2.Характеристика підходів (превентивний та констатуючий) до захисту прав споживачів в Україні.

Превентивний підхід (запобігаючий) – це дії щодо забезпечення прав споживачів. Превентивний підхід включає такі складові: правова – формування ефективної законодавчо-нормативної бази створення товарів, надання послуг, виконання робіт шляхом раціоналізації, осучаснення існуючих стандартів та гармонізації їх з міжнародними; освітянська – просвіта та освіта споживачів; інформаційна – надання необхідної, доступної, достовірної, своєчасної інформації споживачам; наукова – використання досягнень науково-технічного прогресу задля максимізації ступеня задоволення інтересів і прав споживачів; виробничо-торговельна – виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг тощо згідно з чинною нормативно-правовою базою; стимулююча – створення умов «здорової» конкуренції, сертифікація, конкурси та премії якості, вивчення споживчого рейтингу.

Констатуючий підхід (інспекційно-експертний) – дії щодо припинення фактів недодержання прав споживачів. Констатуючий підхід включає такі складові: контрольна – здійснення контролю, проведення інспекційної та експертної діяльності з метою виявлення ступеня захисту прав споживачів; наукова – проведення досліджень щодо встановлення споживчих властивостей переваг, виявлення фактів фальсифікації товарів, робіт, послуг; інформаційна – доведення до споживача про недоліки, небезпеку, недодержання вимог до якості товарів, робіт, послуг.

3. Основні положення Керівних принципів ООН на захист інтересів споживачів A. Фізична безпека . Належна політика повинна забезпечити, щоб вироблювані виробниками товари були безпечні як при безпосередньому, так і при іншому розумно можливому використанні. Споживачів  слід  інструктувати про правильне використання товарів і інформувати про можливий ризик при безпосередньому  або іншому розумно можливому використанні. Належна політика повинна забезпечити, щоб виробники або розподільники, якщо їм стало відомо про виникнення непередбаченої небезпеки вже після виходу товарів на ринок, негайно повідомляли про це відповідні  органи влади і, у разі потреби, громадськість. B. Сприяння економічним інтересам споживачів і захист цих інтересів Урядам слід ввести або зберегти політику, яка чітко визначає відповідальність виробника за те, щоб товари відповідали розумним вимогам. Уряди повинні заохочувати добросовісну і ефективну конкуренцію, для того, щоб забезпечити споживачам найширший вибір товарів і послуг за мінімальними цінами. Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Рекламна і торгова практика повинна відповідати принципу справедливого обслуговування споживачів і правовим вимогам. Урядам слід регулярно проводити огляди законодавства щодо одиниць мір і ваг, і оцінювати адекватність механізму контролю за його дотриманням. C. Норми безпеки і якості споживчих товарів і послуг Урядам слід розробляти або сприяти розробці і застосуванню на національному і міжнародному рівнях добровільних та інших норм безпеки і якості товарів та послуг і відповідним чином їх популяризувати; заохочувати і забезпечувати наявність можливостей для перевірки і видачі свідоцтв про безпеку, якість і технічні характеристики основних споживчих товарів і послуг. D. Система розподілу основних споживчих товарів і послугУрядам варто розглянути: a) ухвалення або продовження політики, спрямованої на ефективний розподіл товарів і послуг для споживачів; b) заохочення, особливо в сільських районах, створення споживчих кооперативів і пов`язаних з ними торгових установ та розповсюдження інформації про них. E. Заходи, що дозволяють споживачам отримати компенсацію Урядам слід розробляти або підтримувати вживання правових і/або адміністративних заходів, що дозволяють споживачам одержати компенсацію шляхом застосування офіційних або неофіційних процедур, які повинні бути оперативними, справедливими, недорогими і доступними. Урядам слід заохочувати всі підприємства вирішувати конфлікти із споживачами справедливо, оперативно. Споживачам слід надавати інформацію про наявні процедури отримання компенсації і вирішення інших конфліктів.

F. Програми освіти та інформування Урядам слід розробляти або заохочувати розробку загальних програм освіти та інформування споживачів з урахуванням культурних традицій відповідного населення. Під час розробки таких програм особлива увага повинна приділятися потребам споживачів, що знаходяться в несприятливих умовах, як в сільській місцевості, так і в містах, включаючи споживачів з низьким рівнем доходу, а також малограмотних і безграмотних. G. Заходи щодо конкретних галузей Продовольство - враховувати необхідність забезпечення для всіх споживачів продовольчої безпеки, а також підтримувати і, наскільки це можливо, застосовувати норми Продовольчого кодексу Продовольчої і сільськогосподарської організації Об`єднаних Націй і Всесвітньої організації охорони здоров`я або, у разі їх відсутності, інші міжнародні продовольчі норми. Водопостачання – забезпечення питною водою і санітарія; розробляти, продовжувати або укріплювати національну політику і плани для поліпшення постачання питною водою і її розподілу, а також підвищення її якості. Лікарські препарати - розробляти належні норми, положення і відповідні регулюючі системи в цілях забезпечення якості і належного використання лікарських препаратів в рамках комплексної національної політики в галузі ліків, яка повинна передбачати, зокрема, придбання, розподіл, виробництво, системи ліцензування і реєстрації і наявність надійної інформації про лікарські препарати.

4. Основні положення Хартії на захист прав споживачів Хартія на захист прав споживачів підписана в 1973 році. Включає в себе такі положення:Право споживачів на захисті і допомогу.Право на компенсацію в разі збитків.Право на консумерську інформацію.Право на консумерську освіту.Право на представництво та консультацію.

5. Характеристика прав споживачів, визнані Міжнародною організацією споживачів (СI) ПРАВО НА ЗАДОВОЛЕННЯ ОСНОВНИХ ПОТРЕБ визначає право на основні (базові) товари і послуги, які забезпечують виживання: на адекватне харчування, одяг, житло, санітарні умови, охорону здоров'я, освіту. ПРАВО HA БЕЗПЕКУ визначає право бути захищеним від продуктів, виробничих процесів і послуг, шкідливих для здоров'я або життя. ПРАВО НА ІНФОРМОВАНІСТЬ визначає право отримувати відомості, необхідні для того, щоб робити обґрунтований вибір, або приймати потрібне рішення. Споживачі мають бути забезпечені інформацією, яка дозволятиме їм діяти розумно і відповідально. Вони також повинні бути захищені від неточних рекламних відомостей, розміщених в об'явах, на етикетках, упаковці або розповсюджених іншими методами, які вводять в оману. ПРАВО ВИБОРУ визначає право мати доступ до різноманітності товарів і послуг, які продаються за конкурентними цінами, a у разі монопольної торгівлі мати, при справедливій ціні, гарантію задовільної якості. ПРАВО БУТИ ВИСЛУХАНИМ визначає право споживача відстоювати свої інтереси і спонукати уряд й інші органи, що здійснюють державну політику приймати їх до повного і співчутливого розгляду при формулюванні і здійсненні економічних та інших аспектів політики. Це право передбачає представництво у вказаних органах, а також участь у розробці продуктів і послуг до того, як вони почнуть вироблятися або реалізовуватися. ПРАВО НА ВІДШКОДУВАННЯ визначає право на задоволення обґрунтованих претензій, тобто право отримувати компенсацію у разі придбання неякісних товарів або отримання незадовільних послуг, а також користуватися прийнятими формами правової допомоги для задоволення як серйозних, так і дрібних претензій. ПРАВО НА СПОЖИВЧУ ОСВІТУ визначає право на придбання знань і навичок, які дозволяють споживачеві постійно, протягом усього життя, підвищувати освіченість у сфері відстоювання своїх прав споживача, а також вплив на сфери виробництва і реалізацію товарів та послуг. ПРАВО НА ЗДОРОВЕ НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ визначає право на фізичне оточення, яке здатне підвищувати якість життя. Воно включає в себе захист від екологічних небезпек, над якими окрема особа не має контролю. Воно визнає необхідність захищати і поліпшувати навколишнє середовище для нинішнього і прийдешніх поколінь.