19.Моделі та технології прийняття управлінських рішень. Кількісні та якісні методи обґрунтування управлінських рішень.

У теорії управління виділяють три основні моделі прийняття рішень:

1)класична модель. Класична модель ухвалення рішення – це сукупність підходів, якими керується менеджер у процесі ухвалення рішення. Ця модель спирається на поняття “раціональності”. Рішення грунтуються на припущенні, що менед­жери повинні діяти логічно й раціонально та ухвалювати рішення, що дадуть користь організації. Класична модель передбачає, що умови прийняття рішення повинні бути достатньо визначеними.

2)поведінкова модель. Поведінкова модель грунтується на тому, що, по-перше, менеджери мають неповну і недосконалу інформацію; пo-друге, обмежені вимушеною раціональ­ністю; по-третє, задовольняються першим-ліпшим вирішенням. Два ключових поняття поведінкової моделі: 1.поняття “обмеженої раціональності”, яке означає, що люди можуть тільки намагатися прийняти раціональне рішення, але їх раціональність завжди буде обмеженою (теоретично завжди існує рішення краще за прийняте); 2.поняття “досягнення задоволеності”. Оскільки досягти “повної раціональності” неможливо, менеджери бажають аби їх “страх” щодо прийняття не найкращого рішення пересилив намагання досягти оптимального рішення. Саме такий стан (той момент, коли приймається рішення) Г. Саймон охарактеризував як “досягнення задоволеності”;

1)ірраціональна модель. Ірраціональна модель грунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується: а)для вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню; б)для вирішення проблем в умовах дефіциту часу; в)коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади для нав’язування свого рішення.

У теорії прийняття рішень розрізняють дві основні технології прийняття управлінських рішень [20]:

1)інтуїтивна. Вона є найпростішою технологією прийняття рішень. Менеджери деколи ухвалюють рішення, маючи лише добрі передчуття, які важко іден­тифікувати. Найчастіше інтуїція грунтується на дос­віді ухвалення рішення в подібних ситуаціях. За інтуїтивної технології досвід прийняття рішень в аналогічних (подібних) ситуаціях, що накопичив даний суб’єкт управління й визначає саме рішення. Отже, якщо у минулому накопиченому досвіді суб’єкта управління не було прийнято аналогічних рішень, імовірність прийняття помилкового рішення зростає. Перевага інтуїтивної технології полягає у швидкості прийняття рішень, а основний недолік – у значній імовірності помилки.

2)раціональна. Менеджер, який прагне ухвалити рішення логічно і раціонально, проходить такі етапи: 1.Виявлення та визначення ситуації, яка потребує вирішення; 2.Визначення варіантів; 3.Оцінка варіантів; 4.Вибір оптимального варіанта; 5.Впровадження обраного варіанта; 6.Оцінка результатів.

Усі методи обґрунтування управлінських рішень

поділяються на кількісні та якісні.

Кількісні методи (або методи дослідження операцій) застосовують, коли фактори, що впливають на вибір рішення, можна кількісно визначити та оцінити.

Якісні методи використовують, коли фактори, що визначають прийняття рішення, не можна кількісно охарактеризувати або вони взагалі не піддаються кількісному вимірюванню. До якісних методів належать в основному експертні методи.

Кількісні методи залежно від характеру інформації, яку має особа, що приймає рішення, поділяються на:

1)методи, що застосовуються в умовах однозначної визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення: *аналітичні методи; *частково методи математичного програмування);

2)методи, що застосовуються в умовах імовірнісної визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення: *статистичні методи; *частково методи математичного програмування);

3)методи, що застосовуються в умовах невизначеності інформації про ситуацію прийняття рішення - теоретико-ігрові методи, які залежно від того, що спричиняє невизначеність ситуації: об’єктивні обставини або свідомі дії противника, поділяються на методи теорії статистичних рішень та методи теорії ігор.