66. Характеристика міжгосподарського кредиту, його переваги та недоліки, особливості розвитку в Україні.

Міжгосподарський кредит — це кредит, який існує між функціонуючими суб’єктами госп-ня. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фін. допомога, лізинг. Комерційний кредит — це форма руху безпосередньо промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грош. шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Комерційний кредит сприяє прискоренню кругообігу капіталу у грош. формі як на окремих підпр-вах, так і в цілому у сусп-ві. Комерційний кредит є короткостроковим.

Передача товару в кредит може оформлятись або не оформлятись векселем. В Укр. доводиться здійснювати передачу товару в кредит без оформлення векселем, при цьому покупець не сплачує проценти продавцеві, але в такому разі він може сплатити за товар ціну вищу від звичайної.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість. Причиною її виникнення є розрив у часі між рухом натуральної і вартісної форм товару. Масові неплатежі в Укр. були зумовлені ек. кризою, а їх різке зростання було викликане одномоментним значним зменшенням грош. маси в обігу. На мікрорівні причинами неплатежів є неефективна діяльність окремих суб’єк­тів госп-ня.

Аванс — грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі.

Тимчасова фін. допомога надається окремим суб’єктам госп-ня, які опинились у скрутному фін. становищі, їх вищестоящими організаціями та партнерами на засадах повернення і, як правило, без сплати процента.

Лізинг — підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених коштів і полягає у здаванні в оренду на тривалий строк предметів довгострокового користування. В Укр. лізинг перебуває на самій початковій стадії розвитку.

67. Характеристика споживчого кредиту. Особливості його розвитку в Україні. Споживчий кредит — кредит, який надається юрид. чи фіз. особам на споживчі цілі. Він може надаватись як банками та кредитними установами небанківського типу, а також юрид. і фіз. особами. В Укр. кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кредит, є лом­барди (надають кредит під рухоме майно — дорогоцінності, антикваріат, одяг тощо), кредитні спілки, підпр-ва зв’язку (телеграми і телефонні розмови в кредит), торго­вельні організації (продаж товарів з розстрочкою платежу). Кре­дити своїм працівникам можуть надавати суб’єкти госп-ня за рахунок спец. фондів, які вони створюють у результаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпорядженні. Фізичні особи також можуть надавати кредит на споживчі цілі одна одній.

У багатьох країнах з ринк. економікою підпр-ва забезпечують своїх працівників житлом та об’єктами соц.-культурного призначення. Навіть за умов ек. кризи в Укр. деякі підпр-ва здійснюють будівництво таких об’єктів, особливо житлових будинків. Для їх будівництва вони можуть отримувати кредит. Окрім забезпечення соц. потреб нас-ня, споживчий кредит відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту нас-ня, який, у свою чергу, впливає на розвиток ек-ки країни, полегшуючи процес реалізації продукції, прискорюючи отримання прибутку і доходів держ. бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допо­магає регулювати грош. обіг у країні.

68. Хар-ка держ. кредиту. Особливості його розвитку в Україні.

Держава для своїх потреб може мобілізувати фін. ресурси у формі держ. кредиту. Держ. кредит – це кредит, одним із учасників якого (позичальником чи кредитором) є держава. Його призначення – вирішувати загальнодержавні проблеми (покриття дефіциту держ. бюджету, надання кредитної допомоги окремим суб'єктам госп-ня чи категоріям населення).

Як правило держава виступає позичальником тому часто ДК визначають як сукупність специф. фін. відносин пов’язаних з запозиченням державою грош. коштів у внутрішніх та зовнішніх кредиторів для покриття дефіциту держ. бюджету. Суб'єктами ДК є держава або органи місцевого самоврядування (як правило в ролі позичальника), та внутрішні та зовнішні кредитори. Внутрішніми кредиторами є фізичні та юр особи-резиденти. Зовнішніми – уряди інших краін, іноземні приватні колективні, державні і банківські установи, а також між-нар. та регіональні валютно-фінансові інститути. ДК може виступати в грошовій і натуральній формах. Натуральна форма ДК як правило застосовується в період хаосу і розладу грош. обігу. ДК реалізується через такі форми як:

1. позика, шляхом продажу держ. цінних паперів.

2. Запозичення Мін. Фінансів грошей із загально держ. фонду позичкового капіталу.

3. Організація грошово речових лотерей.

По регіональному критерію позики бувають внутрішні і зовнішні. Крім того позики бувають процентні і безпроцентні. Процентні передбачають виплату доходу власнику цінних паперів. Потреба в держ. кредиті виникає через наявність бюджетного дефіциту. Якщо банківській кредит має цільове призначення то ДК має глобальне значення для погашення бюджетного дефіциту, куди конкретно потраплять ці гроші визначає уряд і ВРУ. Якщо банків. кредит опосередковує таку функцію грошей як засіб платежу, то ДК опосередковує ще і функцію грошей як засобу обігу.

За своєю ек. сутністю держ кредит - це форма вторинного перерозподілу ВВП. Викор-ня держ. кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави.

69. Характеристика міжнародного кредиту. Особливості його розвитку в Україні. Міжнародний кредит — це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб’єкти ті ж самі, що й при нац. кредиті — банки, підпр-ва, держава, нас-ня. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора і позичальника до різних країн.

Міжн. кредит функціонує у різних формах. Так, залежно від того, хто є кредитором, розрізняють фірмовий, банківський та урядовий кредити.

Фірмовий кредит — це, власне, комерційний кредит на міжн. рівні, коли іноз. експортер продає товар вітчизняному імпортерові в кредит. Цей кредит є ризикованим для експортера, а тому він вимагає належних гарантій його погашення, що робить кредит дорогим.

Більш гнучким у міжн. відносинах є банківський кредит, коли однією зі сторін кредитних відносин є банк. В Укр. міжн. банківські кредити в основному отримують комерційні банки та спільні з іноземним інвестором підпр-ва. З появою довіри іноземних банків до укр. підпр-в можливе отримання останніми таких кредитів.

Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уряду іншої країни в межах укладеної між ними угоди, а також шляхом розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фін. ринках. До міжн. можна віднести й кредити, які надаються країнам міжн. валютно-фінансовими організаціями — МВФ, Міжн. банком реконструкції та розвитку, Європ. банком реконструкції та розвитку та іншими подібними організаціями. Зокрема, їх кредитами широко користується Україна на потреби свого ек-го розвитку та для підтримки стабільності нац. валюти.

70. Економічні межі кредиту. Кредитні відносини в умовах інфляції. межами кредиту - такий рівень розвитку кредитних відносин в народному госп-ві, за якого попит і пропозиція на кредит балансуються при збереженні стабільної, помірної, доступної для переважної більшості нормально працюючих позичальників, процентної ставки. Динаміка банк. процента стає осн. показником дотримання чи порушення меж кредиту. Якщо рівень банк. процента швидко зростає, це свідчить про недостатню пропозицію кредиту. І навпаки, якщо рівень банк. процента низький, це свідчить про надмірну пропозицію кредиту.

Економічна межа може розглядатися в кількох аспектах: залежно від певного рівня ек.сис-и — як мікроекономічна і макроекономічна межі кредиту; залежно від призначення можна говорити про кількісну і якісну межі кредиту.

Мікроекономічні межі кредиту визначають обсяги попиту на кредит окремих позичальників — юрид.чи фіз. осіб. Вони формуються під впливом кількох економічних чинників: динаміки ринкової ставки позичкового процента; характеру коливання потреби позичальника в основному й оборотному капіталі; стану забезпеченості позичальника власним капіталом та ефективності його використання; ефективності та окупності проектів, на реалізацію яких позичаються кошти.

Скільки є в даний момент позичальників, стільки існує індивідуальних мікромеж кредиту. Всю сукупність їх можна розглядати як одну макроекономічну межу кредиту, яка визначає об’єк­тивний обсяг кредитних вкладень у народне госп-о в цілому. Вона формується під впливом загальноекономічних чинників, таких як: обсяги і темпи зростання ВВП (прямо пропорційно впливають на макроекономічну межу кредиту); – структура і рівень розвитку фін. сис-и і стан держ.фінансів; – цілі і методи держ. грошово-кредитної політики; – розвиток ринк.відносин тощо.

Рівень та динаміка інфляції певною мірою характеризує дотримання межі кредиту – їх зростання повинно свідчити про перевищення межі кредиту, а зниження – про стискування кредитування до об’єктивної межі. Показник інфляції може бути проявом зміни затратності і структури вир-ва, зміна дефіцитності бюджету та ін.

Найбільш сприятливою для розвитку ек-ки країни є ситуація, коли межа кредиту є добре розвинутою, достатньо широкою. Досі ми розглядали межі кредиту як явище кількісне. Говорять також про якісну межу кредиту. Але його дослідження слід розглядати в єдності з кількісною межою кредиту. Якщо кількісна межа порушується в бік перекредитування ек-ки, то частина кредитів не буде повернута. Вони втратять свої головні ознаки — зворотність та платність і навпаки.