2.4 Організація праці

Виробництво включає наступні види організації.

1. Виробництво по роботах / проектам.

2. Серійне виробництво.

3. Потокове / масове виробництво.

І. Організація по роботах

У всіх операцій є загальне – характеристики за рахунок яких вони мають загальні структури (будівництво, видавнича діяльність).

Існують поняття: дрібномасштабні операції – робота і великомасштабні операції – проекти.

Кожний проект особливий: (контракт обмовляється із замовником і товар або послуга виготовляються на вимогу замовника).

Точно визначити об'єм замовлення і терміни його виконання важко (роль кошторисника і методів), тому організація повинна мати гнучку структуру і містити надлишки невживаних потужностей.

Гнучкість: за рахунок багатопрофільності працівників.Частина устаткування, яке не використовується постійно можна узяти в аренду.

Система планування і контролю залежить від суб'єктивної оцінки цілей. Контроль прогресу – після закінчення стадій роботи або проекту.

II. Організація серійного виробництва

Якщо попит великий, то при його покритті можна добитися зниження собівартості. Цей принцип застосовний при серійній організації роботи, коли проводиться обмежена номенклатура товарів або послуг. При цьому, партія (серія) обробляється як один об'єкт, оскільки продукти стандартизовані і з досвіду буде відома кількість робочої сили, верстатів, часу, ресурсів – це дозволить проводити планування. Надається можливість завчасно формувати схеми.

III. Організація потокового ( масового) виробництва

Якщо попит стає великим  можливо виділити окреме устаткування і робочу силу тільки для його виробництва. Це дозволяє оптимізувати компоновку робочих місць і схему виробництва з урахуванням особливостей продукту. Це дає приріст в ефективності (хоча і за рахунок гнучкості). Одержуємо потокову лінію, конвейєр де один майстер відповідає за весь технологічний процес.

2.5 Операційна стратегія

В основі ефективності операційного менеджменту – операційна стратегія (ОС). Перш за все – це чіткі, злагоджені і досяжні цілі . Більше уваги операційної функції (ОF).

Ціль нереальність, якщо вона поставлена так– проводити все що хоче покупець, за низькою ціною, хорошої якості, багато. Частіше всього так її бачать у відділі продажів. Потрібно виділяти час на створення зрозумілої стратегії. Ключем до успішної конкуренції є операційні функції.

Чинники, що впливаютьна операційну стратегію

Корпоративні факторы- це чинники пов'язані з фокусом, з проектуванням продуктів (послуг), інвестиціями, робочою силою.

Функція / фокус – F. Основна F – точне визначення того, що вона делает- задовольняє потреби ринку.

Організація може:

1. Здійснювати всі стадії виробництва і розподілу.

2. Займатися лише дизайном, просуванням (інше на субпідряд).

3. Виробництво від сировини до готових виробів (ситуація зустрічається не часто).

Стадії виробництва

1. Конкуренція продукту;

2. Здобич сировини;

3. Виробництво (сировина  в комплектуючі частини);

4. Збірка (комплектуючі  в продукт);

5. Розподіл (відправка).

Що буде суттю бізнесу (фокус) і як буде проводитися вертикальна інтеграція – визначається корпоративною політикою.

На користь інтеграції говорять:

1. Все підлегло централізованому контролю. Підвищення надійності і швидкість реагування. Але часто організація стає громіздкою. Відсутність конкуренції на функціональному рівні  погіршує сервіс, якість.

2. Субпідрядники повинні також отримувати прибуток. Робота з ними – дорожче. Інтеграція повинна вести до зниження витрат.

Є думка в захист активної спеціалізації: контракти, фокусування зусиль дозволить уникнути розподілу уваги на периферійні задачі.

Приклади: Транспортування, виробництво кріпильних виробів.

Концентрація на центральній суті бізнесу і передача периферійних аспектів діяльності субпідрядникам підвищує раціональність і ефективність.

При субпідряді організація виграє за рахунок раціональної і ефективної роботи поставляючої фірми, для якої ця задача є головною сферою компетенції.