20. Додаткова вартість. Норма і маса додаткової вартості.

Сутність додаткової вартості; норма додаткової вартості: сутність, формули; маса додаткової вартості: сутність, формула; тенденції зміни маси і норми додаткової вартості з розвитком капіталізму.

Додаткова вартість – це вартість, яка створена найманим робітником понад вартості його робочої сили. Додаткова вартість створюється робочою силою, на придбання якої капіталіст авансує змінний капітал.

Оскільки додаткова вартість створюється не усім авансованим капіталом, а тільки змінним, то норма додаткової вартості визначається як відношення додаткової вартості до змінного капіталу. Норма додаткової вартості - відносна величина додаткової вартості є, яка визначається як відсоткове співвідношення маси додаткової вартості зі змінним капіталом:

Формула показує, яку величину додаткової вартості приносить кожна одиниця змінного капіталу.

Згідно економічної теорії Маркса, норма додаткової вартості показує ступінь експлуатації найманого робітника капіталом.

Норму додаткової вартості можна розрахувати, зіставляючи необхідний і додатковий робочий час:

Маса додаткової вартості – абсолютне вираження величини вартості додаткового продукту, створеного працею найманих працівників. Вона дорівнює добутку авансованого змінного капіталу і норми додаткової вартості, на 100%.

Капіталіст зацікавлений у зростанні і норми, і маси додаткової вартості. У міру розвитку капіталізму ступінь експлуатації, або норма додаткової вартості (m '), а також маса додаткової вартості виявляє тенденцію до підвищення. Капіталіст привласнює тим більше додаткової вартості, чим більше її маса.

21. Два способи виробництва додаткової вартості Абсолютна та відносна додаткова вартість. Надлишкова додаткова вартість.

Додаткова вартість – це вартість, яка створена найманим робітником понад вартості його робочої сили. Існують два способи виробництва додаткової вартості: абсолютна та відносна.

Абсолютна додаткова вартість - додаткова вартість, отримана шляхом збільшення тривалості робочого дня, а точніше – збільшення додаткового робочого часу. Виробництво абсолютної додаткової вартості переважало на ранній стадії розвитку капіталізму. Але збільшення робочого дня наштовхує на фізичні і соціальні межі.

Існування фізіологічної межі пояснюється тим, що робочий день не може тривати 24 години на добу: робітникові потрібен час на сон, відпочинок, на задоволення духовних потреб, певний час він повинен приділяти сім’ї.

Відносна додаткова вартість - додаткова вартість, яка виникає в результаті скорочення необхідного робочого часу і відповідного збільшення додаткового робочого часу внаслідок підвищення продуктивності праці в суспільстві. Скорочення необхідного робочого часу стає можливим, якщо зростає продуктивність праці в галузях, які виробляють товари, які споживає робітник і його сім’я, і в галузях, які виробляють засоби виробництва. Тоді вартість робочої сили знизиться, зменшиться необхідний робочий час, а додатковий час збільшиться.

Той капіталіст, який першим застосує на своєму підприємстві більш досконалу технологію, організацію праці, підвищує кваліфікацію своїх робітників, отримає надлишкову додаткову вартість. Отримання надлишкової додаткової вартості можливе, ккщо на даному підприємстві індивідуальна вартість одиниці товару нижча від суспільної, ринкової. Підприємець буде отримувати надлишкову додаткову вартість до того часу, доки ця досконала технологія не розповсюдиться на інші підприємства. Надлишкова додаткова вартість є різновидом відносної додаткової вартості.