Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції_РЕ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
946.18 Кб
Скачать

5. Закономірність територіального поділу праці.

Закономірність є проявом економічного закону «територіального поділу праці», та закону «суспільного поділу праці».

Процес територіального поділу праці характеризується відбором для кожної території тих галузей, для розвитку яких склалися найсприятливіші передумови (природні, соціально-демографічні, економічні). Згідно даної закономірності, за кожним регіоном закріплено певні галузі матеріального виробництва й невиробничої сфери. Проявляється в спеціалізації господарства регіонів на виробництві певних видів продукції і послуг, відповідно до наявних природних і трудових ресурсів, традицій, навичок населення, економіко-географічного положення.

Таким чином формується територіально-галузева структура, яка найбільш повно відповідає природним, демографічним, економічним і соціальним умовам регіону і потребам міжрегіонального ринку.

Розміщення продуктивних сил з врахуванням територіального поділу праці веде до підвищення ефективності господарювання.

6. Територіальна концентрація виробництва.

Суть: полягає у зосередженні виробництва й населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий (ніж середній для регіону) рівень життя та ефективність виробництва.

Донбас, Нижнє Придніпров’я: унікальне поєднання покладів кам’яного вугілля, залізної та марганцевої руд, кухонної солі, флюсових вапняків, вогнетривких глин - - - це все сировина для чорної металургії, коксохімії, виробництва азотних добрив, теплоенергетики, важкого машинобудування + сприятливі агрокліматичні умови стимулюють розвиток АПК.

- дозволяє підвищити коефіцієнт забудови території;

- створити міжгалузеві виробництва, єдині очисні споруди;

- формувати цілісну виробничу інфраструктуру;

- сприяє розвитку НТП;

- сприяє виникненню територіальних комплексів.

Дана закономірність проявляється у формування промислових центрів (вузлів), агломерацій, технополісів тощо.

7. Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил.

Дана закономірність випливає з закону “концентрації виробництва”.

Реалізація цієї закономірності сприяє обмеженню надмірної концентрації промислових підприємств і населення у великих містах.

Врахування закономірності дозволить:

- вирівнювати економічний розвиток регіонів (дасть змогу більш рівномірно розвивати продуктивні сили);

- встановити територіальні пропорції у розвитку господарського комплексу;

- налагодити економічні зв’язки між різними регіонами країни.

8. Закономірність регіональної інтеграції господарства.

Полягає у встановленні економічних зв’язків між підприємствами (і загалом між регіонами).

Видобуток руди – виплавка металу – важке машинобудування = всі ці підприємства пов’язані виробничим процесом – люди, які працюють повинні харчуватись, лікуватись, одягатись – все це вимагає розвитку обслуговуючих галузей (інфраструктури).

  1. Закономірність економічної цілісності регіону полягає в єдності природної, матеріальної та соціальної сфери регіону.

Ці складові поєднані воєдино під впливом якихось факторів, тому утворюють неповторні умови розвитку регіонів (тотожних регіонів стосовно розвитку немає). Кожен регіон неповторний. Цей факт має велике значення: навіть найкращу модель розвитку регіону неможливо перенести на інший регіон не враховуючи його специфіку (ця схема стосується не тільки регіонів , але і країн).

10. Закономірність зближення соціально-економічного розвитку регіонів.

Дану закономірність треба враховувати в економічній регіональній політиці. Між регіонами існують відмінності (причина: різні природні, економічні, демографічні умови). Як результат є прогресивні регіони, є проблемні регіони, а є депресивні регіони. Тому необхідно посилити взаємозв’язок між регіонами.

11. Закономірність планомірності і керованості.

Відображає вимоги законів: планомірного розвитку, закону економії часу, закону концентрації виробництва тощо.

Розвиток промисловості (поява великих заводів і фабрик, цілих корпорацій); посилення між ними зв’язків і взаємозалежності вимагають узгодженості дій не тільки між окремими підприємствами, але й регіонами та країнами.

Основним інструментом забезпечення планомірного розвитку є прийняття Державних програм соціально-економічного розвитку регіонів (такі програми приймаються і затверджуються Верховною Радою України). Такі програми можуть бути:

  • короткострокові, які приймаються на 1 рік;

  • середньострокові (приймаються на термін до 5 років);

  • довгострокові (10 – 15 – 30 років).

Наступна нова програма повинна складатися на основі попередньої програми, з обов’язковим врахуванням невиконаних завдань.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.