26. Нормативні документи міжнародних фінансових організацій як джерело міжнародного та національного фінансового права.

МФО є суб’єктами міжнародного публічного права.

Джерелами права МФО є: статути або угоди про їх створення, домовленості щодо регламенту та правил процедури, окремі акти, які встановлююють статус персоналу, угоди з іншими МФО.

Зані з діяльністю МФО можна поділити на: внутрішнє право держави, зовнішнє право, частина правових норм, які становлять правову основу діяльності МФО і забезпечують участь МФО у міжнародній нормотворчості (це стосується недержавних міжнародних організацій – Паризький, Лондонський клуби).

Принципами міжнародного права є: суверенна рівніть держав-членів, невтручання МФО у внутрішні справи держав-членів, повага державного суверенітету.

Основоположним Законом України, що визначає її взаємовідносини з МФО є її Конституція (1996). Згідно Конституції України її зовнішньоекономічна діяльність має бути спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права (ст. 18).

Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою (тобто ратифіковані договори), є частиною національного законодавства України (ст. 9). Щодо повноважень окремих державних та урядових органів України Конституція говорить наступне:

До повноважень Верховної Ради належить (а) визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики; (б) надання у встановлений законом строк згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів (п. 32, ст. 85, Конституція України).

Президент України (а) представляє державу в міжнародних відносинах, (б) здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, (в) веде переговори та укладає міжнародні договори України, (г) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України при міжнародних організаціях (пп.3, 5, ст. 106, Конституція України).

Кабінет міністрів України організує та забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи (п.8, ст.116).

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність“ (1991) започаткував формування національного законодавства з питань міжнародних фінансів. Подальшого розвитку це законодавство набуло після прийняття Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю“ (1993). Окремі сфери взаємовідносини України з МФО регулюються також нормами законодавства України з питань бюджету, податків, кредиту, фондового ринку, банківської, страхової та інвестиційної діяльності.

Постанова КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1317 “Про порядок підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями“ регулює механізм підготовки та реалізації проектів, що мають місце між Україною та міжнародними організаціями, в тому числі, МФО.

Постановою КМУ від 15 лютого 2002 р. № 153 “Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги“ регулюється порядок роботи з міжнародними програмами технічної допомоги.