Структура експорту:

1. Продукція металургійного комплексу України (прокат чорних металів, сталеві труби, залізорудна сировина, феросплави);

Скорочуються поставки чорних металів до країн СНД, скорочується внутрішній попит, але розширюються ринки далекого зарубіжжя. Значна частка продукції вже сертифікована і собівартість української продукції чорної металургії нижча ніж у західних країнах.

Експортний потенціал у чорній металургії зростає, але у нас є серйозні конкуренти, насамперед це Росія, яка має дешеві енергоносії, а це впливає на собівартість продукції.

2. Продукція хімічної і нафтохімічної промисловості. (кальцинована сода, азотні добрива тощо). 60% продукції, яка виробляється в даній галузі йде на експорт, переважно до країн далекого зарубіжжя. Проблеми звичайно є: і найбільша – це низька конкурентоспроможність продукції і висока собівартість, а для покращення даних показників необхідна реконструкція і технічне переобладнання галузі.

3. Продукція машинобудування. Продукція, яка користується попитом на світовому ринку: літакобудування, суднобудування, виробництво космічної галузі, продукція оборонно-промислового комплексу, устаткування для нафтохімічної промисловості, енергетичне машинобудування, верстатобудування.

Україна має висококваліфікований науково-технічний і технологічний потенціал у літакобудуванні. Серед семи розвинених країн світу вона має повний цикл проектування й виробництва літаків. За останні роки випущено три принципово нові моделі літаків – АН-70, АН-140, АН-32, що вважаються перспективними моделями ХХІ ст.

Великі перспективи для виходу на міжнародний економічний простір має вітчизняна ракетно-космічна галузь. Вже нині реалізуються міжнародні програми ракетно-космічного комплексу морського базування «Морський старт» і «Глобалстарт», де застосовуватимуться українські ракети-носії «Дніпро», «Зеніт» і «Циклон».

Дев’ять (вісім) суднобудівних заводів України спроможні виконувати замовлення на будівництво сучасних суден (транспортних, рибопромислових), суден технічного флоту, військових кораблів, виконувати послуги по їх ремонту.

Реалізуються проекти розвитку танкобудування. Україна входить до п’ятірки країн світу із замкненим циклом виробництва цієї складної і високотехнологічної продукції. За своїми технічними характеристиками українські танки не лише не поступаються передовим світовим аналогам, а й за багатьма параметрами перевищують їх.

Великим попитом користується також продукція важкого машинобудування, зокрема енергетичне машинобудування.

Експорт продукції даної галузі в даний момент погіршується. Тому можна сказати, що першочерговим завданням для покращення структури експортного потенціалу – це підвищення конкурентоспроможності продукції машинобудівного комплексу.

Щоб покращити конкурентоспроможність даної продукції потрібна:

• структурна перебудова галузі;

• втілення новітніх досягнень науки і техніки;

• створення нових організаційних структур (спільних підприємств, промислово-фінансових груп, холдингових компаній із залученням іноземних і вітчизняних інвесторів тощо).

5. Експорт продукції легкої і харчової промисловості (на експорт ідуть товари, які виготовляються в обсягах, що перевищують власні потреби – шкірсировина, синтетичні і натуральні тканини, олія, цукор, зерно).

Зовнішньоекономічна політика України щодо експорту зерна має враховувати велику конкуренцію на світовому ринку зерна. Це пов’язано з обмеженою місткістю світового ринку продовольчого й фуражного зерна – близько 185 млн. т. Із загального експорту пшениці 75% припадає на Аргентину, Австралію, Канаду і США та країни ЄС, у т. ч. на Францію, а на США – 64% всього експорту зерна кукурудзи. Серйозними конкурентами У країни на ринку зерна є Угорщина, Казахстан, Польща.

Сьогодні Україна повинна ставити за завдання щодо експорту 8-10 млн. т зерна і домагатись такої квоти в разі вступу до СОТ.

Основними імпортерами зерна нині є 20 країн світу. Найбільш вигідні партнери України: Грузія, Азербайджан, Узбекистан, Туркменістан, країни Африки. (на експорті зерна країна могла б щорічно мати мінімум $ 4 млрд..

Ринок цукру: основні виробники (Індія, Бразилія) останнім часом збільшили поставки на світовий ринок (25%). Нарощує виробництво Австралія, Мексика, США. Китай, Франція, Німеччина. Тому Україна змістилась на 11 місце по виробництву цукру серед найбільших його виробників.

На України припадає понад 7% світового виробництва соняшнику, та 6% картоплі.

Які проблеми є в Україні стосовно експортного потенціалу? Чим стримується його розвиток?