядом складу робіт і стр-ри сіті.
58.Еволюція практики управління операціями.
Вирізняють три ранні підходи до операц.менеджменту: класичний підхід; поведінковий підхід; кількісний підхід.
Класична теорія (підхід) менеджменту включає дві школи: а) школу наукового управління; б) адміністративну школу (класичну теорію організації).
Наукове управління було спрямовано на дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (операційних виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці.Засновниками школи були Ф. Тейлор («Принципи наукового управління»,1911р.), Френк та Ліліан Гілбрет, Генрі Форд, Генрі Гантт.Здобутки школи наукового управління:
1)обґрунтоване нормування праці, включаючи необхідність відпочинку та перерв (реалістичних завдань);2)доведення необхідності відбору робітників для виконання певних операцій, а також їх навчання;3)впровадження практики стимулювання кращих результатів робітників-виконавців;4)відокремлення управлінських функцій від фактичного виконання робіт.
Френк та Ліліан Гілбрет винайшли мікрохронометр (для виміру роб.операцій). Г.Гантт розр.графік, запров. Урочну (почасово-преміальна) с-му з/п.
Адміністративна школа (класична теорія організації) опрацьовувала підходи до удосконалення управління організацією в цілому. Представники цієї школи (А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард) намагалися вирізнити загальні характеристики та закономірності управління організацією загалом. Метою їх досліджень було визначення універсальних принципів управління, дотримуючись яких організація досягатиме успіху.Здобутки адміністративної школи:1)детальне дослідження основних функцій управління;2)опрацювання принципів побудови структури організації та управління працівниками.
Недоліки адміністративної школи:1)помилковість пошуків універсальних принципів управління;2)ігнорування соціальних аспектів управління.“Універсальні принципи управління” сформулював А. Файоль М. Вебер сформулював “концепцію ідеальної бюрократії”
Принципи управління Анрі Файоля: 1.Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини. 2. Повноваження та відповідальність. Ці категорії "тримають одна одну". "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність". 3.Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками. 4. Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного і тільки одного начальника. 5.Єдність керівництва. Всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника. 6.Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. Цілі організації повинні домінувати над цілями окремих робітників або груп. 7.Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, стимулювати діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня. 8.Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління. 9.Ієрархія (скалярний ланцюг). "Ланцюг" начальників від вищого до нижчого рівня. 10. Порядок. "Усьому своє місце і все на своєму місці". 11.Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації. 12.Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками. 13. Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план". 14. Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації. Характеристика моделі ідеальної бюрократії Макса Вебера: 1. Високий ступінь розподілу праці. 2. Чітка управлінська ієрархія. 3. Численні правила, стандарти та показники оцінки роботи. 4.Дух формальної знеособленості (відсутність симпатій та переваги до окремих робітників). 5. Підбір кадрів в організації за їх діловими та професійними якостями.
Г.Емерсон сформ.12 принципів продуктивності. Г.Форд розроб. неперерв.-поток.с-му, засн.на заст.-і конвеєрів.
Поведінкова (неокласична) теорія (підхід) менеджменту.
Класична школа менеджменту визнавала значення людського фактора в управлінні, проте приділяла йому незначну увагу (оплата та стимулювання праці, встановлення формальних відносин між керівниками та підлеглими тощо).Поведінкові теорії менеджменту виникли як реакція на недоліки класичних теорії. Тому їх часто об’єднують загальною назвою «неокласична теорія менеджменту». Виникненню поведінкових теорій багато в чому сприяли досягнення промислової психології (Хьюго Мюнстерберг «Психологія та промислова ефективність», 1912; Ліліан Гілбрет «Психологія управління», 1914; результати Хоторнських експериментів Елтона Мейо).Поведінкові теорії менеджменту опрацьовували Мері Паркер Фоллет, Ренсіс Лайкерт, Дуглас МакГрегор, Фредерік Герцберг та інші.
Поведінковий підхід до менеджменту включають в себе дві школи:
а) школа людських відносин. Представники цієї школи досліджували переважно проблеми індивідуальної психології працівників організації. Їх зусилля були зосереджені у сфері поведінки індивідуума в організації, на його мотивації.б) школа організаційної поведінки. Її представники концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, який знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо.В загальних рисах основна мета обох шкіл полягає у підвищенні ефективності організації шляхом підвищення ефективності використання її людських ресурсів.
Р.Вулф ввів ряд нових матер.стимулів підвищ-я прод-сті праці. Г.Мюнстерберг створ.І тест і І сист.нарис інженерн.психології. М.Фоллет і Е.Мейо поклали початок індустріал.соціології.
Кількісний підхід (школа науки управління). Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів.
В основу кількісної школи покладено ідею про те, що управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей. В центрі уваги цієї школи знаходиться математична модель, тому що саме за її допомогою управлінську проблему можна відобразити (передати) у вигляді основних її цілей та взаємозв’язків.
Інтереси представників кількісної школи майже повністю пов’язані із застосуванням математики в управлінні.
Основний внесок цієї школи в теорію управління - спрощення управлінської реальності за допомогою математичних моделей.
Загальним для усіх ранніх теорій менеджменту було те, що вони пропонували кожна свій єдиний «рецепт» підвищення ефективності управління. Кожна з них не була помилковою та зробила важливий внесок у розуміння сутності менеджменту. Проте кожна з них одночасно обмежена з точки зору вузького погляду на багатомірність управління.
Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний).
1.Процесний підхід розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у певній послідовності. Кожна функція управління, в свою чергу, складається із взаємопов’язаних підфункцій. Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій.Об’єктом досліджень процесного підходу є безперервний процес виконання взаємопов’язаних функцій управління організацією.
2Системний підхід розглядає що організацію як систему у єдності частин, з яких вона складається, та зв’язків із її зовнішнім середовищем. Такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління. Схематично системний підхід до управління можна представити так:Об’єктом досліджень системного підходу є елементи внутрішнього та зовнішнього середовища організації.
3Ситуаційний підхід визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися залежно від ситуації.
Сутність ситуаційного підходу можна краще усвідомити у процесі співставлення принципового та ситуаційного мислення.Об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі елементи внутрішнього та зовнішнього середовища організації.