2. Які спеціальні школи для дітей з відхиленнями у розвитку і пове­дінці існують в Україні?

Навчання і виховання дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку та (чи) поведінці вимагає спеціальних психолого-педагогічних заходів впливу, спрямованих на коригування наслідків порушень у розвитку дитини та її соціальну і трудову адаптацію.

У загальноосвітній школі ці заходи часто не можна забезпечити через обмежені можливості індивідуалізації навчального процесу, неможливість забезпечити реабілітаційні заходи, яких потребують діти такої категорії.

Тому для дітей з відхиленнями у розвитку та поведінці існує система відповідних шкіл.

Зараз у системі Міністерства освіти і науки України функціонують:

- школи для розумово відсталих (допоміжні) - з легким степенем розумової відсталості;

- школи для глухих та дітей, які погано чують;

- школи для дітей з тяжкими порушеннями розвитку мови;

- школи для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату;

- школи для дітей із психоневрологічними захворюваннями;

- школи для дітей із затримкою психічного розвитку.

3. Вибрати правильну відповідь:

76. До якого типу належить самогубство, що здійснюється людьми, які цілеспрямовано приносять своє життя в жертву сус­пільному благу:

а) егоїстичний суїцид;

б) альтруїстичний суїцид;

в) суїцид на ґрунті аномії?

Варіант № 21.

1.Методи поведінкової психокорекції: метод Моріта,” жетонний” метод.

Метод жетонів: Метод спрямований на створення умовного підкріплення, необхідного для зміцнення бажаної поведінки.

Теоретичною основою методу є модель оперантного обумовлення Скіннера.

Мета корекції в «жетонних» програмах формулюється як зміна поведінки відповідно до соціальної ролі, запропонованої індивідусуспільством.

Так, «жетонная економіка» представляє собою певну форму зовнішньої організації поведінки індивіда: у контрольованому середовищі клієнт отримує привілеї (гроші чи якісь інші матеріальні блага) в обмін на «жетони», якими він нагороджується за виконання соціально схвальної поведінки. Модифікація поведінки полягає в тому, що право на отримання різних пільг реалізується шляхом пред'явлення «жетонів», які вилучаються при всякому порушенні режиму (число вилучених «жетонів» пропорційно тяжкості порушення). Така поведінка може бути організована лише в умовах жорстко контрольованого середовища (в школах, лікарнях, в'язницях, центрах ізоляції).

«Жетонна» програма включає в себе п'ять основних компонентів:

1. Систематичне спостереження за поведінкою тих індивідів, для яких проектується корекційна програма

2. Складання опису соціально необхідної поведінки.

3. Детермінація кола позитивних стимулів, які можуть служити підкріпленням для індивіда.

4. Введення «жетонів» як матеріальних носіїв права індивідів на отримання позитивного підкріплення і правил обміну жетонів на привілеї.

5. Контроль за поведінкою індивідів, включених в жетонну економіку, оцінка їхньої поведінки, видача «жетонів», реалізація правил обміну.

Часто цю програму застосовують при роботі з дітьми, але за виконання певних умов. Умов, необхідні для використання цих програм:

- Чітке пред'явлення дитині необхідного соціального зразка поведінки;

- обгрунтований вибір такого зразка за допомогою дорослого як альтернативного асоціального образу поведінки;

- навчання вчителів і вихователів цілеспрямованому спостереженню й оцінці поведінки дитини з метою аналізу її поведінки та надання допомоги у виборі соціально-схвального зразка поведінки для дитини;

- розгорнуте інструктування дітей про те, як слід виконувати ті чи інші дії;

- чіткий контроль за проходженням дитиною обраного зразка, і позитивне і негативне підкріплення форм поведінки.

Особливо ефективна ця програма виявилася з метою корекції поведінки малолітніх, неповнолітніх злочинців.

Метод Моріта.

Спрямованість методу - корекція особистісних проявів.

Вихідні теоретичні положення цього методу пов'язані з розумінням загальної залежності людей. Умовою доцільної поведінки вважалася необхідність справляти хороше враження на оточуючих. В таких обставинах у людини може виникнути боязнь відносин з людьми. Моріта описує особистість, названу ним «шин-кей-шит-цу». Для особистості цього типу характерні егоцентричні риси, інтелектуальні тенденції у поєднанні з великими життєвими силами. Особистість «шин-кей-шит-цу» - це людина, наділена достатніми життєвими силами, спрямованими на самозбереження (і не завжди на саморозвиток), з прагненням до фізичної й духовної досконалості. Для особистості «шин-кей-шит-цу» характерні такі особливості:

> велика життєва сила і воля (часто неусвідомлювані людиною, оскільки направлені в основному на самозбереження),

> дихотомічне мислення («або-або», «все або нічого») ,

> висока сензитивність як наслідок концентрації на своїх психічних і фізичних якостях,

> сильне прагнення до основних стандартів життєвих цінностей (до «абсолютної безпеки», «бездоганному станом здоров'я»);

> прагнення до абсолюту - через пошуки досконалого, найкращого;

> егоїстичні тенденції (надмірна зайнятість самим собою).

Однак цей тип особистості прагне не до саморозвитку і досконалості, а до самозбереження. Перед обличчям реальності така особистість нестійка - будь-яка подія, що порушує її стан, сприймається як загроза. Фіксація на тривожну подію призводить до тривоги, тривога - до ще більшої уваги до загрозливої обставини, і так формується механізм «порочної спіралі» (іпохондрична особистісна схильність → благодатний грунт → неправильна переробка психофізіологічних функцій → виникнення страху → фіксація на симптомах страху → відсутність спроб ліквідувати симптоми → гіперсензитивний стан → хронічний страх → фіксація на симптомах і т.д.). При цьому відбуваються зміни на соматичному рівні: виникають головні болі, порушення сну, астенія, тривожні стани, тахікардія, різного роду фобії: головним чином страх перед відносинами з людьми і похідний страх - «боязнь чужого погляду», а також нозофобія, патофобія, танатофобія, клаустрофобія і інші страхи.

Принципи Моріта-терапії стверджують, що ці симптоми зникнуть, якщо зняти зайвий штучний контроль над «Я» з боку інтелекту. Моріта-терапія спрямована на вироблення у клієнта нового ставлення до хворобливих симптомів і розвиває бажання активної діяльності, виробляє реалістичне розуміння життя, створює нове «Я» людини, засноване на фактичному досвіді. Ці зміни досягаються не за допомогою вербального спілкування, а шляхом використання особистого досвіду в процесі дій.

Корекційний процес здійснюється в стаціонарних умовах в чотири етапи, по 5-10 днів кожен.

Перша стадія (4-8 днів) - період абсолютного спокою, відпочинку, ізоляції при постільному режимі. Клієнт лежить один в кімнаті, встає тільки для їжі, в туалет. Не дозволяється ні з ким розмовляти, читати, писати, курити, співати і т.д. Спочатку клієнт відчуває деяке поліпшення стану, тому що знаходиться під контролем психолога і поза ситуацією, що викликає занепокоєння. Але незабаром, через 2 - 3 дні, його симптоми загострюються з новою силою. У специфічній «ситуації пацієнта» у нього не залишається іншого виходу, як тільки приймати свої психологічні і хворобливі фізіологічні розлади як неминучу реальність і жити з ними. Це відчуття є для клієнта новим, оскільки раніше йому не представлялася можливість безпосередньо стикатися зі своїми симптомами і переносити їх. Новим є й те, що слідом за боротьбою з максимальним проявом розладів наступає поліпшення і клієнт приходить до думки, що зумів пережити найгірше. На підставі нового досвіду він починає розуміти, що навіть самі неприємні хворобливі прояви, що здавалися йому нестерпними, проходять, якщо дати їм можливість йти своїм природним шляхом, не заперечуючи їх як щось чуже, а приймаючи їх як частину власного життя.

Відновлюються сили, які клієнт витрачав на заперечення або уникнення своїх симптомів. Він стає більш цілісною особистістю. У цій стадії клієнт відчуває спалахи духовних життєвих сил, просвітлення. Він усвідомлює, як довго він перебував у стані пасивності, і виникає бажання діяти. І психолог повинен бути готовий до появи цієї потреби.

Друга стадія (5-10 днів) - легка робота в саду, на прибиранні і т.д. Працювати він повинен без перепочинку, щоб усвідомити своє робоче «Я». Як і раніше існує заборона на розмови. Виконувана робота займає всю увагу клієнта, він поглинений нею. Психолог каже йому: «Задоволення є задоволення, біль є біль, дійсність потрібно сприймати, як вона є, як реальність». Інтроспективна тенденція і сором'язливість зменшуються. У щоденнику, який дозволяють вести клієнтові, психолог декількома фразами відзначає зміну стану свого клієнта.

Третя стадія (5-14 днів) - помірні і навіть важкі роботи, які вимагають більше сил і терпіння. Втрата інтересу до роботи закономірна, проте, сприймаючи її як виклик, людина відчуває також почуття задоволення після її виконання. Зміцнюються фізичні та психічні сили клієнта, підвищується впевненість у собі. Він менше займається собою. З'являється установка робити все настільки добре, наскільки це можливо, наскільки дозволяють обставини. Клієнт не повинен прагнути до бездоганної роботи, досягненню недосяжних ідеалів.

Четверта стадія (14-21-й день) - клієнт починає стикатися з реальним повсякденним життям. Клієнту доручаються завдання, за які він несе відповідальність і які він повинен виконувати незалежно від свого ставлення до них. Можна читати, але тільки трохи і тільки про конкретні практичні предмети. Дозволяється говорити з іншими клієнтами, але тільки не про свої хворобливі симптоми. Якщо раніше (на попередніх етапах) вплив було направлено на створення у клієнта нового ставлення до своїх симптомів і на розвиток спонтанного інтересу і прагнення до діяльності, то мета останнього етапу - підготовка його до життя, до повернення в реальне суспільство. У щоденнику з'являються записи про позитивні емоції.

Після завершення курсу Моріта-терапії у клієнта виробляється реалістичне спонтанне ставлення до життя. Новий досвід, отриманий під час роботи, дозволяє йому подолати прагнення до максималізму, створює нове «Я», засноване на отриманому досвіді. Особистість стає більш динамічною і продуктивною.