2.8. Складові операційної стратегії

1. Виробляти або купувати? – основне питання стратегії.

Рішення залежить від ступеня діяльності – виробнича складальна, дистриб"ютерська, сервісна. Від того чи буде зусилля зосереджено по основному виду товару у середині організації, скільки буде передано стороннім.

Ухвалення остаточного рішення без попереднього аналізу неприпустимо. Консультуючі фірми – можуть самі тримати фахівців здатних провести такий аналіз, а можуть ці функції покладати на субпідряд.

2. Вибір процесу. Рішення відносно процесу – найголовніше. Є три основні категорії процесів:

а) робота / проект – компанії для разових робіт. Процес малоефективний, але гнучкий. Гідність організації – продовжує працювати до отримання результату. При навичках, матеріалах, устаткуванні, часу можна добитися високої якості. Недоліки - високі витрати і невизначеність як у витратах так і в часі.

б) серійні процеси – придатні для випуску продукції в поміркованих кількістях. Знижує собівартість, оскільки стандартизація, маневрування об'ємами і асортиментом. Підходять для виробництва стандартизованої продукції, зручний контроль (партію, що не пройшла контроль можна повернути).

в) потокове / масове виробництво–процеси ефективні, але не гнучкі. Потокова лінія орієнтована тільки на однотипові продукт, високий темп. Стандартизація. Затримка на ділянці приводить до зупинки конвейєра. Переваги – прогнозованість, низька собівартість. Недоліки - важко виправити брак – порушується робота лінії.

Краще, коли декілька схем. Ціль операційної стратегії – забезпечити правильне комбінування процесів.

Розміщення. Найбільш важлива у сфері послуг, чим у виробництві. Зв'язок з купівельним сервісом. Залежить: від трудової політики, політика поводження з матеріалами, ризики, політичний клімат. Виробництво з використанням робочої сили краще розміщувати в районах з високим безробіттям. Потрібна відповідь: чи є сенс компанії мати розподілену структуру і як вона буде організована.

Автоматизація і робоча сила. Можливі повна автоматизація робочого процесу як і повністю ручна праця.

Приклади: Рестораны-блюда за замовленням і готові блюда в автоматичних пунктах. Банківські операції – можна отримати послугу не виходячи з будинку, а можна за стійкою в банку.

Важливо кожну політику - оцінити до втілення. Чітко і ясно визначитись відносно робочої сили. Врахувати пункти:

1. Розмір і способи оплати праці.

2. Умови трудового контракту.

3. Політика навчання.

4. Політика відносно неповного робочого дня, наднормові дні і т.д.

Планування і контроль. Системи планування і контролю повинні відповідати способу організації операцій. То що добре для проектних робіт погано для потокових ліній. Автоматизовані і кваліфіковані системи зайві у виробництві з дешевою ручною працею.

Системи повинні задовольнити вимоги до типу процесу, рівню технології, здібностям персоналу і очікуванням покупця.

2.9. Узгодження операційної і ринкової стратегій.

Після визначення корпоративної і ринкової стратегії починається проектування відповідних потужностей, процесів і контролюючих структур. На практиці така послідовність реалізується рідко: організація існує – потужності відповідають вимогам, створення нових потужностей мало ймовірно. Легше вибирати напрям прогресивного розвитку.

Операційний менеджер в такій ситуації орієнтується на задоволення запитів маркетингу. Запити маркетингу часто суперечливі  задовольняє їх за допомогою наявних потужностей. Запити можуть зміняться: по вказівці зверху; з появою фундацій; в результаті відповідних консультацій.

Якщо без плану з'являється «щось» (без системи)  організація стає уразливою для конкурентів. Операційний менеджер повинен:

а) визначити свою роль (відмітну компетенцію): чи є фірма кращою і по яких товарах, послугах, напрямках. Якщо вдається виділити відмітну сферу компетенції її потрібно розвивати і культивувати. Маркетинг концентрується на тому, в чому добрі операції.

б) Операційний менеджер може порівняти власну стратегію (реальні дії фірми) з вимогою ринку на якому здійснюються ці дії. Визначити всі невідповідності. Розставити пріоритети для виправлення.

Для цього використовують метод профілізації: характеристики діяльності і ринку, моделюються з використанням матриці.