Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
groshi_ta_kredit.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
18.04.2019
Размер:
870.91 Кб
Скачать

41. Грошово-кредитна та фіскально-бюджетна політика в системі держ. Регулювання грош. Обороту. Дискусії щодо переваг та недоліків.

Фіскальна політика зводиться до ек. регулювання через механізми оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фін. ресурсів, фін-ня витрат держави, пов’язаних з виконанням нею своїх сусп. функцій. Ця політика забезпечує можливість безпосередньо впливати як на сук. попит, так і на сук. пропозицію. Якщо рівень фіскальних вилучень доходів ек. суб’єктів зростає, це зменшує їхні можливості і послаблює стимули до нарощування інвестицій, розширення вир-ва, що пригнічує сукупну пропозицію та ек. активність. Якщо ж зростають витрати на фін-ня держ. споживання, то це веде до збільшення номін. нац. доходу та сук. попиту на ринках, що активізує їх кон’юнктуру і сприяє розвитку вир-ва.

Заходи фіскальної політики базуються на прямих, безеквівалентних вилученнях фін. коштів у ек. суб’єктів чи таких же безеквівалентних вливаннях їм фін. коштів.

Грошово-кредитна політика зводиться до ек. регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (%) на грош. ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон’юнктуру ринків і посилює стимули до розширення вир-ва.

Дискусії. Фіскальні та монетарні заходи як складові кон’юнктурної політики мають свої переваги та недоліки. Протиставлення їх стало причиною розходження між кейнсіанцями та монетаристами.

Кейнс і його послідовники віддавали перевагу заходам фіскальної політики. Вони сформулювали такі пер-ваги їх перед заходами мон. політики:

• вони чинять більш відчутний вплив на активність ек. суб’єктів;

• реакція ринкової кон’юнктури на заходи фіскальної політики більш передбачувана, ніж на заходи монетарної політики;

• вплив фіскальних заходів на ринкову кон’юнктуру виявляється швидше, ніж вплив монетарних заходів.

Монетаристи довели, що діям цих заходів властивий такий самий часовий лаг, як і заходам монетарної політики. Особливо це відчутно виявляється на стадії прийняття рішень про проведення фіскальних заходів. Оскільки зміна податків чи бюджетних витрат зачіпає інтереси багатьох ек. суб’єктів і викликає значний соц. резонанс, виникають гострі політичні суперечки, які затягують прийняття рішень. А в самому процесі розроблення і прийняття рішень щодо фіскальних заходів беруть участь багато владних структур, кожна з яких має свої інтереси і завдання, які теж затягують прийняття рішень.

Нині намітилося явне зближення позицій кейнсіанців і монетаристів щодо оцінки ролі фіскальної та монетарної політики в системі держ. регулювання економіки. Зараз вони розглядаються не як альтернативні, а як взаємодоповн., зі своїми цілями і механізмами впливу на сук. попит.

42. Суть, цілі та інструменти грошово-кредитної політики.

Більш повно і точно виражає сутність монетарної політики визначен-ня її як комплексу взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених сусп. цілей, захо-дів щодо регул-ня грош. обороту, які здійснює держава через центр. банк. об’єкти: пропозиція грошей, ставка процента, валютний курс, швидкість обігу грошей. субект нац банк.

Цілі поділяються на 3 групи:

1) Стратегічними є цілі, що визна-чені як ключові в загальноек. політиці держави. Ними можуть бути зрос-тання вир-ва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.

2) Проміжні цілі полягають у таких змінах певних ек. процесів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей. Оскільки в ринкових умовах ек. зростання, зайнятість, динаміка цін, стан платіжного балансу та інші мак-роек. показники визначаються передусім станом ринкової кон’юнктури, проміжними цілями монетарної полі-тики є зміна останнього в напрямі, який визначається стратегічн. ціллю.

3) Тактичні цілі це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових ек. змінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Стосовно кожного з цих показників може ставитися одне з трьох завдань: зростання, стабілі­зація, зниження.

Усі інструменти можна поділити на 2 групи:

– інструменти опосередкованого впливу на грош. ринок і ек. процеси;

– інструменти прямого впливу.

До 1 групи належать: операції на відкритому ринку, регулювання нор-ми обов’язкових резервів, процентна політика, рефін-ня комерційних бан-ків, регулювання курсу нац. валюти.

До 2 групи відносять: установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій; уведення прямих обмежень на кредитування центр. банком комерційних банків; установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування центр. банком потреб бюджету; прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, вир-вами, регіонами тощо.

Опосередкований вплив інструмен-тів 1 групи полягає у створенні таких умов, за яких посилюються чи послаблюються стимули ек. суб’єктів до певної поведінки, наприклад до накопичення чи до зменшення запа-сів грошей у своєму розпорядженні і відповідно до зменшення чи до збіль-шення їх попиту на товарних чи фін. ринках. Тому регулювання з допомо-гою таких інструментів належить до ек. методів державного управління, воно має істотні переваги перед зас-тосуванням інструментів прямої дії, вплив яких має переважно директив-ний характер. Тому в міру визрівання в країні ринкових відносин застосу-вання інструментів опосередкованої дії неухильно розширюється, а інст-рументів прямої дії –скорочується.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]