14. Закон вартості. Функції закону вартості.

Сутність закону вартості; механізм дії закону вартості; функції закону вартості, роль закону вартості при переході від простого товарного виробництва до капіталістичного.

Сутність закону вартості полягає в тому, що вартість усіх товарів визначається кількістю абстрактної суспільно необхідної праці, витраченої на його виробництво, а обмін товарів здійснюється як обмін еквівалентів, тобто рівних величин вартості.

Механізмом дії закону вартості є відхилення ціни від вартості. Тому закон вартості ще називають законом цін.

Причиною відхилення ціни від вартості є співвідношення попиту і пропозиції. Якщо попит вищий за пропозицію, ціна вища від вартості, і навпаки - якщо пропозиція вища від попиту, то ціна нижча за вартість. І тільки коли попит і пропозиція рівні – ціна і вартість співпадають.

Закон вартості виконує такі функції: служить стихійним регулятором товарного виробництва(відбувається стихійний розподіл суспільної праці за галузями та сферами матеріального виробництва, капітали перетікають з однієї галузі в іншу задля отримання якнайбільшого прибутку), стимулює розвиток продуктивних сил суспільства (розвиток продуктивних сил для зменшення індивідуальної вартості товару, двигун розвитку продуктивних сил в умовах товарного виробництва, діє як фактор продуктивності праці), виступає як чинник майнової диференціації товаровиробників(відбувається диференціація товаровиробників на капіталістів та найману робочу силу в процесі перетворення простого товарного виробництва в капіталістичних).

Збагачення одних товаровиробників та банкрутство інших – таким є незворотній результат дії закону вартості. Та частина піприємців, що збагачується – претворюється на капіталістів, які наймають робочу силу. Таким чином, диференціація товаровиробників, що відбувається на основі дії закону вартості, призводить до переходу від звичайного товарного виробництва до капіталістичного.

15. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу та її протиріччя

Аналіз формул простого товарного обігу і загальної формули капіталу, їхніх загальних рис і розбіжностей; протиріччя загальної формули капіталу.

Гроші є кінцевим пунктом розвитку товарного обігу і початковою формою, в якій з’являється капітал. Гроші перетворюються у капітал тільки внаслідок їх використання з метою отримання прибутку, за рахунок якого збільшується їхня к-сть. Звідси – найзагальніше визначення капіталу: капітал - це самозростаюча вартість.

Відомо, що товарне виробництво у своєму розвитку проходить дві стадії: просте і капіталістичне. Відносини простих товаровиробників відбиває формула: Т - Г - Т , «товар – гроші – товар».

Формула капіталістичного товарного обігу Г - Т - Г’ «гроші – товар – гроші штрих»

Рух, який ілюструє перша формула, починається і закінчується товаром. Гроші тут відіграють роль посередника при обміні одного товару на інший. Таким чином, метою цього руху є отримання споживної вартості.

Формула Г - Т - Г’ відбиває рух, який перетворює гроші на капітал. Рух починається і закінчується грошима. Але Г’ більше за Г на величину додаткової вартості: Г’ = Г + dГ . Метою цього руху є вартість, що зростає. Можна дати ще одне визначення капіталу: капітал - це вартість, яка приносить додаткову вартість.

Формула Г - Т - Г’ є всезагальною формулою капіталу. Однак вона містить у собі внутрішні протиріччя.

По-перше, формула породжує уявлення, що зростання вартості відбувається при обміні, тобто у сфері обігу. Це уявлення суперечить законам товарного виробництва, насамперед – закону вартості, згідно з яким товари обмінюються як еквіваленти. Але якщо власник грошей буде купувати і продавати товари за їх вартістю, тоді він не зможе набути з процесу обігу ніякої додаткової суми грошей. В сфері обігу здійснюється лише зміна форми вартості, тому в цій сфері не може бути прирощування вартості.

По-друге, капітал не може виникнути у сфері обігу і, у той же час, не може виникнути поза сферою обігу.

Власнику грошей потрібно знайти на ринку такий товар, який має властивість створювати вартість, більшу від своєї власної вартості. Таким товаром є робоча сила. У процесі праці робоча сила переносить своєю конкретною працею вартість спожитих засобів виробництва на вартість товару і абстрактною працею створює нову вартість, яка дорівнює вартості робочої сили та додатковій вартості.