1. Матеріальне виробництво як основна умова існування та розвитку людини та суспільства.

Дві основні сфери діяльності людей у суспільстві: сфера матеріального і сфера духовного виробництва; матеріальне виробництво як основа існування суспільства: його сутність і загальна характеристика; історичний шлях розвитку виробництва матеріальних благ.

Основою життєдіяльності та розвитку людського суспільства є виробництво матеріальних і культурних благ. Матеріальне виробництво включає в себе безпосередньо виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ. Всі ці блага потрібно відпрацьовувати, виробляти, бо в природі їх не має у готовому виді. Ось чому виробництво матеріальних і духовних благ є основою існування людини і суспільства.

Змістовою основою матеріального виробництва є процес праці, тобто процес взаємодії людини з природою. У процесі праці людина взаємодіє з природою, накопичує знання, досвід, підвищує свою кваліфікацію, змінюється і сама людина.

Для того щоб жити, людина повинна мати їжу, одяг, житло. Наші далекі пращури брали все це безпосередньо з природи: знаходили їстівні рослини, полювали, жили в печерах.

Минули тисячоліття, і людина перейшла від збирання до виробництва: не шукала їстівні рослини, а вирощувала їх, розводила тварин, будувала житло, тобто здійснювала процес виробництва. У процесі виробництва люди взаємодіють з природою. Виробництво - це процес дії людини на речовину природи з метою створення матеріальних благ, необхідних для існування суспільства.

У другій половині 20сторіччя на базі економічного росту і у зв’язку з науково-технічною революцією значно розширився круг соціальних і інтелектуальних потреб людини. Тому відбувалася зміна структури суспільного продукту: до матеріальних благ виріс попит на культурні і духовні блага.

2. Процес праці та його прості моменти.

Сутність процесу праці; характерні риси людської праці; предмети праці: сутність, шляхи розвитку; знаряддя праці: сутність, структура знарядь праці, їхня характеристика та роль.

У процесі праці людина взаємодіє з природою, накопичує знання, досвід, підвищує свою кваліфікацію, змінюється і сама людина.

Процес праці в будь-якому суспільстві включає в себе три простих моменти: працю, предмети праці, засоби праці.

Праця – свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда й суспільства в цілому.

Предмети праці – це все те, на що спрямована праця людини, те, що створює матеріальну основу майбутнього готового продукту. Предмети праці поділяються на два види:

по-перше, вони можуть бути надані самою природою (нафта, газ, руда в надрах землі);

по-друге, предмети праці, які вже піддавалися обробці - сировина (метал, тканина, яка використовується у швейній промисловості, борошно для випічки хліба).

Знаряддя праці — це все те, що людина використовує у процесі взаємодії між собою та природою, що слугує їй для передачі своїх дій на предмет праці, для полегшення та прискорення цих дій. Для первісної людини такими знаряддями праці служили палиця, каміння, сокира, пізніше — лук, стріли. В сучасних людей знаряддями праці є різні інструменти: верстати, машини, наукомісткі технології, мікропроцесорна техніка, біотехнологія, ядерна енергетика тощо

Знаряддя праці відіграють найважливішу роль в історії розвитку виробництва. Ступінь досконалості знарядь праці виступає показником розвитку людської робочої сили, показником влади людини над природою.

3. Спосіб виробництва: продуктивні сили і виробничі відносини.

Продуктивні сили: сутність, структура, тенденції розвитку; виробничі відносини: сутність, характер, різновиди; спосіб виробництва як діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин: взаємодія, суперечності та їх розв'язання.

Сукупність предметів праці та засобів праці називають засобами виробництва. Для того щоб засоби виробництва привести до дії, необхідна робоча сила.

Сукупність засобів виробництва і робочої сили називають продуктивними силами суспільства. У будь-якому суспільстві при будь-якому розвитку техніки робоча сила залишається головною продуктивною силою. Продуктивні сили – це чинники, які забезпечують перетворення речовини природи в продукти відповідно до потреб людей, створюють матеріальні та духовні блага. У сучасних умовах до продуктивних сил відносять науку та інформацію.

Люди здійснюють процес виробництва не поодинці, між ними створюються певні економічні виробничі відносини.

Виробничі відносини – це відносини, які об’єктивно формуються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ. Відносини, які складаються в процесі виробництва, визначають, якими будуть відносини розподілу, обміну й споживання.

Сукупність, взаємозв’язок, єдність продуктивних сил і виробничих відносин, які склалися в суспільстві, утворюють спосіб виробництва.

Продуктивні сили, як відношення людей до природи, створюють зміст способу виробництва, виробничі відносини – його соціальну форму.

Розвиток продуктивних сил визначає розвиток відповідних виробничих відносин, призводить до їх зміни, до появи нового способу виробництва. Виробничі відносини також впливають на розвиток продуктивних сил. Вони можуть бути такими, що сприяють розвитку продуктивних сил, а можуть і гальмувати їхній розвиток. Так, розпад Радянського Союзу значною мірою був обумовлений тим, що система виробничих відносин, яка існувала в той час, не сприяла розвитку продуктивних сил, темпи економічного зростання знижувались, економіка ставала все менш ефективною.