36. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку.

Заощадження сімейних госп-в у закритій економіці є єдиним джерелом надходження коштів на грош. ринок. Тільки за рахунок цього джерела сектор «фірми» може збільшити свої чисті інвестиції, а сектор «уряд» – збільшити свої закупівлі понад доходи від податків, тобто профінансувати бюдж. дефіцит. Звідси можна зробити кілька висновків щодо взаємозв’язку заощаджень та інвестицій.

1. Заощадження сімейних госп-в є єдиним джерелом чистих інвестицій у закритій ек. системі.

Якщо формування заощаджень уповільнюється чи зовсім зупиняється, починаються скорочення інвестицій та «проїдання» раніше нагромадженого капіталу.

2. Зростання обсягу заощаджень створює верхню межу нарощування інвестицій у секторі «фірми».

Проте зростання обсягу інвестицій, як правило, не досягає цієї верхньої межі. Частину коштів, що надійшли на грош. ринок за потоком заощаджень, мобілізує уряд для держ. закупівель та інших витрат.

3. Заощадження населення, що надійшли на грош. ринок і не мобілізовані урядом для своїх потреб та не осіли в грош. запасах, мають бути позичені сектором «фірми» для інвестування.

Інакше на грош. ринку виникне надлишок коштів, а на товарних ринках – відсутність попиту на товари. Не інвестовані заощадження неминуче викличуть кризу збуту, скорочення вир-ва, зниження доходів і заощаджень у секторі «сімейні госп-ва».

На підставі наведених 3 висновків можна формалізувати зв’язок між інвестиціями та заощадженнями в такому вигляді: , де – інвестиційні ресурси, що надходять у розпорядження фірм; – заг. маса заощаджень, що надійшла на грош. ринок; – сума приросту державних позик, розміщених на грош. ринку.

Дотримання цієї рівності є необхідною передумовою збереження рівноваги на грош. ринку, а отже – передумовою нормального функц-ня банків та інших фін. посередників, оскільки формування; кредитних ресурсів буде відповідати попиту на кредит.

37. Сутність, призначення та основні елементи грошової системи.

Грошова система – це форма організації грош. обороту в країні, установлена загальнодерж. законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грош. обороту. формування грошової сист. – ЦБ.

склю з самостійних підсистем: сист. без гот розрах., валютної сист, сист готівкового обігу.

При нормативно-правовому підході до грошової системи в її складі можна виділити такі елементи:

– найменування грош. одиниці (часто пов'язується з історією країни);

– масштаб цін (являє собою вели-чину грошової одиниці даної країни); У більшості випадків масштаб цін у сучасних умовах змінюється стихійно, незалежно від волі держави, під впливом інфляційних процесів в економіці.

Оскільки інфляційні процеси стали хронічним явищем, виникла загроза постійного зменшення масштабу цін, що негативно впливає на функціонування грошей як міри вартості та дійовість системи цін.

– види та купюрність грош. знаків (визначає вищий зак. орган, який надає їм статус законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення); емісію банкнот – цб, скарбничих білетів – мін фін. для покриття дефіциту.в глибоких кризах. емісія банкнот – для кредитування цб кб та урядових структур., також монета)

– регламентація безготівкових грош. розрахунків (здійснюється по банківських рахунках і не виходить за межі банківської системи);

– регламентація готівкового грош. обороту (держави не обмежуються техн. заходами щодо посилення захисту купюр від підробки чи боротьби з фальшивомонетниками, а вдаються до регламентації і контролю операцій з готівкою);

– регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями (викор-ся для захисту і забезпечення сталості нац. валюти);

– регламентація режиму банківського процента (забезпечує регулювання ціни грошей на грош. ринку з метою впливу на їх масу в обороті, а отже – на сталість грошей);

– держ. органи, які здійснюють регулювання грош. обороту та контроль за дотриманням зак-ва (Нацбанк У., Кабмін, Мін-во ек-ки. Мін-во фінаесів).

38. Хар-ка основних видів грошових систем та їх еволюція.

Металеві грош. системи виступали у формах біметалізму та монометалізму. Біметалізм – це грошова система, в якій роль заг. еквівалента законодавчо закріплялася за 2 металами – золотом і сріблом, банкноти підлягали розміну на обидва метали. Історично першим різновидом біметалізму була система паралельної валюти, за якою при здійсненні платежів золоті та срібні монети приймалися відповідно до ринкової вартості золота та срібла. Це створювало труднощі, що були пов'язані з існуванням на ринках 2 заг. еквівалентів, а значить – 2 мір вартості, 2 систем цін. Щоб спростити ситуацію, держава встановлювала у зак. порядку обов'язкове вартісне співвідношення між 2 металами. Такий різновид біметалізму наз. «система подвійної валюти». Різновидом біметалізму була система «кульгаючої» валюти, за якою один з видів монет карбується у закрит. порядку.

Монометалізм – грошова система, за якої роль заг. еквівалента виконує 1 метал: золото (золотий мон-зм) або срібло (срібний мон-зм), при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал. Золотий мон-зм існував у кількох формах: золотомонетного стандарту, золото-зливкового стандарту і золотодевізного стандарту.

Системи паперово-кредитного обігу являють собою грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають внутр. вартості. Розрізняють паперово-грошові системи та системи кредитних грошей, не розмінних на золото.

спочатку емісія грошових знаків мала форму казначейських білетів для покриття держ деф. не була пов’язана з потребами товарного обігу. ( 1 світ війна), золотозливкивий стандарт - грошова система, за якої в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті зливки з певними обмеженнями, країни, що не мали запасів золота – золотодевізний стандарт – обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту, яка обмін на золото. 1929-33 скасування золотого стандарту.

у наш час кредитний механізм емісії баз на заг принципах кредитування, емісія грошей монополізована державою.

Грошові системи залежно від ступеня втручання держави в ек. відносини можуть бути ринковими та неринковими. Неринковим грошовим системам притаманне переважання адмін. неринкових методів регулювання грош. обігу. Для ринкових грош. систем хар-ним є переважання ек. методів та інструментів регулювання грош. обігу.

За хар-м регулювання нац. валютної системи грош. системи можуть бути відкритими та закритими. Для відкритих грош. систем хар-ним є min втручання держави у регулювання валютних відносин всередині країни. Закриті грош. системи хар-ся наявністю значної кількості валютних обмежень.