- •2. Процес праці та його прості моменти.
- •3. Спосіб виробництва: продуктивні сили і виробничі відносини.
- •4. Економічні закони та їх об'єктивний характер.
- •5. Визначення предмету політичної економії. Функції політичної економії.
- •6. Товарне виробництво: причина виникнення та основні риси.
- •7. Просте та капіталістичне товарне виробництво: загальні риси і розбіжності.
- •8. Товар та його властивості: споживна вартість та вартість. Мінова вартість як форма вартості товару.
- •9. Подвійний характер праці, втіленої в товарі.
- •10. Величина вартості товару. Індивідуальний та суспільно необхідний робочий час.
- •11. Продуктивність та інтенсивність праці, їх вплив на величину вартості товару.
- •12. Форма вартості та її історичний розвиток. Виникнення грошей.
- •13. Сутність і функції грошей.
- •14. Закон вартості. Функції закону вартості.
- •15. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу та її протиріччя
- •16. Робоча сила як товар. Вартість і споживна вартість товару робоча сила.
- •1. Особиста свобода носія робочої сили, право і можливість розпоряджатися своєю робочою силою.
- •3. Повинен існувати клас, який має засоби виробництва і потребує робочу силу, щоб приводити їх до дії (капіталісти).
- •17. Робочий день, його структура та границі. Необхідна та додаткова праця.
- •18. Процес створення і зростання вартості у процесі капіталістичного виробництва.
- •19. Сутність капіталу. Постійний і змінний капітал.
- •20. Додаткова вартість. Норма і маса додаткової вартості.
- •21. Два способи виробництва додаткової вартості Абсолютна та відносна додаткова вартість. Надлишкова додаткова вартість.
- •22. Стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом: проста кооперація, мануфактура, машинне виробництво.
- •23. Сутність заробітної плати.
- •24. Основні форми і сучасні системи заробітної плати.
- •25. Номінальна і реальна заробітна плата. Фактори, які впливають на рівень реальної заробітної плати.
- •26. Сутність і типи відтворення. Просте та розширене відтворення індивідуального капіталу.
- •27. Нагромадження капіталу. Фактори, які визначають його розміри.
- •28. Технічна, вартісна та органічна будова капіталу.
- •29. Нагромадження капіталу і зайнятість. Основні форми безробіття.
- •30. Концентрація і централізація капіталу, їх розбіжності і взаємозв'язок – 30 б.
- •31. Кругооборот капіталу і його три стадії. Функціональні форми промислового капіталу.
- •32. Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація.
- •33. Час обороту капіталу та його складові частини. Швидкість обороту капіталу.
- •37. Вартість товару та капіталістичні витрати виробництва.
- •38. Сутність прибутку. Норма і маса прибутку.
- •39. Внутрішньогалузева конкуренція та утворення ринкової вартості.
- •40. Міжгалузева конкуренція та утворення середньої норми прибутку.
- •41. Перетворення вартості товару в ціну виробництва.
- •42. Закон тенденції середньої норми прибутку до зниження та протидіючі фактори.
- •43. Торговий капітал і торговий прибуток.
- •44. Витрати обігу і їх види.
- •45. Позичковий капітал: сутність, джерела та особливості.
- •46. Позичковий процент. Норма позичкового проценту.
- •47. Сутність кредиту та його форми.
- •48. Банки, їх роль, функції та операції.
- •49. Акціонерний капітал і акціонерні товариства.
- •50. Фондова біржа та її функції.
- •51. Земельна рента та її особливості у феодальному та капіталістичному суспільствах.
- •52. Диференційна рента і і II.
- •53. Монополія приватної власності на землю і абсолютна рента.
- •54. Капіталістична земельна рента та орендна плата. Ціна землі та її динаміка.
8. Товар та його властивості: споживна вартість та вартість. Мінова вартість як форма вартості товару.
Сутність товару; споживна вартість: сутність, характеристика; вартість: сутність, характеристика; внутрішнє протиріччя товару; мінова вартість як форма вартості товару: сутність, приклади.
Товар – це продукт людської праці, виготовлений для купівлі-продажу, для обміну.
Для того щоб стати товаром, продукт повинен, по-перше, задовольняти якісь людські потреби, причому не особисті потреби, а суспільні. Це здатність задовольняти потреби, приносити корисність являється собою споживчу вартість. По-друге, продукт праці повинен потрапляти до споживання через обмін, тобто мати властивість обмінюватись на інші. Ця властивість утворює мінову вартість товару. Властивість до обміну подається як кількісне співвідношення, в якому споживчі вартості одного роду обмінюються на споживчі вартості іншого роду. Наприклад, 30 кілограмів борошна можна обміняти на один кілограм кави.
Те, що товари відрізняються різними властивостями, мають різні споживні вартості, не є достатньою основою для обміну. Для того щоб обмін міг відбутися, товари повинні бути кількісно співставлені: при обміні один товар прирівнюється до іншого. Для цього у всіх товарів має бути щось спільне. Спільним у всіх товарів є те, що вони виступають як продукти людської праці. Втілена в товарі суспільно необхідна праця утворює вартість товару.
Між споживною вартістю і вартістю існує протиріччя: корисність товару повинен визначити покупець, для цього товар необхідно продати, тобто повинен відбутися акт обміну, у процесі якого і виявить себе вартість. Споживна вартість може бути реалізована як така, тільки якщо вона прийме форму вартості, тобто якщо товар буде продано. Існування кожного товаровиробника залежить від того, чи буде вирішено протиріччя між споживною вартістю і вартістю.
9. Подвійний характер праці, втіленої в товарі.
Праця, втілена в товарі, сама має двоїсту природу.
По-перше, праця завжди виступає в певній конкретній формі як праця конкретна.
Ми завжди можемо сказати, що саме виробляє людина, яку споживну вартість створює (хліб, взуття, меблі тощо), що є предметом праці людини (борошно, шкіра, деревина),які операції здійснює товаровиробник.
Якісно різнорідна праця, результатом якої є споживна вартість - конкретна праця. Конкретна праця виступає як приватна праця.
Усі види конкретної праці, які відрізняються за формою, предметом і знаряддями, мають спільні риси. Яку б працю не здійснювала людина, вона завжди витрачає свою енергію: фізичну, духовну, розумову. Затрати робочої сили у фізіологічному сенсі, затрати людської енергії в процесі виробництва утворюють абстрактну сторону праці. Абстрактна праця утворює вартість товару. Абстрактна праця виступає як праця суспільна. Вартість усіх товарів визначається кількістю абстрактної суспільно необхідної праці, затраченої на його виробництво.
Праця, яка створює товар, одночасно і абстрактна, і конкретна.
Приватною праця є тому, що товаровиробник даного товару працює на невідомий ринок, він відокремлений від інших товаровиробників, він діє на власний розсуд і ризик.
З іншого боку, в умовах суспільного поділу праці товар виробляється не для себе, а для обміну, для споживання іншими особами. Це й означає, що праця товаровиробника має суспільний характер.
Вартість створюється в процесі виробництва, а виявляє себе тільки у сфері обміну, на ринку. Тільки через ринок, через порівняння продуктів праці визначається те спільне, що втілено в різних продуктах праці. Можна створити продукт і не створити вартість. Якщо створений продукт не продано, то працю витрачено, але вартість не реалізовано. Якщо обмін відбувся, приватна праця виробника отримала суспільне визнання. Протиріччя між абстрактною та конкретною, приватною та суспільною працею знімається (або не знімається ) на ринку.