32. Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація.

Основний капітал підвергається зношенню. Воно відбувається в двох формах: фізичному і моральному зношені.

Фізичне зношення – це процес, в результаті якого елементи основного капіталу поступово втрачають споживчу вартість під впливом фізичних, хімічних, механічних і інших виробничих факторів (тертя, тиск, температура), а також природних факторів (корозія, іржа). Верстати, машини зношуються внаслідок їхнього використання.

Моральне зношення – знецінення чи повна втрата вартості внаслідок появи більш продуктивних, більш дешевих і економічних засобів праці. Засоби праці можуть застаріти незалежно від ступеню їх фізичного зношення і їхнє подальше використання стає недоцільним, невигідним. Це відбувається завдяки НТП. Моральне зношення буває 2 видів:

• Моральний знос основного капіталу, викликаний здешевленням виробництва машин попередньої конструкції називається моральним зносом першого роду.

• Моральний знос, викликаний появою більш продуктивних машин і більш дешевих у розрахунку на одиницю потужності, називається моральним знос другого роду.

Щоб відшкодувати вартість елементів основного капіталу, підприємець здійснює процес амортизації.

Амортизація – процес перенесення вартості елементів основного капіталу за мірою їх зношення на створений продукт з подальшим використанням цієї вартості для відтворення засобів праці.

Вартість основного капіталу, що поступово переноситься на вартість створеного товару і повертається до підприємця у грошовій формі після продажу товару, утворює амортизаційний фонд.

Кожне підприємство повинно мати амортизаційний фонд. За його рахунок після повного зношення основного капіталу відбувається відшкодування елементів основного капіталу.

Норма амортизації – це вираження у відсотковому відношенні річної суми амортизаційних відрахувань до вартості основного капіталу. Норми амортизацій встановлюються диференційовано за окремими видами і групами засобів праці.

33. Час обороту капіталу та його складові частини. Швидкість обороту капіталу.

Час обороту капіталу: сутність, складові частини; час виробництва: сутність, складові частини, шляхи скорочення; час обігу: сутність, структура, шляхи скорочення; швидкість обороту капіталу.

Час обороту капіталу – це проміжок часу від моменту авансування капіталу до моменту повернення в такій самій формі.

Час обороту капіталу дорівнює періоду одного кругообороту капіталу.

На час обороту капіталу впливають пропорції, в яких він поділяється на основний та оборотний. Чим більша в авансованому капіталі питома вага основного капіталу, тим триваліший час обороту капіталу.

Час обороту капіталу складається з двох частин: 1) часу виробництва; 2) часу обігу. Час виробництва - час, впродовж якого капітал знаходиться в сфері виробництва. Він включає в себе:

1. час безпосереднього впливу робітника на предмет праці, тобто робочий період;

2. час впливу на предмет праці природних сил;

3. час, впродовж якого предмети праці знаходяться на складах підприємств у вигляді виробничих запасів.

Час обігу – це час, впродовж якого капітал знаходиться в сфері обігу. Воно складається з транспортування, сортування, продажу готових товарів, а також купівлі засобів виробництва і робочої сили.

Виділяють таку ознаку, як швидкість обороту капіталу. Вона вимірюється кількістю його оборотів, здійснених впродовж року.

Швидкість обороту розраховується за формулою:

де;

n- кількість оборотів

O- прийнята одиниця часу, як правило 12 місяців;

о- час одного обороту даного капіталу.

Фактори які впливають на швидкість обороту капіталу це:

• скорочення часу виробництва (впровадження досягнень НТП, зростання продуктивності праці)

• скорочення часу обігу (розширення ринку, розвиток транспорту і зв’язку, удосконалення форми і організацій торгівлі).