55. Економ. Основи, режими та методи регулювання валютних курсів. Режим валютного курсу в Україні.

Ек. основи валютних курсів. Базою валютного курсу до середини 70-х років був офіційний золотий паритет валют. Унаслідок Ямайської валютної реформи 1976–1978 рр. була оформлена відмова країн від золо­тих паритетів. Нині основою визначення вал. курсів є співвідношення купів. спроможностей нац. валют. Купів. спроможність валюти – це сума товарів та послуг за їх цінами, які можна придбати за нац. грош. одиницю. Співвідношення купів. сили валют визнач. стосовно певної групи товарів і послуг у 2 країнах.

Режими валютних курсів. Сучасні типи режимів валютних курсів включають фіксований та пла­ваючий режими. При фікс. режимі валютний курс фіксується до однієї валюти або «кошика» валют. Плаваючі курси змінюються залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.

За фікс. курсу центр. банк підтримує вал. курс у визначених межах до однієї валюти або до «кошика» валют. Зміни співвідношення попиту та пропо­зиції іноземної валюти впливають на обсяг золотовалютних ре­зервів країни, та відповідно їй на грош. базу. Режим вільного плавання передбачає встановлення ва­л. курсів тільки на підставі співвідношення попиту та про­позиції на іноземну валюту. У міру зміни цього співвідношення змінюється вал. курс, що сприяє вирівнюванню платіжного балансу.

Регулювання валютних курсів.

Головними методами рег-ня вал. курсу є вал. інтервенція та дисконтна політика. Валютна інтервенція – це пряме втручання центр. банку або казначейства у валютний ринок. Вона зводиться до купівлі та продажу центр. банком або казначейством ін­валюти. Суть дисконтної політики зводиться до підвищення або зниження дисконтної ставки центр. емісійного банку з ме­тою вплинути на рух зарубіжних короткостр. капіталів.

Методами валютного регулювання, є девальвація та ревальвація – зниження і підвищення вал. курсу. Причинами їх є інфляція та неврівнова­женість плат. балансу, розрив між купів. спроможністю грош. одиниць.

Режим вал. курсу в У. У. викор-вала кілька режимів вал. курсу – від плаваючого до фікс. з подальшим переходом до керованого плав. курсу.

Згідно з Декретом, прийнятим КМУ у грудні 1992 р., було визначено плаваючий режим валютного курсу укр. карбованця. Результатом такого підходу стала хронічний дефіцит пропозиції, доларизація внутр. обороту та бартеризація зовн. торг. обороту.

У 1993 р. уряд наполіг на прийнятті НБУ адмін. фіксованого курсу карбованця, який призвів до зниження ефективності експорту, збільшення частки бартерних операцій, зменшен­ня надходжень іноземної валюти на внутр. ринок, зростання зовн. боргу, «втечі» капіталів за кордон.

З 19 березня 1999р. в У. було здійснено лібералізацію вал. ринку, а саме: відновлено операції на міжбанківському ринку, скасовано обмеження на граничні відхи­лення від офіційного курсу, введено нові правила встановлення офіційного вал. курсу та ін.

56. Поняття та призначення вал. Систем. Елементи нац. Вал. Системи. Розвиток вал. Системи в у.

Валютна система – це організаційно-правова форма реалі­зації вал. відносин у межах певного ек. простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків.

Нац. валютна сис­тема складається з елементів: 1. Назва, купюрність та характер емісії нац. валюти. 2. Ступінь конвертованості нац. валюти. 3. Режим курсу нац. валюти. 4. Режим викорня іноземної валюти на нац. території в заг. ек. обороті. 5. Режим формування і викор-ня держ. золотова­лютних резервів. 6. Режим вал. обмежень, які вводяться чи скасовуються зак. органом залежно від ек. ситуації в країні. 7. Регламентація внутр. валютного ринку і ринку до­рогоцінних металів. 8. Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин. 9. Визначення нац. органів, на які покладається про­ведення валютної політики, їхніх прав та обов’язків у цій сфері.

Призначення валютної системи:

1) Розроблення і реалізація держ. валютної політики як сукупності організаційно-правових та ек. заходів у сфері міжнар. валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.

2) Валютне рег-ня – це діяльність держави та уповн. нею органів щодо регламентації вал. відносин ек. суб’єктів та їх діяльності на вал. ринку.

3) Валютний контроль - контроль за виконанням, установлених вимог, норм і правил.

Розвиток валютної системи У. складається з 3 етапів:

1 етап формування ва­лютної системи тривав до жовтня 1994р. Для нього характерне обвальне па­діння курсу укр. валюти – в 163,3 разу. Це свідчить, що в умовах глибокої ек. і фін. кризи, макроек. розбалансованості, затримки з проведенням ек. реформ не було передумов для нормального розвит­ку валютного ринку та адекватної йому валютної системи.

2 етап тривав до вересня 1996 р. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації вал. відносин: прискорення лібералізації вал. ринку, визначення офіційного вал. курсу карбованця, ліквідація множинності валютних курсів, розширення переліку по­треб резидентів у валюті.

З вересня 1996 р., після випуску в обіг постійної нац. валюти гривні, розпочався 3 етап формування вал. системи У. Основними заходами і результатами цього етапу були:

– остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні;

– введення вільного розпорядження резидентами всією су­мою валютних надходжень;

– певна децентралізація валютного ринку, припинення опе­рацій на УМВБ та інших валютних біржах;

– подальша лібералізація доступу до валютного ринку юр. і фіз. осіб-резидентів;

– приєднання України (у травні 1997р.) до VIII Статті Ста­туту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертовано­сті гривні за поточними операціями.