Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції_РЕ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
946.18 Кб
Скачать

Міграційні процеси

Міграція населення (лат. пере­міщення) — це процес переміщення людей у просторі, пов'язаний зі зміною місця проживання назавжди або на певний термін.

Демографічна ситуація в регіоні визначається значною мірою через міграції населення. Важливим індикатором є сальдо міграції.

Різниця між кількістю прибулих та вибулихсальдо міг­рацій (за роки незалежності сальдо міграції в Україні – від’ємне: виїжджає більше).

Формування міграційних потоків відбувається під дією таких закономірностей:

- економічні фактори (бажання покращити свій матеріальний стан);

- якісні характеристики індивідів (підвищений ступінь участі в міграційному русі притаманний молодим, добре освіченим осо­бам, які не перебувають у шлюбі, мають кращий стан здоров'я, певні особливості характеру (ініціативність, сміливість);

- наявність двох протилежно направлених потоків (існування міграції в певному напрямку приводить до формування зворотного потоку внаслідок повер­нення частини мігрантів, яким не вдалося закріпитись на новому місці);

- міг­раційний потік тим більший, чим більші за чисельністю насе­лення регіони, між якими він проходить;

- залежність обсягів міграцій від відстані (чим ближче роз­ташовані регіони, тим, інтенсивніші мігра­ційні зв'язки між ними);

- схожі культурні та релігійні традиції регіонів (мови, звичаї, пере­важаючі цінностей).

Вплив міграцій

  1. Вплив на природне відтворення населення шля­хом зміни вікової структури. (Відомо, що у міграціях беруть участь переважно молоді люди. Тому в регіонах припливу мігрантів зростає питома вага молоді, а отже, і формуються передумови до покращання демографічної ситуації. Навпаки, у регіо­нах відпливу населення частка молоді зме­ншується, а питома вага старших вікових груп відповідно зростає. Це призводить до зниження коефіцієнта народжува­ності та підвищення коефіцієнта смертності);

  2. Вплив на ринок праці (трудові міграційні процеси). Міграція може виступати механізмом досягнення відповідності між попитом на робочу си­лу та її пропозицією.

Імміграція часто приводить до за­повнення робочих місць, що не користуються попитом у корінно­го населення, емігранти ж звільнюють вакансії, якими можуть скористатись особи, котрі не могли б реально пре­тендувати на робоче місце. Переїжджаючи до економічно благо­получніших регіонів, є можливість використати свою робочу силу з більшою ефективністю. У той же час на­явність залишених ними в регіоні виходу віднос­но престижних робочих місць, потребують від претендентів певного кваліфікаційного рівня, є стимулом під­вищення кваліфікації населення, що залишається. Отже, міграції сприяють зростанню кваліфікації робочої си­ли як у регіонах вибуття, так і в регіонах прибуття.

Всі міграції можна розділити на зовнішні і внутрішні. Процес вибуття за полі­тичні кордони держави дістав назву еміграції. Процес прибуття з-за її меж — імміграції.

Серед внутрішніх міграцій традиційно розрізняють потоки міс­томісто, селомісто, містосело, селосело, серед зовніш­ніх за територіальним охопленням можна виокремити міжкон­тинентальні та внутрішньоконтинентальні переміщення.

В умовах України можна виділити 4 рівні зовнішніх міграцій:.

1. Обмін населенням з державами СНД (Білоруссю, Молдовою та Росією). Ознаки зовнішніх міграцій мінімальні – мало відмінностей у культурному і релігійному житті

2. Міграційні контакти з державами Балтії, Закав­каззя та Центральної Азії. Тривале перебування у складі єдиної держави зумовило наявність національних діаспор та збереження деяких спільних рис умов життя. Однак дані міграції зменшуються.

3. Міграційні зв'язки з рядом країн Центральної Європи (Польщею, Німеччиною, Чехією, Словаччиною, Угорщиною, Болгарією, Ізраїлем). В більшості з цих країн є укр. діаспора.

4. Інші географічні напрямки міждержавних мігра­цій. Як окремий різновид можна виділити еміграцію до так званих переселенських країн (США, Канада, Австралія, ПАР).

При економічному аналізі розрізняють такі форми міграцій:

  • міграція, пов 'язана зі зміною місця проживання (ста­ціонарна міграція);

  • трудова міграція, яка має переважно зворот­ний характер.

Такий розподіл має умовний характер. Мігрант, що вибуває до нового місця проживання з наміром оселитись назавжди може повернутись на батьківщину і навпаки, тимчасовий виїзд іноді завершується закріпленням на новому місці.

За причинами міграції можна об'єднати у дві групи:

  • добровільні (трудова, навчальна, етнічна, шлюбна, кліматична міграція тощо);

  • вимушені (екологічні міграції, на­сильницький вивіз, втеча населення в результаті воєнних дій та міграції з політичних мотивів).

За способом реалізації міграції поділяють на організовані та індивідуальні.

Характеристики сучасної міграційної ситуації в Україні:

  • репатріація представників депортованих народів та етнічних українців — жертв політичних репресій;

  • зменшення міграцій з державами Балтії, Закавказзя та Центральної Азії;

  • збільшення трудових міграцій.

З 1994-2000 рр. Україна тільки за офіційними да­ними втратила в результаті міграцій понад 600 тис. осіб, переважно молодого та середнього віку. При цьому основна маса вибулих з України не має наміру повертатись назад. Поширилася не­легальна трудова міграція українців як на Захід, так і до країн СНД.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.