77. Сутність, принципи побудови та функції банківської системи.

Банківська система - законодавчо визначена, чітко структурована та су­бординована сукупність фін. посередників, які займаються банківською діяльністю на постійній професійній основі і функціонально взаємоув’язані в самостійну економічну структуру.

Банк. система спроможна виконувати три такі функції: трансформаційну; створення платіжних засобів та регулювання грош. обороту (емісійну); забезпечення стабільності банківської діяльності та грош. ринку (стабілізаційна).

Трансформаційна функція базується на аналогічній функції окремих банків. Проте вона не є сумою механічного складання подібної функції всіх банків, що входять у сис-му. Виникає нова функція — більш масштабна, більш глибока, більш завершена й ефективна.

Емісійна функція полягає в тому, що банк. сис-ма оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Іншими словами, банк. сис-ма управляє пропозицією грошей. Кожний окремий банк спроможний брати участь у формуванні пропозиції грошей і заінтересований розширювати цю свою діяльність, оскільки вона дає йому додаткові доходи. І тільки сис-ма може визначити межі цієї діяльності.

Стабілізаційна функція пов’язана з високою ризикованістю банківської діяльності. Як посередники на грош. ринку, банки функціонують переважно за рахунок чужих капіталів. Тому вони перебувають під постійним контролем і тиском. Тому банки змушені вкладати капітали у високодохідні, але низьколіквідні активи, ризикуючи втратити довіру вкладників і викликати паніку. Забезпечити довіру — завдання не тільки окремих банків, а й усієї банк. сис-ми.

Дворівнева побудова — ключовий принцип побудови банківських систем у ринкових економіках, їх вирішальна якісна ознака, що безумовно відрізняє їх від інших систем. На першому рівні перебуває один банк (або кілька банків, об’єднаних спільними цілями і завданнями). Такій установі надається статус центрального банку. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері, підтримання сталості нац. грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банк. сис-ми. На другому рівні перебуває решта банків, які в Укр. прийнято називати комерційними банками. Комерційні банки покликані обслуговувати ек. суб’єктів — учасників грош. обороту: фірми, сімейні госп-ва, держ. структури. Саме через ці банки банк. сис-ма обслуговує народне госп-во. Тому комерційні банки можна розглядати як фундамент усієї банк. сис-ми, вершиною якої є центр. банк. Банки другого рівня є ек. самостійними, рівноправними, такими, що конкурують між собою на грош. ринку. Вони юридично й економічно відокремлені і будують свою діяльність на комерційних засадах з метою одержання прибутку.

78. Особливості розвитку та побудови банківської системи в Україні. Формування банківської сис-ми Укр. у 1991 р. були покладені принципи: дворівнева побудова; чітке функціональне розмежування між банками першого і другого рівнів; функціонування банків другого рівня на комерційних засадах та на договірних відносинах з клієнтурою;організація держ. контролю і нагляду за банківською діяльністю і покладення цього завдання на центр. банк;незалежність центр. банку від держ. органів виконавчої влади;формування загальносистемної інфраструктури забезпечення банківської діяльності та ін.

Помітних успіхів досягнуто у формуванні механізму міжбанківських розрахунків, міжбанківського валютного ринку, ринку міжбанківського кредитування та рефінансування комерційних банків, у створенні системи банківського регулювання і контролю. Певні успіхи досягнуті і в функціональному розвиткові банківської системи. Позитивний досвід НБУ у регулюванні валютних відносин, обслуговуванні держ. боргу, організації банківського обліку відповідно до світових стандартів, у нормативно-правовому та методичному забезпеченні діяльності комерційних банків тощо. Значно розширилася сфера функціонування комерційних банків, і вони накопичили цінний досвід роботи не тільки на традиційних напрямах, а й у нових для них сферах діяльності — на фондовому та валютному ринках, у сфері міжнародних відносин, на ринку міжбанківських кредитів, у взаємовідносинах з центр. банком, у банківському менеджменті тощо.

Проте формування банківської системи України постійно натикалося на серйозні перешкоди. Мова йде насамперед про глибоку системну кризу, яку переживає ек-ка Укр. протягом всього перехідного періоду. За таких обставин в Укр. вкрай повільно розвивався попит на посередницькі послуги банків, а відтак не було ек. передумов для належного розвитку банківської сис-ми.

Низька кредитоспроможність переважної частини підприємств-позичальників, низька капіталізація банків, недостатній рівень їх менеджменту спричинюють надзвичайно високу ризикованість банківської діяльності, підвищену недовіру до банків, особливо з боку сімейного сектора ек-ки, ускладнюють підтримку їх ліквідності.

У таких умовах на банки здійснюється могутній тиск з боку органів банківського регулювання, передусім НБУ, з тим щоб утримати їх ліквідність, підвищити довіру до них, реанімувати їх потужну посередницьку роль Усі ці обставини можуть настільки ослабити банківську систему Укр., що коли процес ринк. трансформації завершиться і розпочнеться етап ек-го зростання, укр. банки не зможуть адекватно виконувати свою посередницьку місію в нових умовах. І тоді неминучим буде широкомасштабне проникнення в Укр. іноземних банків, витіснення нац. капіталу з цієї сфери іноземним.

79. Небанківські фінансово-кредитні установи, їх види, та особливості функціонування в Україні. Небанківські фінансово-кредитні установи теж є фінансовими посередниками грошового ринку, які і здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи: у цінні папери та кредити (переважно довгострокові).

Посередники поділяються: на договірних фінансових посередників, які залучають кошти на підставі договору з кредитором (інвестором), та на інвестиційних фінансових посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв тощо.

Усередині групи договірних посередників за цим критерієм можна виокремити:

• Страхові компанії — це фін. посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Страховий бізнес в Україні спочатку розвивався досить інтенсивно. Проте економічна криза різко скоротила попит на страхові послуги, а інфляція, слабкість банківської системи, нерозвинутість ринку цін. паперів створюють великі труднощі щодо збереження мобілізованих коштів і розміщення їх у дохідні активи.

• Пенсійні фонди — це спеціалізовані фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юрид. і фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку;

• ломбарди, лізингові та факторингові компанії. Ломбарди — фін. посередник, що спеціалізується на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна. Лізингові компанії — фін. посередники, що спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування та передачі їх в оренду фірмам-орендарям для використання у вироб. діяльності, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного строку. В Укр. лізинг розвинутий слабо, проте має гарні перспективи в умовах економічного зростання, особливо в сіл. госп-ві, малому та середньому бізнесі. Факторингові компанії (фактори) — фін. посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. В Укр. факторинговий бізнес почав активно розвиватися в 1990–1992 рр. Проте з поглибленням платіжної кризи цей бізнес став надзвичайно ризикованим і був згорнутий.

Усередині групи інвестиційних посередників за цим критерієм можна виокремити:

• Інвестиційні фонди (банки, компанії) — це фін. посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грош. коштами інвестиційного призначення. В Укр. подібні фонди не відіграють відчутної ролі на грош. ринку.

• Фінансові компанії мають ту характерну особливість, що мобілізовані звичайним для інвестиційних посередників шляхом, кошти направляють у позички фіз. та юрид. особам для придбання товарів виробничого чи споживчого В Укр. фін. компанії не набули розвитку.

• Кредитні кооперативи (товариства, спілки) — це посередники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підпр-в малого і середнього бізнесу будь-якої форми власності, фермерських та домашніх госп-в, фіз. осіб. В Укр. кредитні кооперативи розвинуті слабо, перебувають на стадії зародження. Поштовх до прискореного формування кредитної кооперації в Укр. може дати прискорення розвитку малого і середнього бізнесу, приватизація землі.