1. Відображення як передумова свідомості.

З намаганням пояснити феномен свідомості пов'язана так звана теорія відображення. Вихідним положенням теорії відображення є теза про те, що «... уся матерія має властивість, за суттю, споріднену з відчуттям, властивість відображення». Відображення як всезагальна властивість матерії — це реалізація і результат взаємодії будь-якої речі або явища, процесу з іншим речами, явищами і процесами, який проявляється у формі зміни стану, структури діючих об'єктів, у формі відбитку, сліду. Ця реакція завжди знаходиться у певній відповідності або схожості з будь-якою стороною речі, яка діє на неї. В основі цієї відповідності лежать закони взаємодії речей. Внаслідок взаємодії речей відношення між ними має характер взаємовідображення. Наприклад, метеорит, який падає на землю, залишає слід. Слід метеориту — це його відображення, яке створилося як результат його дії на поверхню Землі. Таким же чином відбувається будь-яке відображення. Внаслідок дії одного матеріального об'єкту на інший в ньому відбуваються зміни, які відтворюють ті чи інші особливості першого об'єкту. Відображення — це відтворення особливостей об'єкту, що відображається. Що означає «відображення особливостей явища, що відображається». Коли, скажімо, гуркіт лавини в горах викликає луну, то це — відображувальний процес: гуркіт — відображуване явище, гори — відображаюче явище, луна — відображення. Гуркіт — це звукові хвилі, тобто певні коливання повітря. Луна теж являє собою звукові хвилі, коливання повітря, які упорядковані так, як й коливання повітря, що створюють гуркіт. Форми відображення в своїй онтологічній генезі набувають різноманітної якості і складності та класифікуються за різними рівнями і основами ділення. Перша, найбільш поширена форма відображення, а саме найбільш ґрунтовна, архаїчна (форма, це — фізико-хімічна, яка пронизує всі взаємодії на рівні неживої матерії. Наступний, більш складний рівень відображення — це примітивні форми життя; так зване фізіологічне відображення організаційним носієм якого є одноклітинні структури, віруси, рослини. Проявом цієї форми відображення є подразливість. Третя, більш складна форма відображення - психічне відображення, її ознаками й структурними характеристиками є відчуття, сприйняття, уявлення. Носіями цих структурних характеристик є організми, які мають органи почуттів. Нарешті, найвища форма відображення, яка притаманна тільки людям — це свідомість. Носіями і суб'єктами свідомості є людина і суспільство. Людина як соціальний суб'єкт поряд з відчуттями, сприйняттями й уявленнями, має специфічні сапієнтні форми відображення, а саме: поняття, судження, умовивід, а також суто гомінідну форму відображення — творчу уяву.

2. Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха.

Лю­д­віг Фейєрбах виступив із го­с­т­рою кри­ти­кою ідеалізму. З то­ч­ки зо­ру Фейєрбаха, ідеалізм є ні­що ін­ше, як ра­ці­о­на­лі­зо­ва­на ре­лі­гія. Згі­д­но Фейе­р­ба­ху, для зві­ль­нен­ня від ре­лі­гій­них по­ми­лок не­об­хід­но зро­зу­мі­ти, що лю­ди­на - не тво­рін­ня Бо­га, а ча­с­ти­на, та при цьо­му най­більш до­ско­на­ла, - до­ві­ч­ної при­ро­ди. Він пи­сав: "моє вчен­ня або по­гляд - мо­же бу­ти ви­сло­в­ле­не в двох сло­вах: при­ро­да і лю­ди­на". Ство­рін­ня, в яко­му при­ро­да стає осо­би­с­тим, сві­до­мим, ро­зу­м­ним ство­рін­ням, на­зи­ва­єть­ся людиною. Людина – істота духовна. Мислення людини тісно пов’язане з процесами (фізіологічними) в організмі людини, з іншого боку воно пов’язане з чуттєвим сприйняттям світу людиною. Мислення людини і людину не можна відділити від природи, духовне не можна протиставити природі. Людина являється вищим продуктом природи, яка за доп. людини сама себе пізнає. Людина – найвищий предмет філософії, єдиний і універсальний. За Фейєрбахом первинне тіло людини, а вторинне – свідомість. Ні матеріалізм, ні ідеалізм не є істиною, антропологія – ось істина. Суспільна св-ть – прояв сутності людини, а сутність людини – життя, щастя, любов. Значне місце в його ф-ї займає критика церкви і релігії. Бог народжується в стражданнях людини, це те, чим хоче бути людина. Релігія відображає те, до чого прагне людина, а значить подолати релігію не можна – слід розібратися, що є справжньою релігією. Вважає, що релігія повинна бути іншою. Пояснював релігію як зв’язок між людьми, тобто між тілами людей. Ан­тро­по­ло­гі­ч­ний ма­те­рі­а­лізм Фейєрбаха ви­ник як ре­а­к­ція на іде­а­лізм та перш за все на вчен­ня Ге­ге­ля, в ко­т­ро­му па­ну­ван­ня все­за­га­ль­но­го над оди­ни­ч­ним бу­ло до­ве­де­но до край­ньо­го сту­пе­ню (окре­ма люд­сь­ка осо­би­с­тість ви­яви­лась зни­ка­ю­чо-­ні­к­че­м­ним мо­ме­н­том, який не­об­хід­но по­до­ла­ти, як­би ста­ти на то­ч­ку зо­ру "аб­со­лю­т­но­го ду­ху"). Фейєрбах став на за­хист си­ли при­ро­д­но-­бі­о­ло­гі­ч­но­го по­ча­т­ку у лю­ди­ні. Його філософію називають філософія любові.