44. Витрати обігу і їх види.

Сутність витрат обігу; додаткові витрати обігу та їх відшкодування; чисті витрати обігу та їх відшкодування.

Окрім витрат виробництва, пов’язаних з виробництвом товарів, існують витрати обігу. Вони підрозділяються на: додаткові витрати обігу та чисті витрати обігу.

Додаткові витрати немов продовжують витрати виробництва. До них відносять транспортування, фасування, пакування, зберігання. Праця, яка витрачається на це, є продуктивною, вона створює і збільшує вартість.

Ця нова вартість приєднується до вартості товару і збільшує її. Ці витрати відшкодовуються за рахунок вартості товару.

Чисті витрати обумовлені саме процесом купівлі-продажу, зміною форми вартості. До них відносяться витрати на рекламу, на утримання продавців і торгових агентів, торгове обладнання, бухгалтерію тощо. Праця робітників торгівлі не впливає на величину вартості товару. Чисті витрати відшкодовуються за рахунок додаткової вартості, створеної раніше в виробництві. Це відшкодування не може припадати лише на торгових капіталістів, так як вони не отримали б середнього прибутку. Ці витрати промисловці і торговці несуть разом, тобто вони відраховують з m і тільки потім відбувається розподіл прибутку між промисловцями і торговцями. Тому відбувається трансформування формули середньої норми прибутку.

45. Позичковий капітал: сутність, джерела та особливості.

Сутність позичкового капіталу та його відмінність від лихварського капіталу; джерела виникнення позичкового капіталу; особливості позичкового капіталу.

Історичним попередником сучасного позичкового капіталу був лихварський капітал. Джерелом позичкового проценту, який отримував лихвар, була праця рабів, кріпаків. Цим лихварський капітал відрізняється від сучасного позичкового капіталу. Лихварський процент ще відрізняється високою нормою проценту, яка пояснюється тим, що лихвар був монополістом на грошовому ринку. Це становище було підірвано розвитком промислового капіталу.

Позичковий капітал – це відокремлена уособлена частина промислового капіталу.

В процесі кругообороту деякі частини промислового капіталу випадають з кругообороту, відокремлюються, приймаючи форму тимчасово вільного грошового капіталу, а саме: гроші на оплату праці; гроші на придбання сировини та матеріалів; кошти амортизаційного фонду; частка додаткової вартості, що нагромаджується; пенсійні, страхові та інші фонди. Все це є джерелами позичкового капіталу.

Виникає протиріччя: вивільнений в процесі виробництва капітал перестає бути самозростаючою вартістю, він не перетворюється на елемент продуктивного капіталу, не приносить прибутку. Протиріччя вирішується перетворенням тимчасово вільних коштів на позичковий капітал, який приносить позичковий відсоток.

Особливості позичкового капіталу:

1. Г – Г’ – формула руху позичкового капіталу. Здається, ніби гроші здатні самі по собі зростати. Однак збільшення грошей відбувається тільки в сфері виробництва завдяки функціонуванню капіталу в руках позичальників. Тому позичковий капітал виступає як капітал-власність та капітал-функція

2. Позичковий капітал постає як особливий товар:

• Позичковий капітал має споживну вартість – здатність приносити дохід своєму власнику. Замість вартості позичковий капітал має ціну(позичковий відсоток)

• Будь-який товар в процесі продажу відчужується від власника, а позичковий капітал після функціонування у капіталіста знову повертається до власника.

• При використанні товару він втрачає свою споживну вартість, а позичковий капітал збільшується на величину позичкового відсотку.