Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Билеты полит.экономия ШПОРЫ.docx
Скачиваний:
129
Добавлен:
17.01.2019
Размер:
121.45 Кб
Скачать

22. Стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом: проста кооперація, мануфактура, машинне виробництво.

Капіталістична проста кооперація: сутність, переваги, значення; мануфактура: сутність, шляхи виникнення; машинне виробн: машини і крупна промисл., розвиток за сучасних умов.

Перша стадія підвищення продуктивності праці капіталізмом – це проста капіталістична кооперація – форма організації праці, за якою певна кількість людей здійснює один і той же або різні, але пов’язані між собою процеси праці.

На ранній стадії розвитку це була майстерня, в якій було зібрано універсальних робітників однієї спеціальності, але це були наймані робітники і майстерня належала капіталістові. Зміст праці не змінився, тому що робітники використовували ті ж прості знаряддя праці, яким користувалися і ремісники. В середині майстерні був відсутній поділ праці. Змінилася форма праці: у капіталістичній майстерні трудові операції здійснює не самостійний товаровиробник, а найманий робітник. На стадії простої капіталістичної кооперації підкорення праці капіталу має формальний характер. Підвищення продуктивності праці пояснюється тим, що робітники навчаються один в одного, між робітниками виникає своєрідне змагання в майстерності; Декілька робітників разом краще і швидше виконають роботу, ніж поодинці.

Друга стадія підвищення продуктивності праці капіталізмом – це мануфактура – кооперація, заснована на поділі праці. Робітник, який спеціалізується на одній операції, здійснює її якісно і швидко, продуктивність зростає. Праця робітника стає більш складною, він застосовує більш досконалі знаряддя праці. Змінюється і сам робітник – він може виконувати тільки частину роботи з виготовлення товару. Такий робітник може знайти застосування своїй умілості тільки на капіталістичній мануфактурі: формальне підкорення праці капіталу починає змінюватися на реальне.

Третя стадія підкорення праці капіталу - велике машинне виробництво. У виробництві діє система машин і кожна машина вимагає робітника певної спеціальності і кваліфікації. Власником машин є капіталіст, отже, робітник може знайти застосування своєї робочої сили тільки у капіталіста. Він стає «вузьким» спеціалістом, який обслуговує певну машину. Підкорення праці капіталу завершено.

У сучасних умовах необхідні й вузькі спеціалісти, але зростають потреби в універсальних робітниках, які можуть виконувати багато операцій, швидко перенавчатися, змінювати фах, підвищувати кваліфікацію.

23. Сутність заробітної плати.

Відносини між капіталістом та найманим робітником зводяться до того, що капіталіст купує в найманого робітника специфічний товар. На поверхні речей цим специфічним товаром є праця. Уявлення про те, що заробітна плата є платою за працю, виникло не випадково, а під впливом таких фактів реального життя:

- Найманий робітник отримує заробітну плату після того, як відпрацює певний час, тобто віддасть певну кількість праці, і величина зарплати залежить від кількості праці.

- Величина заробітної плати залежить від якості праці: більш кваліфікована праця оплачується краще, ніж праця низької кваліфікації.

- Заробітна плата залежить від умов праці: праця у важких, умовах оплачується вище.

Ці факти створюють переконаність, що заробітна плата є платою за працю, що найманий робітник продає працю, і що саме праця є товаром.

Але існує декілька доказів того, що праця не є товаром:

  1. Будь – який товар має вартість, однак праця вартості не має. Вартість - це втілена в товарі праця. Маємо вираз «праця в праці» - поняття ірраціональне.

  2. Якщо б на ринку представлялася праця, то вона повинна була б існувати самостійно до продажу і відокремлюватися від людини, яка її продає. Однак праця ще не існує в момент угоди між капіталістом та робітником.

  3. Купівля-продаж праці вступили б в протиріччя з економічними законами. Нехай праця є товар і за законами товарного обміну повинна повністю оплачуватись. В цьому випадку власник грошей не отримує додаткової вартості, тому це приводить до заперечування закону додаткової вартості.

Отже, можна зробити висновок, що робітник продає не працю, а здатність до праці – робочу силу. Купівля–продаж робочої сили означає, що вона перетворюється на товар.

На поверхні явищ вартість і ціна робочої сили приймає вид вартості чи ціни праці, тобто в заробітній платі форма прояву маскує сутність. Замаскована вона тому, що приховує процес створення додаткової вартості, маскує експлуатацію капіталістом.

Такі економічні форми, які замасковують, затушовують сутність тих чи інших явищ, мають назву перетворених форм. Тому заробітна плата – це перетворена, замаскована форма вартості чи ціни товару робоча сила.