43. Проблеми монетизації бюджетного дефіциту та ввп в Україні.

Проблема монетизації бюдж. дефіциту полягає в пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фін-ня) перевищення бюджетних витрат над бюдж. заходами, що формуються на підставі вимог зак-ва, насамперед податкового. Якщо необхідні кошти не будуть знайдені, уряд не зможе розрахуватися за своїми зобов’язаннями, і виникне прострочена заборгованість його перед ек. суб’єктами (по заробітній платі, пенсіях тощо). Мобілізувати необхідні для монетизації бюдж. дефіциту кошти можна так:

1. Збільшити оподаткування ек. суб’єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків, скасування пільг тощо.

2. Дозволити уряду випустити власні боргові зоб-ня в розмірі, достатньому для покриття бюдж. дефіциту.

3. Дозволити уряду випустити власні цінні папери і реалізувати їх на внутр. чи зовн. ринках.

4. Дозволити центр. банку прокредитувати уряд у розмірі бюдж. дефіциту, купивши урядові зобов’язання на первинному ринку. Але ЗУ «Про Нац. банк У.» НБУ заборонено надавати прямі кредити на фін-ня витрат державного бюджету.

Найдоцільнішим є 3, оскільки він не змінює грош. маси і не ускладнює завдань, визначених у монетарній політиці. Проте ці положення справедливі лише за умов, коли бюдж. дефіцит не хронічний і не надто великий відносно ВВП. А всезростаючий бюдж. дефіцит у великих розмірах становить потенційну загрозу для сталості грошей. Монетизація бюдж. дефіциту через вторинний ринок цінних паперів може тільки відстрочити цю загрозу, але не усуває її зовсім.

Проблема монетизації ВВП полягає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для реалізації всього обсягу вир. товарів та послуг, погашення боргових зобов’язань.

Рівень монетизації ВВП в Україні протягом 1991–1995 рр. знижувався з 80,2% у 1991 р. до 13,1% у 1995 р. Це показує, що забезпеченість економіки грош. масою за цей період погіршилася, тобто відбулася демонетизація економіки. Це негативно вплинуло на розвиток економіки: поглибилися платіжна криза, широких розмахів набув бартер, знизилась ліквідність ек. суб’єктів та банків тощо.

З 1996 р. відбувалось повільне піднесення рівня монетизації – з 13,1% у 1995 р. до 17,4% у 1999 р. Це розцінюється як прояв поліпшення забезпеченості економіки грош. масою. Проте темпи його були недостатніми і не привели до помітного зміцнення платіжної дисципліни.

На 1 етапі (1991–1995 рр.) номін. обсяг ВВП з року в рік зростав швидше, ніж номін. маса грошей в обороті. За 1991–1995 рр. обсяг номін. ВВП зріс у 17644 рази, а обсяг номін. маси грошей – у 2887,5 разу. На стільки ж знизився рівень монетизації ВВП.

На 2 етапі (1995-1999 рр.) падіння монетизації ВВП припинилося, і рівень її став зростати. Але це зростання було зумовлене зміною в співвідношенні між темпами зростання номін. грошової маси і номін. обсягу ВВП на користь першої.

44. Сутність, закономірності розвитку та види інфляції. Способи вимірювання інфляції.

Інфляція – це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. Найчастіше сутність трактують як знецінення грошей через зростання цін або просто як процес зростання, цін. Але, інфляція – явище складне за формою її прояву та за сук-стю чинників, що її спричинюють. Зовні вона виявляється в зростанні цін на товари і тарифів на послуги, у падінні валютного курсу грошей, у поглибленні товарного дефіциту. Усі ці явища є проявом знецінення грошей, незалежно від причинно-наслідкових зв’язків між грошима і товарами на ринку.

Інфляція розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити на кілька стадій:

На 1 стадії темпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, причому це випереджання поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання.

На 2 стадії інфляції темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції. З’являються інфляційні очікування, коли ек. суб’єкти починають усвідомлювати неминучість підвищення цін. Наслідком є випереджаюче зростання рівня цін порівняно зі зростанням грош. маси і падіння рівня монетизації ВВП.

Інфляція вимірюється 3 видами показників:

1) Індекс споживчих цін (ІСЦ) хар-є зміну в часі заг. рівня цін на товари і послуги, які купує населення для осо-бистого споживання. Визначається ІСЦ за вартістю певного законодавчо зафіксованого набору товарів і послуг:

, де і – ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів; – кількість товарів у «споживчому кошику» базового періоду.

2) Індекс цін на засоби вир-ва хар-є зміну в часі заг. рівня цін на засоби вир-ва, які купують юр. особи для вир. споживання. Цей індекс виражає зростання оптових цін. Визначається він за формулою агрегатного індексу цін Ласпейреса: , де і – рівень цін одиниці товару поточного і базового періодів; – кількість товарів у базовому періоді.

3) Дефлятор ВВП хар-є зміну в часі заг. рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Хар-є інфляційні зміни всіх цін. Він найточніше враховує реальну структуру особистого і вир. споживання. Визначається за ф-лою Ласпейреса.

Найбільш коректною є класифікація видів інфляції за 3 критеріями:

1) За формами прояву інфляції виділяють: цінову інфляцію, інфляцію заощаджень; девальвацію.

2) За темпами знецінення грошей: повзучу інфляцію (до 5% на рік); помірну (5–20%); галопуюча інфляція (20–50%); гіперінфляція (<100%).

3) За чинниками, що спричинюють інфляційний процес: Інфляція витрат; Інфляція попиту.