25. Двосторонні та багатосторонні договори міжнародних фінансових організацій, їх особливості.

Договірна правоздатність міжнародних організацій суттєво відрізняється від договірної правоздатності держав, оскільки міжнародні організації наділені правосуб'єктністю, яка є похідною від правосуб'єктності держав, якими вони створені.

МФО можуть брати участь тільки у порівняно вузькому колі договорів, можливість укладання яких:

а) передбачена їх статутами (наділяють МФО певним обсягом міжнародної правосуб'єктності та договірної правоздатності), або

б) базується на особливому повноваженні держав-членів.

Найбільш широку договірну правоздатність має ООН як універсальна політична організація. У статуті ООН передбачено право ООН в особі її органів вести з державами або групами держав переговори з різних економічних, політичних, військових та інших питань, укладати з ними договори.

У статутах МФО, що є спеціалізованими установами ООН (МВФ, СБ, МБРР, МФК) також міститься відповідна стаття, яка передбачає право цієї спеціалізованої установи укладати договори з питань, що входять в їхню компетенцію.

Форми, види та процедура укладання договорів МФО в основному такі ж, як і міждержавних договорів.

Віденська конвенція щодо права міжнародних договорів 1969 р. на договори МФО не розповсюджується.

Договори України з МФО підлягають ратифікації Верховною Радою України. Ратифікація міжнародного договору (лат. гаііїїсагіо, від гайдз - затверджений та &сіо - роблю) - затвердження вищим або вищими органами державної влади відповідної країни міжнародної договору. Ратифікації підлягають лише найбільш важливі міжнародні договори.

Договори кураїн-членів (у тому числі України) з МФО, які набули чинності, підлягають реєстрації у секретаріатах відповідних МФО. Реєстрація міжнародних договорів - внесення у спеціальний реєстр міжнародної організації міжнародного договору, що набрав чинності. Це дозволяє посилатись на нього в органах цієї організації. Договори, що зареєстровані в ООН, публікуються у спеціальних збірниках.

Угоди, що укладаються МФО бувають багатосторонні та двосторонні. До багатосторонніх угод належать:

А) Договори універсального типу. Наприклад, угода підписана у Бреттон-Вудзі (1944 р.), на Ямайці (1976 р.), угоди про заснування окремих МФО (зокрема, МВФ, МБРР та МФК).

Б) Регіональні угоди. Ці угоди складають правову основу взаємовідносин держав за регіональною ознакою, частково регулюють відносини між державами регіонів та третіми країнами.

Прикладом регіональної угоди є угода про створення Європейського Союзу – тобто Маастрихтська угода (Маастрихтський Трактат), що була підписана 7 лютого 1992 року в місті Маастрихт (Нідерланди) між членами Європейської спільноти і вступила в силу 1 листопада 1993.

До двосторонніх міжнародних угод належать:

А) Договори між державою (її урядом) та певною МФО,

(Б) Договори про співпрацю МФО з:

1) Міжнародними організаціями не фінансового характеру;

2)Спеціалізованими установами ООН;

3)Безпосередньо самою ООН.