- •2. Процес праці та його прості моменти.
- •3. Спосіб виробництва: продуктивні сили і виробничі відносини.
- •4. Економічні закони та їх об'єктивний характер.
- •5. Визначення предмету політичної економії. Функції політичної економії.
- •6. Товарне виробництво: причина виникнення та основні риси.
- •7. Просте та капіталістичне товарне виробництво: загальні риси і розбіжності.
- •8. Товар та його властивості: споживна вартість та вартість. Мінова вартість як форма вартості товару.
- •9. Подвійний характер праці, втіленої в товарі.
- •10. Величина вартості товару. Індивідуальний та суспільно необхідний робочий час.
- •11. Продуктивність та інтенсивність праці, їх вплив на величину вартості товару.
- •12. Форма вартості та її історичний розвиток. Виникнення грошей.
- •13. Сутність і функції грошей.
- •14. Закон вартості. Функції закону вартості.
- •15. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу та її протиріччя
- •16. Робоча сила як товар. Вартість і споживна вартість товару робоча сила.
- •1. Особиста свобода носія робочої сили, право і можливість розпоряджатися своєю робочою силою.
- •3. Повинен існувати клас, який має засоби виробництва і потребує робочу силу, щоб приводити їх до дії (капіталісти).
- •17. Робочий день, його структура та границі. Необхідна та додаткова праця.
- •18. Процес створення і зростання вартості у процесі капіталістичного виробництва.
- •19. Сутність капіталу. Постійний і змінний капітал.
- •20. Додаткова вартість. Норма і маса додаткової вартості.
- •21. Два способи виробництва додаткової вартості Абсолютна та відносна додаткова вартість. Надлишкова додаткова вартість.
- •22. Стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом: проста кооперація, мануфактура, машинне виробництво.
- •23. Сутність заробітної плати.
- •24. Основні форми і сучасні системи заробітної плати.
- •25. Номінальна і реальна заробітна плата. Фактори, які впливають на рівень реальної заробітної плати.
- •26. Сутність і типи відтворення. Просте та розширене відтворення індивідуального капіталу.
- •27. Нагромадження капіталу. Фактори, які визначають його розміри.
- •28. Технічна, вартісна та органічна будова капіталу.
- •29. Нагромадження капіталу і зайнятість. Основні форми безробіття.
- •30. Концентрація і централізація капіталу, їх розбіжності і взаємозв'язок – 30 б.
- •31. Кругооборот капіталу і його три стадії. Функціональні форми промислового капіталу.
- •32. Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація.
- •33. Час обороту капіталу та його складові частини. Швидкість обороту капіталу.
- •37. Вартість товару та капіталістичні витрати виробництва.
- •38. Сутність прибутку. Норма і маса прибутку.
- •39. Внутрішньогалузева конкуренція та утворення ринкової вартості.
- •40. Міжгалузева конкуренція та утворення середньої норми прибутку.
- •41. Перетворення вартості товару в ціну виробництва.
- •42. Закон тенденції середньої норми прибутку до зниження та протидіючі фактори.
- •43. Торговий капітал і торговий прибуток.
- •44. Витрати обігу і їх види.
- •45. Позичковий капітал: сутність, джерела та особливості.
- •46. Позичковий процент. Норма позичкового проценту.
- •47. Сутність кредиту та його форми.
- •48. Банки, їх роль, функції та операції.
- •49. Акціонерний капітал і акціонерні товариства.
- •50. Фондова біржа та її функції.
- •51. Земельна рента та її особливості у феодальному та капіталістичному суспільствах.
- •52. Диференційна рента і і II.
- •53. Монополія приватної власності на землю і абсолютна рента.
- •54. Капіталістична земельна рента та орендна плата. Ціна землі та її динаміка.
16. Робоча сила як товар. Вартість і споживна вартість товару робоча сила.
Робоча сила – сукупність фізичних і духовних властивостей людини, яка характеризує його здатність до праці.
Для того, щоб робоча сила перетворилася на товар, необхідні такі умови:
1. Особиста свобода носія робочої сили, право і можливість розпоряджатися своєю робочою силою.
2. Робітник повинен бути позбавлений засобів виробництва і існування. Якщо у людини немає засобів виробництва, вона може продавати тільки те, що в неї є - свою здатність до праці, тобто робочу силу.
3. Повинен існувати клас, який має засоби виробництва і потребує робочу силу, щоб приводити їх до дії (капіталісти).
Споживна вартість робочої сили полягає в здатності найманого робітника створювати вартість, яка більша від вартості його робочої сили, тобто створювати додаткову вартість. Саме за цією умовою і цією метою покупається робоча сила на ринку.
Для того щоб підтримувати здатність до праці, людина повинна мати їжу, одяг, житло, тобто певний набір товарів, який створює фонд особистого споживання. Вартість фонду засобів споживання (товарів та послуг), необхідних для задоволення потреб робітника та його сім’ї, для відтворення його здатності до праці утворює вартість робочої сили. Робітник прагне мати сім’ю, її потреби також повинні бути задоволені. Тому вартість товару «робоча сила» визначається вартістю засобів життя, необхідних для відтворення робітника і членів його родини.
На вартість робочої сили впливає низка чинників.
-
Рівень економічного розвитку країни.
-
Вартість засобів існування робітників та їх родин
-
Історичні умови, за якими робоча сила формувалася як товар.
-
Кваліфікація робітника: чим вона вища, тим вища вартість робочої сили.
-
Згуртованість осіб найманої праці (наявність і впливовість профспілок).
-
Клімат: якщо робітник працює в умовах суворого клімату, йому потрібний теплий одяг, більш калорійна їжа тощо.
17. Робочий день, його структура та границі. Необхідна та додаткова праця.
Сутність робочого дня; структура робочого дня: необхідний та додатковий робочий час; границі робочого дня.
Робочий день – це час доби, на протязі якого робочий працює на підприємстві капіталіста.
В умовах капіталістичного товарного виробництва робочий день приховано поділяється на дві частини – на необхідний і додатковий робочий час. Протягом необхідного робочого часу робітник створює вартість, яка дорівнює вартості його робочої сили. Протягом додатково робочого часу він створює додаткову вартість.
Додаткова вартість, що виробляється шляхом абсолютного збільшення робочого дня за межі необхідного робочого часу, називається абсолютною додатковою вартістю.
Є максимальні межі робочого дня: фізична і соціальна, пов’язані з необхідністю задовольняти фізичні і соціальні потреби найманих робітників. Фізична межа визначається часом, необхідним для відпочинку і задоволення фізичних потреб робітника, з метою відтворити витрачену робочу силу. Соціальна межа визначається часом, необхідним для задоволення інтелектуальних, духовних, соціальних потреб.
Співвідношення класових сил визначає тривалість робочого дня.У наші часи у багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою законодавство встановило 8-годинний робочий день, тому збільшення абсолютної додаткової вартості відбувається за рахунок підвищення інтенсивності праці, наднормових робіт, приробітків після основної норми. Другий спосіб збільшення виробництва додаткової вартості (відносний) полягає в тому, що при незмінному робочому дні зменшується частка необхідного робочого часу і, відповідно зростає частка додаткового робочого часу. Такий спосіб можливий при підвищенні продуктивності в галузях, що виробляють предмети споживання робітників.