61. Класифікаційна харатеристика інструментів грошово-кредитної політики.

Відповідно до чинного законодавства грошово-кредитна політика є комплексом заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Політика «дорогих грошей» (рестрикційна) – спрямована на обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня процентних ставок і гальмування темпів зростання грошової маси. Така політика застосовується як з метою згладжування різких коливань фаз економічного циклу, так і з метою боротьби з інфляцією та для стабілізації грошової системи.

Експансійна грошово-кредитна політика («дешевих грошей») – характеризується розширенням обсягів кредитних операцій, зниженням рівня процентних ставок і загальним зростанням грошової маси; застосовується з метою подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності, стимулювання інвестиційних процесів та збільшенням платоспроможного попиту на товари і послуги.

Політика рефляції є, по суті, «м’якою» формою політики монетарної експансії: пропозиція грошей нарощується повільно, під жорстким контролем центрального банку, ціни підвищуються поступово[1, 687].

Політика дезінфляції є, по суті, «м’якою» формою політики монетарної рестрикції: пропозиція грошей поступово і контрольовано зменшується, стимулюючи зниження цін до рівня, на якому вони були до початку рефляції.

Більшість дослідників поділяють інструменти грошово-кредитної політики на:

І. Інструменти прямого впливу: обмеження обсягів кредитів, що надаються певним галузям; пряме регулювання відсоткової ставки; обмеження величини кредитів для окремих банків; пряме регулювання позичкових операцій банків, визначення маржі, "стелі" та вартості кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами макроекономічної політики для фінансування окремих галузей економіки, обмеження споживання кредиту тощо.

ІІ. Інструменти опосередкованого впливу.

Законом України «Про Національний банк України» визначено, що основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

1) визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків;

2) процентну політику;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов’язаннями, на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісія власних боргових зобов’язань та операції з ними.

Однак, інші вчені обмежуються виокремленням лише:

1. Політика обов’язкових резерів – вилученні шляхом резервування частини коштів, що впливає на грошовий мультиплікатор і, відповідно, на спроможність комерційних банків до надання позик. Мета: обмеження темпів зростання грошової маси; вилучення надлишкових коштів із грошового обігу; формування жорсткого зв’язку між грошовою масою та грошовою базою; регулювання попиту на банківські ресурси.

2.Облікова політика . НБУ встановлює економічні параметри щодо визначення:

• облікової процентної ставки;

• операційних процентних ставок за активними та пасивними операціями;

• процентної ставки за тендерними кредитами;

• за операціями РЕПО;

• процентних ставок за кредитами в разі реальної загрози стабільності роботи банків;

• процентної ставки за пролонгованими кредитами.

3.Операції на відкритому ринку(операц.з ЦП) пов'язані з купівлею-продажем цінних паперів центральним банком у комерційних банків з метою зміни величини або структури банківських резервів.