3. Тест відкритого типу

3. 1. Поняття екзистенціального відчаю відігравало велику роль у філософії (кого) – Сартра

3. 2. Неофройдизм в особах К.-Г. Юнга та Адлера, прийнявши ідею несвідомого, дали йому принципово інше тлумачення – поняття лібідо і психічних розпадів

3. 3. Вихідну позицію неотомізму можна охарактеризувати як – представлення реального багатовікового конфлікту між прихильниками науки та релігії лише як трагічного непорозуміння.

3. 4. Професійна філософія вперше на Україні виникає в – 16 ст.

3. 5. Хто з літераторів України мав знання доктора філософії – ?

4. Тест закритого типу

1. Сформулюйте аргументи і контраргументи до позиції А. Камю “Мислять лише образами. Хочеш бути філософом – пиши роман.” ?

2. До методів філософії належать: а) експериментальний, б) моделювання, в) метафізичний, діалектичний

3. Яке із суджень виражає теологічну концепцію? В) розвиток світу визначається наперед заданою ціллю, волею Божою

4. Рушійною силою пізнання є: в) суперечність знання і незнання

5. Це неправильно: б) що особливе місце в розробці проблеми методології належить Сократу, Платону, Арістотелю

6. Підберіть з графи Б поняття і категорії, які характеризують перераховані сфери суспільного життя у графі А:

А Б(правильні відповіді)

1. Духовне життя суспільства Природа, праця.......

2. Сфера матер. Виробн. Революція, релігія, війна....

3. Соц.-пол. Сфера Потреби, продуктивні сили..........

4. Культурно-побутова сфера Середовище, племя......

7. Поняття ноосфера було вперше введено: Вернадським

8. До кожного поняття в графі А підберіть відповідне положення з графи Б:

А Б(правильні відповіді)

1. Соціологізм в) абсолютизація........

2. Суспільство а) система звязків і взає.......

3. Сусп. Виробн. Г) процес людської діяльності........

9. Знайдіть помилку. Теорія конвенціалізму належить: Пуанкаре (?)

10. Це неправильно, що Сковорода: б) був матеріалістом

Білет № 28

1. Мислителі укр. Діаспори.

Після 1905 р. з’явилася ціла група видатних українських діячів: Грушевський, Винниченко, Донцов, Чижевський тощо. Після окупації України більшовицькою армією переважна більшість українських діячів виїхали за кордон. Винниченко. Був членом УСДРП, повернувся в Україну в 1917 р. вже відомим письменником, став генеральним секретарем Центральної ради. За своїми поглядами був націоналістом і соціалістом, не погоджувався з політикою Леніна в національному питанні. В останні роки своєї діяльності написав книгу “Конкордизм” (конкорд – злагода). Це головна ідея злагоди людей між собою, між народами і націями. Проте головною є ідея злагоди людини самої з собою. Донцов. Найлютіший ворог для радянської влади, ідеолог українського національно-визвольного руху, публіцист, політичний діяч. В 1926 р. видав книгу “Націоналізм”, в якій ставить питання про повне відділення України від Росії, в зв’язку з чим критикував Драгоманова за його ідею автономії. "Іс­то­рія не знає рі­в­но­сті, як і при­ро­да, є там зді­б­ні і не­зді­б­ні", — та­ким є на­сту­п­ний по­сту­лат. Своє пра­во на са­мо­ви­зна­чен­ня мо­же стве­р­ди­ти ли­ше та на­ція, що "має ге­ній її спра­в­ді здій­с­ни­ти". То­му ва­ж­ли­вим вва­жа­єть­ся не ли­ше на­яв­ність фа­на­ти­ч­ної й без­ко­м­п­ро­мі­с­ної ве­ли­кої ідеї, а й зда­т­ність ре­а­лі­зу­ва­ти че­рез на­си­ль­с­т­во пра­во си­ль­но­го. На­ці­о­на­ль­на ідея по­ви­нна стве­р­джу­ва­тись як аб­со­лю­т­ний до­г­мат, пред­мет ві­ри. Центральний пункт його ідеології – чинник волі. Проголошує фанатизм національної ідеї. “Тієї України, до якої ми прагнемо, ще немає”. От­же, фі­ло­соф­сь­кий зміст сві­то­гля­ду Д.До­н­цо­ва по­зна­ча­єть­ся при­та­ман­ним йо­му ір­ра­ці­о­на­лі­з­мом, су­пе­ре­ч­ли­вим по­єд­нан­ням ро­ма­н­ти­ч­но­го ро­зу­мін­ня на­ці­о­на­ль­но­го як ари­с­то­к­ра­ти­з­му ду­ху з біо­ло­гі­за­тор­сь­ким стве­р­джен­ням прин­ци­пу "бо­ро­ть­би за іс­ну­ван­ня". Чижевський. Видатний філософ: “Нариси з історії філософії на Україні” (1929р.), видана в Німеччині. Чижевський вперше написав історію філософії України, дав її структурний аналіз. Вивчав історію філософії з філософських, а не з політичних чи будь-яких інших позицій. Осо­б­ли­во­с­ті на­ці­о­на­ль­ної фі­ло­со­фії ха­ра­к­те­ри­зу­ють, три чин­ни­ки — фо­р­ма ви­яву на­ці­о­на­ль­них ду­мок, ме­тод фі­ло­соф­сь­ко­го до­слі­джен­ня і бу­до­ва си­с­те­ми фі­ло­со­фії, "ар­хі­те­к­то­ні­ка" її. Що­до укра­ї­н­сь­кої фі­ло­со­фії, скла­д­ність з'я­су­ван­ня її на­ці­о­на­ль­ної спе­ци­фі­ки по­ля­гає в то­му, що во­на, як і ін­ші сло­в'ян­сь­кі куль­ту­ри, не на­ле­жить до тих "об­ра­них", че­рез які здій­с­ню­ва­в­ся по­ступ іс­то­рії все­сві­т­ньої фі­ло­со­фі­ї. Но­сі­єм на­ці­о­на­ль­ної спе­ци­фі­ки, що від­кри­ває гли­би­ни на­ці­о­на­ль­но­го ду­ху, по­ви­нен бу­ти "ве­ли­кий фі­ло­соф", фі­ло­соф сві­то­во­го зна­чен­ня, але та­ких ми­с­ли­те­лів іс­то­рія куль­ту­ри Укра­ї­ни не мала. Липинський. Україна стане незалежною лише тоді, коли участь у цьому візьме хліборобський клас, який є переважною частиною населення. Був представником монархії, яку вважав найкращою формою правління, в Україні, проте, монархію ототожнював з гетьманщиною.

2. Філософія і культура епохи Відродження. М. Кузанський, Джордано Бруно, Т. Мор, Т. КампанеллаВ цей час осо­б­ли­во бу­р­х­ли­во роз­ви­ва­лись ба­га­то га­лу­зей про­ми­с­ло­во­с­ті, за­сно­ва­них на знан­ні за­ко­нів ме­ха­ні­ки, фі­зи­ки, хі­мії, ме­та­ Ви­да­т­ни­ми пред­ста­в­ни­ка­ми і ре­фо­р­ма­то­ра­ми фі­ло­со­фії то­го ча­су бу­ли М. Ку­зан­сь­кий і Дж. Бру­но. Од­ну з пе­р­ших на­ту­р­фі­ло­соф­сь­ких кон­це­п­цій ство­рив Ку­зан­сь­кий. Ва­ж­ли­во від­мі­ти­ти те, що йо­го фі­ло­со­фія при­ро­ди ще в пе­в­ній мі­рі під­по­ряд­ко­ва­на ре­лі­гій­но­му сві­то­сприй­нят­тю. Він не за­пе­ре­чує іс­ну­ван­ня над­при­ро­д­ної іс­то­ти. Ку­зан­сь­кий не за­пе­ре­чує то­го, що Бог є пер­шо­дже­ре­лом (на­ча­лом) сві­ту, але він ро­зу­міє Бо­га не як над­сві­то­ву іс­то­ту, а як та­ке пер­шо­дже­ре­ло (на­ча­ло), яке спів­па­дає з Сві­том. Світ – це безкінечний шар.

За­сно­в­ни­ком си­с­те­ми на­ту­р­фі­ло­соф­сь­ко­го пан­те­ї­з­му був Дж. Бру­но. За ос­но­ву сво­єї на­ту­р­фі­ло­со­фії Б­ру­но бе­ре по­нят­тя єди­но­го. Єди­не - це ді­а­ле­к­ти­ч­на єд­ність всьо­го в усьо­му, збіг про­ти­ле­ж­но­с­тей. Єди­не є і Бо­гом, і при­ро­дою, при­чи­ною бут­тя і са­мим бут­тям. Во­но є фо­р­мою і матерією, мо­ж­ли­ві­с­тю і дій­с­ні­с­тю. Єди­не-­це все. Та­ким чи­ном в єди­но­му об'­єд­ну­ють­ся всі про­ти­ле­ж­но­с­ті і се­ред них ос­но­в­на для се­ре­д­ніх ві­ків - про­ти­ле­ж­ність між Бо­гом і сві­том, Тво­р­цем і тво­рін­ням. Йо­го по­зи­ція є ти­по­вим пан­те­ї­з­мом, але на від­мі­ну від пан­те­ї­з­му Кузан­сь­ко­го, йо­го пан­те­їзм є на­ту­р­фі­ло­соф­сь­ким, оскі­ль­ки у Б­ру­но Бог роз­чи­ню­єть­ся в при­ро­ді (а не на­впа­ки, як у Ку­зан­сь­ко­го), при­ро­да є Бо­гом. Та­ка то­ч­ка зо­ру прин­ци­по­во супе­ре­чи­ла тра­ди­цій­ним ре­лі­гій­ним ка­но­нам про те, що Бог є осо­бою і тво­р­цем сві­ту. Взагалі Бруно за характером – бунтівник. Вважав, що світ складається з корпускул, він є безкінечним, поза космосом нічого немає, все – космос. Безкінечність зрозуміти на основі досвіду не можна. Першодвигуна немає, першопоштовху не було. В душі людини проявляється єдина вселенська світова думка, яка є невідмінною від одухотвореної матерії. Пізнання починається зі сприйняття, уяви, розсудку і розуму. До істини прийти за допомогою теології не можна, а лише шляхом філософського мислення.

Ма­кі­а­вел­лі пра­г­нув об­ґру­н­ту­ва­ти те­о­рію бу­р­жу­а­з­ної дер­жа­ви. Він був впе­в­не­ний в пе­ре­мо­зі ро­зу­м­но­го на­ча­ла в лю­ди­ні. Бо­ро­ть­ба лю­дей за свої ін­те­ре­си ви­ра­жа­єть­ся більш всьо­го в при­дбан­ні вла­с­но­с­ті і її за­хи­с­ті. На цьо­му ґрунті роз­ви­ва­єть­ся бо­ро­ть­ба між на­ро­дом і "ви­щи­ми кла­са­ми". Во­на спри­яє су­с­пі­ль­но­му про­гре­су і це пра­г­нув до­ве­с­ти Ма­кі­а­вел­лі. Са­ме іс­ну­ван­ня в су­с­пі­ль­с­т­ві ба­га­тих і бі­д­них є при­ро­д­ним і по­ви­нно бу­ти збе­ре­же­не, але при умо­ві об­ме­жен­ня над­мі­р­но­го зба­га­чен­ня і лі­к­ві­да­ції край­ньої убо­го­с­ті. По­лі­тич­ним іде­а­лом Ма­кі­а­вел­лі бу­ла по­мі­р­но-­де­мо­к­ра­ти­ч­на ре­с­пу­б­лі­ка. ("Ціль ви­пра­в­до­вує за­со­би"). Його оголошують циніком, він виступає проти зв’язку політики і моралі (релігійної в той час).

Тво­р­цем од­ні­єї із най­ві­до­мі­ших в сві­ті со­ці­а­ль­них уто­пій є То­мас Мор. Центра­ль­не мі­с­це в йо­го фі­ло­соф­сь­кій спа­д­щи­ні за­ймає кни­га "Уто­пія". Ос­но­в­ною при­чи­ною вад су­с­пі­ль­с­т­ва Мор вва­жав го­с­по­да­рю­ван­ня при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті. Сві­ту екс­плу­а­та­ції і не­спра­ве­д­ли­во­с­ті Мор про­ти­ставив іде­а­ль­ний устрій су­с­пі­ль­с­т­ва на ос­т­ро­ві Утопія.